Чорна троянда значить – недоля

Їй сімнадцять років

Всього сімнадцять, ледь встигло виповнитись, вона щойно закінчила школу магії, а вже має вийти заміж, заради своєї честі та честі сім’ї. Бо одна з її сестер вже зганьбила їхній рід одружившись з бруднокровцем. А вона інша, горда, сильна, гарна, чистокровна чаклунка, що вища за подібні вибрики. Тільки от, заколює чорну троянду у такі ж чорні кучері, стискає щелепу до зубного скрипу та стримує свої емоції, що правда, незрозуміло які. Чи то розчарування через втрачену свободу, чи то сльози злості на легковажну сестру.

До кімнати заходить Нарциса, нині Мелфой, не Блек. Їхні батьки завжди відрізнялися особливим холодом. А їхні методи виховання залишали будь-яку надію на батьківську любов у стічній канаві, чого вартувало лише стирання пам’яті, а докори, що вона вже доросла та немає нареченого, остогидли ще з найюніших років. Тому вони й не зайшли до своєї любої донечки перед вінчанням, так само як і не заходили до Нарциси.

Нарциса підходить зі спини та з сумом в очах розгладжує складки на фаті, підправляє скошену на бік тіару й зупиняється на троянді, не насмілюючись до неї доторкнутись. Белла гордовито піднімає підборіддя, аристократично тримаючи елегантну поставу, але у її очах горить геть не благородне роздратування. Переводячи погляд на сестру воно розчиняється у всепоглинаючий любові, очі Нарциси завжди були теплі. 

— Белло, ти впевнена? — вже вкотре за час підготувань до весілля питає вона. Все ж Белатикс все ще доволі юна для одруження, у такі роки зазвичай не хочеться бути зв’язаною шлюбними узами, а просто пожити хоч трохи поза контролем.

— Звісно, Цисі. Досить вже питати, — у її голосі звучить роздратування, але точно не направлене на сестру. – Дитинство скінчилось, пора брати відповідальність за своє походження. 

— Так, — сумно погодилась Цисі. — Шкода, дитинство справді скінчилось. Пам’ятаєш як ми підсміювались над Луціусом, що тоді був доволі самовпевненим? А як відточували закляття до посиніння між квітами садів маєтку? — наречена на це легко усміхнулась. — Чи як позеленіло твоє волосся від невдало звареної настоянки.

— Ну, навіщо ти це згадуєш? – награно обурилась Белла, проте вони обидві почали тихенько хіхікати. 

— А як вчилися літати на мітлах, Андромеда тоді не втрималась та незграбно впала… 

— Не згадуй імені цієї зрадниці! Її для нас більше не існує! — грубо перервала сестру Белатрикс. Її настрій різко змінився, надто болюча тема для усіх в їхній сім’ї.

 Усмішка на обличчі Нарциси також зникла, вона знову перевела безрадісний погляд на квітку у волоссі сестри. Вона усе розуміла, вони знали значення багатьох квітів, адже колись підтримували Андромеду, яка мала таке хобі. Це єдине, що тепер хоч якось пов’язували їх з нею, тому троянда у волоссі Белли доводила її все ще теплі почуття до горе сестри. Хоч вони й причаїлись глибоко у середині.

 *** 

Їй все ще сімнадцять, вона заміжня, тепер вона Лестрейндж, більше не Блек. На її руці чорна мітка. Вона приєднується до Смертежерів, разом зі своїм чоловіком, їх очолює Темний Лорд — той, кого вона поважає, ким захоплюється, кого думає, що кохає. Ця війна також і її вибір, маґли та маґлонароджені не мають права на життя, один з таких забрав її сестру. Белатрикс нещадно вбиває, вступає у дуелі з противниками, сиплючи непрощеними. Допомагає Волдеморту будувати плани та здійснювати їх, щиро ним захоплюючись, маючи спільні ідеали та можливість їх втілювати. Тільки от, то в її руках то у волоссі, а то й на сукні з’являється час від часу чорна троянда. І тільки Нарциса розуміє навіть те, чого не розуміє Белла, й у її очах біль який з кожним днем все більше дратує Лестрейндж.

 Смертежери її поважають та бояться, вона наче Кривава королева, права рука їхнього Лорда. Елегантність та точність в усьому: вбивствах, катуванні й плануванні. Не зважаючи ні на що, у середині була пустка, яка часом змішувалась з гнівом та роздратуванням, їй здавалося, що щойно вони Темним Лордом нарешті втілять у життя той ідеал за яким гнались, то вона нарешті знайде спокій та щастя. Тому наче одержима носилась вбиваючи за свої ідеали. А єдиним, що змушувало її радіти, були вдалі місії та зустрічі з Цисі за чашечкою чаю.

— Ох, Белло, — вже укотре зітхає місіс Мелфой.

— Нарцисо, не починай, — втомлено промовляє вона. — Тобі у твоєму положенні не можна хвилюватися, — з’їдаючи злегка солодке печиво буркотить Лестрейндж. 

Її сестра м’яко посміхається на таку турботу, та кладе руку на свій живіт. Після того як вона завагітніла, ця турбота стає аж занадто нав’язливою: що Белла, що Луціус не випускають її з маєтку Мелфоїв. Навіть завжди холодні батьки починають цікавитися її здоров’ям, а Смертежери, які її бачать, завжди з особливою пошаною ставляться до неї. Звісно зрозуміло, що це усе робиться за для того, щоб спадкоємець народився здоровим, таке ставлення було своєрідним привілеєм у їхньому оточені. Як би вона не була чистокровною, та не носила б чистокровне дитя під серце, все було б інакше. 

— До речі, Белло, а коли ви з Рудольфусом, плануєте мати дитя? — після того як Нарциса завагітніла, її почуття гумору стало дещо дивакуватим.

— Не думала про це. Зараз не маємо часу, — вона скривила губи у відразі. Вони одружились та майже не спілкувалися поза смертежерським столом та місіями. Навіть замість першої шлюбної ночі відправились виконувати завдання від Темного Лорда.

В один з днів, лік яким вона вже втратила, коли чекала повернення спеціального загону з місії, доповіли, що її чоловік який також брав у тому участь загинув від рук аврорів. У цей момент Белатрикс не відчула абсолютно нічого, її хвилював лише результат розвідки. Цей чоловік був їй чужим. 

***

Далі йде невдача за невдачею, тяжкі місяці, що передували перемогам цих маглолюбців. роте наче в них нарешті вийшло встановити певне панування та придушити сили протилежної сторони. Та врешті решт Волдеморт помер, неочікувано та негадано для всіх, це стало початком краху. Усіх Смертежерів почали швидко ловити аврори, багато хто з людей Темного Лорда зневірився та зрадив його. Вона була однією з небагатьох, хто вірив, що Лорд Волдеморт повернеться. 

— Белло, я тебе благаю зупинитись. Він помер, він не повернеться, — ридаючи та намагаючись втримати свою сестру від найбожевільнішої ідеї, яка тільки могла прийти у голову. — Ти ж можеш більше ніколи не прокинутись, і нічого тобі не допоможе. 

— Я знаю, він повернеться! — голосно, майже фанатично закричала Белатрикс та схопивши фоліант апарувала до таємного підземелля Блеків. Про нього навіть не усі Блеки знали, включаючи Андромеду та Сіріуса, що стали зрадниками. 

Вона вірила у повернення свого об’єкта пошани. Тому й використала одні з багатьох стародавніх чарів, які зберігалися у маєтку Блеків з часів які вже мало хто пам’ятав. Тим самим заклявши себе на сон, час для неї застигне у миті, а вона не зможе прокинутись аж до повернення Темного Лорда, звісно, якщо він повернеться.