Імена

Наруто Узумакі/Індра Ооцуцукі

Опис: Цікавість — не недолік.

Ось що Наруто думав, призиваючи людину, ім’я якої він давно хотів дізнатися. Чого вони зможуть досягти за кілька зустрічей?

Примітки: Асури – демони в індуїзмі, в японському часто співзвучно з «Ашура» 

У буддизмі, втім, їх сприймають інакше, але все ще негативно, через їхню заздрість до богів. Індра, на противагу їм, божество світла, блискавки та війни. Індра — ватажок воїнства Богів у боротьбі з асурами. Вони уособлюють ментальну силу.

 

 ***

З самого дитинства Наруто, лягаючи спати, потрапляв у особливе місце. Там він міг уявити собі все, що хотів, але головне — він бачив імена на своєму тілі. Імена безлічі людей, що були важливими для нього, з якими він був об’єднаний узами. Це здавалося йому найцікавішим у «світлій кімнаті», як він назвав це місце. Адже написи відображають те, що ти маєш насправді, а можливість створювати в кімнаті все, що хочеш — лише ілюзія. Та й не виходило у нього щось творити, надто несправжнім усе виходило.

 

Найпершим він побачив напис на правому плечі: «Учіха Саске». Майже одночасно з ним з’явилася ще двійка нерозбірливих ієрогліфи. Наруто було цікаво, але скільки він не чекав, вони залишалася розмитими, так що він вирішив не звертати уваги, адже нічого з ними зробити не міг.

«Уміно Ірука». «Харуно Сакура». «Хатаке Какаші».

Іноді Наруто хотів дізнатися, чи всі люди мають свою «світлу кімнату». Втім, такі розмови він вважав надто особистими. Але одного разу таки не втримався: запитав Сакуру-чан, як виглядає її кімната. Вона назвала його дурником і вигадником.

«Джірая». «Сенджу Цунаде».

Після того, як Збочений Мандрівник пообіцяв тренувати його три роки, щоб зробити сильнішим, Наруто зрозумів, що знайшов людину, якій зможе розповісти про свою особливість. Він вже став наставником Наруто, нікуди не дінеться.

Вислухавши його, Джірая сказав, що у матері Наруто було щось подібне і порадив піти до Цунаде, що була їй дальньою родичкою. Бабуся Цунаде так і не спромоглася пояснити, що з ним.

Наруто потирав руки та боки, що стали місцем для імен його товаришів з Конохи.

«Сабаку Гаара». «Ямато». «Сай».

Під час своєї тренувальної подорожі Наруто дізнався, що тільки Узумакі можуть бачити свої узи і твердо намірявся знайти живих родичів, щоб розпитати їх про це. Він навчився заходити у «світлу кімнату» не лише уві сні.

 

До того ж він дізнався, що після смерті імена не зникають. Адже Наруто все ще бачив полум’яне «Джірая» на грудях.

 

«Узумакі Нагато». «Узумакі Карін».

Дівчина з команди Саске розповіла йому про занедбаний храм Узумакі на околиці Конохи. Відвідавши його, Наруто багато дізнався про своє походження: його клан здавна був пов’язаний зі смертю. «Світлі кімнати» визначально були потрібні для підготовки спіритичних обрядів, але незабаром медіумам в них стало видно зв’язки і з живими також. Припускається, що це сталося давним-давно через весільний союз тодішнього очільника Узумакі з Сенджу — починаючи з покоління їхніх дітей, в клані з’являлися люди з такою здібністю.

Наруто хотів випробувати стародавні техніки його предків, але війна не забарилася.

 

«Наміказе Мінато», «Узумакі Кушина», «Кіра Бі»… Під час війни у ​​нього з’явилося так багато нових імен, що він навіть перестав їх рахувати. Деякі з них дуже хотілося стерти.

Наприклад, «Учіха Мадара» на правій щиколотці. Цей напис був одним із двох розмитих, що з’явилися у нього в ранньому дитинстві, але чомусь він став чітким тільки зараз.

Залишалося ще дещо, що його цікавило: чиє ім’я було виднілося під лівою долонею, на венах?

Більше його нічого не зупиняло, так що Наруто зважився провести обряд, що описувався в одному з сімейних сувоїв, як «подарунок від богині». З його допомогою будь-який Узумакі може зустрітися з душею, чиє ім’я є у його «світлій кімнаті».

 

Наруто зайшов до підвалу храму, в якому зазвичай проводили обряди ті Узумакі, що обжилися в Коносі. Втім, він був покинутий навіть раніше, ніж клан став на межу зникнення. Ні Сенджу, ні Учіхи не схвалювали подібної «воскрешальної» діяльності, а їхнє слово коштувало багато чого. Наруто не розумів, як можна було засуджувати його предків за їхнє традиційне ремесло. Особливо в поселенні, де Другий хокаге створив це прокляте Вселенське Воскресіння. Але минулого не змінити, зараз це вже не мало значення.

 

Наруто створив тіньових клонів, щоб вони трохи прибралися в цього багаторічному збірнику пилу, а сам тим часом оглядав кімнату.

На стіні було вигравіровано емблему Узумакі — червоний водоворот. Приміщення було дуже бідне на меблі — його наповнювали один грубий дерев’яний стіл і три старомодні стільці. Під столом Наруто помітив невелику коробку, в якій знайшов кинджал. Але Узумакі навіть яблука не ризикнув би їм різати, аж надто іржавий та брудний він був. Він таке передбачив і взяв із собою звичайний кунай. 

Клони закінчили роботу та розвіялися. Більше зволікати не було причин.

Відверто кажучи, Наруто просто роздирав азарт: він, як і його предки, може торкнутися чогось могутнього і загадкового, майже не докладаючи жодних зусиль!

Отже, спочатку треба було скласти знаки.

«Кролик, мавпа, кінь».

Наруто взяв у руки кунай та аркуш паперу. Скривившись від болісного порізу на долоні, Узумакі змочив листок своєю кров’ю і приклав його до кисті, туди, де знаходилось розмите ім’я.

«Птах» — зробив Наруто завершальний знак.

Секунду нічого не відбувалося, але потім почувся звук, схожий на «пуф» техніки призову.

 

Перед ним постав високий чоловік у білих шатах. Його довге волосся було стягнуте в низький хвіст, обличчя обрамляли невеликі кіски. Варто було звернути увагу на його очі — вони завжди багато говорять про людину.

Очі у незнайомця були гарні, але погляд — неприязний і студений.

Наруто подумав, що, може, марно це все затіяв.

Чоловік, попередньо окинувши поглядом все приміщення, нарешті звернув увагу на Наруто.

Хлопцю негайно спало на думку порівняння з гордими та владними асурами. Очі неофіційно названого «демона» почервоніли, в них з’явився складний чорний малюнок, що концентрувався навколо зіниці і відходив від неї.

— О, цей… То ви Учіха? — ніяково спробував почати розмову Узумакі, взявши до уваги шарінган незнайомця.

— Ні. Чому я тут? — з прихованою загрозою промовив він.

— Ну, мені було цікаво …

— І це все?! Як ти насмілився мене потривожити? — слова майже виплюнулись з його рота. Бракувало лише звернення на кшталт «жалюгідний смертний». Схоже, що Наруто потривожив його невчасно.

Тут він роздивився щось за спиною Наруто і замислено хмикнув.

— Тепер зрозуміло.

— Вибачте, що саме?

— Тільки нащадки клану Узумакі достатньо пришелепкуваті, щоб призивати незнайомі душі.

Наруто різко зачепила ця образа. Гаразд він, але незнайомець обізвав і його мати, і дідусів з бабусями! Та взагалі, що цей біс про себе уявив?

— Повтори? — Узумакі дав чоловікові останній шанс.

— Я що, говорю занадто швидко для твого сприйняття? — відповіли йому зарозуміло.

Цього Наруто терпіти вже точно не міг.

— Ти! — він гримнув, і його зіниці розтяглися у вертикальні смужки через гнів.

— Кидаєш мені виклик? — патлатий грубіян глянув на Узумакі глузливо.

Наруто задумався на мить, адже Курама зараз спав, а сили противника він не знав. Але відступити зараз — значить показати себе боягузом!

—Саме так!

 

Вони вийшли з підвалу і Узумакі поставив умову, що боротимуться вони далеко від храму. Вибравши для бою зелений лук, вони почали.

«Асура» здивував його, використавши Завершене Сусано — Наруто думав, що у нього є лише звичайний шарінган. Помилився. Супротивник планував швидко перемогти, навіть не зрушуючи з місця. Що ж, не на того нарвався.

Наруто перейшов в Режим Шести Шляхів і потужними фізичними атаками клонів створив тріщину в Сусано.

Гігантським расенганом Узумакі остаточно зруйнував захист «Ашури» та змусив його перейти в ближній бій.

 

Здавалося, володаря шарінгана поставили в невигідне становище, але раптово його тіло заблищало фіолетовими іскрами. Через цю дратуючу техніку Наруто не міг торкнутися його, але й на неї він знайшов відповідь: руки з чакри Курами та чорні Шукачі істини.

Їхній бій був схожий на якийсь дивний безконтактний танець: жоден з них не міг завдати болю іншому. Наруто відчував усі атаки незнайомця, тому що від нього за кілометр несло потужною чакрою, а той майстерно зчитував усі рухи Узумакі своїм шарінганом і вміло ухилявся.

Їхні погляди зіткнулися, і Наруто завмер на мить, не сміючи відвести очей, але незабаром схаменувся і закрив їх, повністю поклавшись на своє чуття.

Успішно відбиваючи атаки супротивника, Узумакі раптом різко відчув нездужання. Земля, здавалося, провалювалася під ногами, а у вухах дзвеніло. Його чуття дезорієнтувалося, ніби…

«Він наклав на мене гендзюцу! Кай!»

Це зовсім не допомагало проти майстерно накладеної ілюзії, але, здається, Наруто нарешті повернувся у реальність після довгих спроб. Він відчув, що його руки міцно тримають. Розплющивши очі, він виявив себе притисненим до землі. «Демон» нависав над Узумакі з кунаєм в руці та стискав його горло. Його обличчя знаходилось зовсім близько від Узумакі. Але він, мабуть, засумнівався, за що відразу і поплатився: Наруто шокував супротивника, доторкнувшись до його губ своїми, і звільнив руки. Після жорсткого удару в живіт чоловік почав хапати ротом повітря, а Наруто змінив місцями їхні позиції: тепер він був зверху і пристуляв кунай до чужого горла.

— Поєдинок закінчено. Перемога за мною! — урочисто сказав Наруто.

— Це був брудний прийом! 

«Асура» був глибоко обурений і ображений. 

— Чому ж? Втім, байдуже, головне, що він працює.

— Безсоромний шуліка, — тихо вичавили у відповідь.

— Так кажеш, ніби мені сподобалося.

 

У незручній тиші йдучи з уже не такої зеленої луговини, Наруто замислювався, чому його супротивник тоді завмер. Він це обов’язково встигне запитати, тому що покликана душа не може відійти далеко від закликача, а також зникнути без його згоди, якщо вірити книгам у сховищі.

 

Вони повернулися до храму, але Узумакі вирішив зупинитися на верхніх поверхах.

— Отже, мене цікавить твоє ім’я, — діловито сказав Наруто, сівши на пошарпаному дивані з квітковою оббивкою.

— На нагороду за перемогу над мною, я скажу: мене звуть Індра.

Хлопець трохи здивувався.

— А прізвище?

— Поки що досить цього.

Наруто хотів наполягти, але його перервали:

— Ти був дуже гідним противником. Перепрошую за образу твого клану. Мені потрібно було вивільнити своє роздратування, не більше — сказав Індра з байдужим виразом обличчя.

«Що ж, це дещо змінює справу. Напевне, я зможу витерпіти більше однієї зустрічі з ним, а отже, поки що можна не тиснути».

Узумакі запропонував чай гостю. На диво, він погодився.

Наруто розвалився на подушках на дивані, його співрозмовник скуто сів в крісло.

 

Наруто запитав про причину його секундної затримки під час бою.

— Ти нагадав мені мого брата, я не зміг наважитися … Тому на мене і спрацював твій неочікуваний прийом.

«Хм. У нього таки є людські почуття. Як мінімум, по відношенню до брата».

— Хто ти взагалі? Давно жив? Чим займався? — Наруто хотілося прояснити все й одразу.

— Я Індра, — сказав він з виглядом «що тут незрозумілого?», — Ти ставиш надто багато запитань.

— Тоді скажи відповідь хоч на одне: хто твій брат?

— Людина, з якою я в розладі з моєї вини. Він, цей розлад, триває багато років, вже більше, ніж я прожив колись, ходячи по землі.

«Ти й зараз ходиш по землі, між іншим».

— Що між вами сталося? — Наруто сьорбнув чаю.

— Ти говорив тільки про одне питання.

— Я допомогти хочу.

— Ніби ти можеш! — в голосі чоловіка відчувався відчай. У кімнаті стало тихо.

 

Наруто вважав, що родичі мають бути дружніми, він завжди хотів брата чи сестру. Тож залишати цю сімейну драму ось так не хотів.

— Слухай, якщо твій брат справді схожий на мене, він пробачить тебе, — Наруто встав, підійшов до Індри і поклав йому руку на плече, — Мені здалося, ти каєшся.

— Це так…

Почулося важке зітхання. Незабаром він продовжив: 

— За довгі роки блукань у вигляді душі, я змінився. Зрозумів свою неправоту.

— Тоді тим більше! Він же твій брат, я певен, що він любить тебе. Вибачся перед ним. Я покличу тебе знову через два тижні, чекатиму від тебе переказу бесіди, — Наруто посміхнувся, висловлюючи підтримку.

—Так тому і бути. Я спробую.

Індра виглядав трохи невпевнено.

— Добре, тоді я відпускаю тебе!

Наруто склав знак: «Розвійся!».

Він був радий зустрічі з Індрою. Нехай перше враження від нього було не позитивним, можливо, вони зможуть стати друзями. А те, що вони билися… Зрештою, вони шинобі, нічого дивного тут немає.

Напис на кисті став чіткішим.

 

Після того, як сплинув обумовлений час, Наруто повторив обряд. На цей раз Індра виглядав так, ніби в чомусь провинився. Як виявилося, він так і не поговорив із братом. Знову засівши у вітальні над підвалом, Наруто переконував його набратися рішучості. Це зайняло не так вже й багато часу, а відпускати душу чоловіка зарано Узумакі не хотілося. Він вирішив розповісти померлому трохи про сучасний світ та своє життя. Індра дивувався майже всьому: він навіть не знав про існування прихованих сіл. Мабуть, він жив дійсно багато років тому.

 

Виходець із давнини почав більше йому довіряти, бо пересів до Наруто на диван. А може, його крісло просто було незручним.

Закінчивши своє затяжне оповідання, Наруто почув замислене:

— І справді, люди минулого і сьогодення не дуже відрізняються, навіть із різницею в тисячу років. Люди завжди є люди.

Узумакі не зрозумів, у негативному чи позитивному сенсі Індра це сказав. Вони попрощалися.

«Схоже, я скоро вже звикну до цих зустрічей та відчуття порізаної долоні. Потрібно буде принести в цю кімнату трохи меблів, рослин у горщиках, фіранок для вікон і тому подібних штук. Занадто пусто».

«Пам’ятаю цього дурня… Моя порада: не зв’язуйся з ним», — звідкись зсередини почувся голос Курами, схожий на ричання. Сьогодні він не спав.

«Я впевнений, що він більше не така погана людина, як ти пам’ятаєш».

«Його звуть…»

«Тсс! Не кажи мені! Хочу це почути від нього».

Курама іноді дивувався примхам свого джинчурікі.

 

Наруто, як і планував, взявся за ремонт та оновлення храму. Завдяки клонам, він зміг додати затишку до цієї будівлі до чергової зустрічі зі своїм гостем.

 

Викликавши Індру, Узумакі побачив його пригніченим. Без запитань він повів його в кімнату і вручив чашку із заздалегідь приготовленим чаєм. Незважаючи на те, що меблювання вітальні суттєво збагатилося, чоловік все одно сів поруч із Наруто.

Втомлено зітхнувши і прикривши очі, Індра зняв бинти зі свого волосся, які слугували йому резинкою.

—Так тобі навіть симпатичніше, — сказав Наруто, акуратно торкаючись м’яких пасем.

Індра був схожий на кудлатого, шкідливого котяру. 

— В мій час за твої непристойності тебе б повісили, — сказав він рівним тоном.

— Ну і були б дурнями. Я просто зробив комплімент людині, яку вважаю красивішою за себе.

— Справді? Що ж, краса в очах того, хто дивиться.

 

Здається, Наруто досяг своєї мети — настрій Індри трохи покращав. Він навіть не розлютився, коли Узумакі подав йому гребінець. Коли Узумакі зробив це минулого разу, його мало не спалили за допомогою Аматерасу.

Наруто не хотів турбувати засмученого Індру допитами, але той раптом розпочав першим.

 

— Моє прізвище — Ооцуцукі… Мій батько — Рікудо сеннін, а брата звати Ашура.

— Я знаю, — Наруто навіть бровою не повів.

— Що?

— Не складно було здогадатися. Зрештою, я з твоїм батьком знайомий. Він оголосив мене реінкарнацією Ашури і розповів, як ти, одержимий злом, відвернувся від нього.

Індра, очевидно, думав, що шокуватиме він, але все вийшло навпаки.

— Тепер зрозуміло, звідки у тебе на тілі моє ім’я… Ти пов’язаний зі мною через Ашуру.

Вони помовчали декілька хвилин.

— Я знаю цю історію тільки зі слів старого, може, покажеш усе зі свого боку?

 Ооцуцукі кивнув та почав неквапливо, але впевнено говорити. Напевно, він прокручував ситуацію з різних боків багато разів та виробив свою думку. Адже часу мав багацько.

— …Не можу сказати, що старий був неправий у тому, що я згорнув із істинного шляху, хай навіть під впливом Зецу. Я сам винний. Може, іноді мені справді не вистачало батьківської уваги, але по-справжньому сильні люди змогли б перебороти спокусу.

— Я не думаю, що це так! Усім нам потрібна підтримка у скрутні часи, — Наруто заперечив.

Індра похитав головою.

— Коли батько вибрав наступником Ніншу Ашуру, я відчув себе зрадженим. Ніхто Ніби не міг зрозуміти мене тоді, а власний батько віддав перевагу «невдасі», як я тоді думав про брата. Тільки потім я зрозумів, що Ашура був мудріший за мене… Власне, більше мені нічого розповісти.

Наруто в жодному разі не збирався відвертатися від Індри.

— Не хотів питати тебе сьогодні, але якщо вже ми говоримо про серйозні речі… Відразу після призову ти виглядав більш похмурим, ніж зазвичай. Ти говорив з ним, так? — їм не потрібно було вимовляти його ім’я.

— Так.

Наруто обійняв Індру. Ооцуцукі трохи здивовано запнувся і стиснув Узумакі у відповідь. Здається, він так сильно переконався у своїй грішності, що не думав, що хтось може стати на його бік.

— Спробуй ще раз зустрітися з ним,— порадив Наруто.

Індра прошепотів: «Будь ласка, розвій мене».

Його прохання виконали.

 

Узумакі спало на думку, що чоловік, який спочатку здався йому асурою, виявився Індрою. І справа не лише в імені.

«Яка іронія».

 

Наруто хотілося якнайшвидше призвати Ооцуцукі, але він вирішив дати йому трохи часу і почекати традиційно два тижні.

«Ооцуцукі Індра».

За звичкою зайшовши в «світлу кімнату», він виявив, що цей напис нарешті став чітким.

 

Незабаром вони знову сиділи разом на дивані. Наруто привалився до Індриного плеча. Говорили вони напівпошепки.

— Хоч батько сказав, що ти реінкарнація Ашури, починаючи з нашого бою, я не бачу тебе в ньому. Між вами багато відмінностей.

— Наприклад? — Наруто підняв голову і подивився Індрі у вічі.

— Ти не вмієш здаватися. Навіть коли б варто було.

— Ти натякаєш на Саске?

— Не тільки. І про нас також…

Індра, схоже, нарешті наважився розповісти про реакцію брата на його вибачення.

— Він сказав: «Тебе пробачено», а потім просто пішов. Я досі не можу знайти його… Здається, він більше не хоче мене бачити. Я його розумію.

— Це неправильно, він же тобі рідний! 

Наруто вирішив обов’язково поговорити з цим Ашурою під час зустрічі.

— Він не вибирав, чиїм молодшим братом народиться… Ким стане його брат. Я не звинувачую його, навіть думав, що так і буде, але, чесно сказати, це дуже боляче. Почуття їдять мене вже тисячу років… Коли я один, вони щоразу загострюються.

—Але ж зараз ти не один. У тебе є я.

Наруто, щоб показово довести свої слова, невинно поцілував Індру в щоку. Відсторонившись, Наруто зовсім без злості сказав:

— Ігнорувати того, хто готовий бути разом з тобою — це грубо, Індра. Хоча ж хто ти, як не грубіян.

Індра замовк на хвилину, окинувши його розгубленим поглядом. Ніби був непевен, що тепер мав робити. А може, не знав, що взагалі люди у таких ситуаціях роблять. Але, мабуть, він визначився з вибором, тому що наступної миті притягнув Наруто в поцілунок у відповідь.

— Мабуть, ти гідний того, щоб прийняти у супутники мого посмертя, — трохи безглуздо, але з однозначно важливим виглядом сказав він.

Наруто аж повітрям поперхнувся від несподіванки.

—Я тебе тільки поцілувати встиг! Навіть не по-французьки! — Узумакі не був певен, дивуватися йому, радіти чи сміятися.

— Як-як?

— Кхм, неважливо, — Наруто знітився.

— Виходить, ти не хочеш? — Індра виглядав розбитим.

— Я такого не говорив. Просто здивувався! — поспішив виправитися Наруто. — Зрештою, нас чекає ще багато зустрічей, куди я від тебе подінуся.

«Старий, за що ти послав мені цього ідіота»…

«Цить, Курамо!»

Узумакі весело посміхнувся.

Раптом Наруто горілиць повалив Індру на диван.

«Проводитимемо секспросвіту, даттебайо!»