Чорна троянда значить – печаль

Нарцису переповнював біль та сум, зі старшою сестрою більше не можна було спілкуватися, а молодшу можна вважати мертвою. Перші декілька років вона ніяк не могла заспокоїтись, а вже потім змирилась, що тієї сім’ї в неї більше немає. Але чорна троянда завжди самотньо стояла у вазі, в її кімнаті, зачарована та вічно прекрасна. Так само, як і Белла.
Белатрикс хоч і була наймолодшою та поводилась, як старша: завжди допомагала та захищала їх від батьків. Хоча її характер не можна було назвати солодким, та принаймні своїх сестер вона любила.
Чоловік Нарциси – Люціус Мелфой – хоч і вийшов сухим з води, все ще серед своїх вважався тимчасовим лідером Смертежерів. Через це їх син виховувався доволі особливим чином, не тільки заняття по етикету, історії, магії, граматиці й іншим основним наукам, але й темним закляттям та рунам, ба більше, його з дитинства вчили чаклувати без палички. Місіс Мелфой була невдоволена такими розпорядженнями, але говорити проти нічого не могла, її б просто не зрозуміли. І це був би найкращий з варіантів розвитку подій.
– Мамо, – майже підбігає щасливий Драко з пергаментом в руках, з усіх сил намагаючись йти повільно та поважно, як його батько. – Дивись, як в мене вийшло.
На пергаменті алхімічне коло, усіяне стародавніми рунами, виконано майже ідеально, що не може не вражати у його віці. Нарциса стримує бажання тяжко зітхнути, аби не засмутити сина. Доволі боляче дивитись, як твоя ще мала дитина займається чорною магією. Вона лиш м’яко посміхається та бере до рук листок.
– Так, Драко, ти молодець. Для твого віку це неймовірно, – ніжно щебече жінка. А Драко супиться.
– Ти завжди говориш щось подібне. А батькові то не подобається, – буркотить він.
– Хах, – тепло сміється Нарциса. А далі серйозно продовжує: – Це тому що ти нащадок роду Мелфоїв, та маєш бути найкращим, – говорить вона, ніжно проводячи по волоссю хлопчика.
Він був дуже схожий на батька зовнішньо, його платиновий блонд так сильно відрізнявся від її пасм кольору підігрітих вершків, та навіть у його дев’ять років мав доволі дорослі риси обличчя, характерного роду Мелфоїв. Але не дивлячись на усі хитрощі та маніпуляції, котрим прийнято вчився з самого раннього дитинства, у їх сім’ї він все ще був хлопчиком, який успадкував добрий, характер, своєї милої матінки.
Дні, тижні, місяці минали один за одним, а правду кажуть, після двадцяти п’яти років час летить неймовірно швидко, а діти зростають ще швидше. Драко з нетерпінням готувався до школи, йому вже кортіло туди потрапити, аж ось час відправлятися. Мати з сумом проводжала його, щиро вірячи в розум та моральну силу свого сина. Хоча трималась гідно, скоріше за звичкою, ніж від власного бажання. Люціус стояв поряд, тримаючи її під руку та з гордістю дивлячись на сина.
– Драко, якщо ти потрапиш на Гафллпаф, або не приведи Мерліне, на Ґрифіндор, – він серйозно подивився на нього. – То одразу ж поїдеш до Дурмстрангу.
– Так, батьку, – швидко проговорив хлопець, повний впевненості у собі.
– Люціусе, – обурено шикнула на нього дружина.
Драко з повним зухвалості серцем відправився до Гогвортсу.
Кожен рік, він повертався дуже невдоволений, його дратував цей “золотий хлопчик” та двоє невдах, які постійно були поруч. А особливо бруднокровка Грейнджер, вискочка та зубрила, постійно має вищі бали з усіх предметів, окрім Настоянок. Він настільки часто говорив про це Нарцисі, що вона мало не подумала, що її син закохався в когось з тих трьох.
Роки летіли мов навіжені, Драко дорослішав та все менше говорив про ту трійцю. Нарциса, далі займалась своїми справами та навчала сина стародавнім чарам та заклинанням сім’ї Блек.
– Мамо, пам’ятаєш, ти розповідала мені про чари, які здатні для кого та чого завгодно зупинити час, – спитав парубок, в крицевих очах якого, сяяла цікавість.
– Так, тебе зацікавило? – не відводячи погляду від пергаменту спитала вона.
– Ага, це завдяки цим чарам троянда у твоїй кімнаті жива стільки років? – більш жваво звернувся він, аби привернути увагу.
– Не зовсім, це інше закляття, яке потрібно час від часу відновлювати, – все ще вчитуючись у текст, відповідаючи рефлекторно.
– А тоді про що ти мені розповідала?
Нарциса повільно перевела погляд на Драко.
– Це чари, завдяки яким ти можеш зупинити час лише в одному місці та вони не потребуватимуть постійного відновлення, вони діють лише до однієї конкретної події. Єдиний фоліант, який мав схему з повною історією, забрала моя сестра та твоя тітка, Белатрикс Лестрейндж, – вона болісно посміхнулась згадуючи сестру.
– А, зрозумів, пам’ятаю її історію, вона померла.
Місис Мелфой трохи сіпнуло, а у середині знов прокинулись старі, майже забуті почуття.
– Ні. Лише заснула, – коротко виправила його, повернувшись до роботи.
Тіньова сторона нарощувала сили та поступово міцніла. А Мелфой старший з іншими Смертежерами, все продовжував безплідні спроби по поверненню Темного Лорда.
***
Пахло сирістю, була непроглядна темрява, абсолютна тиша гнітила, а вона раділа. Прокинувшись від неймовірного болю, кожен м’яз наче був ладен розірватися, вона все одно раділа. Це означало одне, він повернувся.