СТРАШНИЙ СУД. ЧИ ТАКИМ ЙОГО ТІЛЬКИ МАЛЮЮТЬ?

Клубок сплетених між собою тіл феєрично влетів до кабінету заставляючи його господарку повернутись на шум. 

— Ви тільки погляньте на цю картину маслом, — відкладаючи у сторону папери протягнула Вікторія.

Вставши зі свого крісла вона пройшла світлою кімнатою прямо до цієї людської многоніжки.

Елегантно переступивши розбитий скляний столик, на обломках якого лежали хлопці,  дівчина стала над купою тіл, встромивши свій вбивчий погляд униз .

Світлі очі перескакували з одного обличчя на інше. Зніяковілий Ітан незграбно намагався встати, але постійно чіплявся за чиїсь кінцівки та падав, а злий Томас , скинувши із себе Даміано, повз у сторону дверей, проте він ніяк не міг очікувати, що вони зачиняться прямо перед його носом,  відібравши можливість спастися.

Довга нога, обвита чорними капроновими панчохами, проповзла трішки вперед. Гострий позолочений кінчик лакових туфель підпер підборіддя Даміано, заставивши підняти карі очі догори.

— Як жалюгідно, — Вікторія, наче змія, сповзла до низу перехвативши погляд Даміано. Тепер їхні обличчя були на одному рівні, тому хлопець міг повністю оцінити всю огиду та презирство, що читалися на обличчі блондинки.

— Може, я встану та ми поговоримо, як нормальні люди? — розуміючи, що становище далеко не виграшне, він намагався бути максимально тактовним.

— Звісно ми поговоримо, — Вікторія легко посміхнулась, від чого у всіх трьох чоловіків спав камінь з душі , — я ж не звір якийсь, — вона лагідно, майже по материнськи, заправила пасмо кучерявого волосся Даміано за вухо та злегка, наче граючись, клацнула шатена по кінчику носа. 

— Але зараз, — різко сжавши щелепу молодика до побіління кісточок на пальцях, вона вдивлялась у саму глиб його душі, від чого всередині все хололо та стискалось , — ти , падлюка, будеш робити, що скажу я.

Люто відкинувши його голову дівчина повернулась до свого синього шкіряного крісла, що так ідеально вписувався до інтер’єру. Ось чого в цієї німфи не бракувало, так то смаку. 

Одягнена по останній моді, вона вміла справити перше враження. Вишукана та хитра панночка розуміла, що чоловіки бачать в ній лише гарну ляльку, тому використовувала це,  як зброю.

Палка і моторна дівчина , завдяки гострому розуму та підвішеному язику,  швидко набирала авторитет серед членів банди. Занадто амбіційна Вікторія починала з барменки в казино, а за декілька років стала його директоркою, обійшовши своїх конкурентів, які роками плазували під ногами верхівки. Зупинятись на цьому , як ми всі розуміємо, вона не збиралась. Де Анджеліс була готова йти по головах нікого не жаліючи. І вона це робила.

Отже, зручно розташувавшись у шкіряному фотелі, Вікторія показала очима на крісло навпроти.

“ Вона навіть на звичайному табуреті буде сидіти, як на троні”,  — зазначив для себе Ітан.

— Ось поясніть мені дурепі таку цікаву річ, — Вікторія дістала цигарку із срібного портсигару та підпалила її, — чому, як тільки трапляється якась хрінь, ви троє, — вона вказала папіросою в сторону золотої трійці, — одразу опиняєтесь в самому центрі подій?

— Послухай, Вік, — здалеку почав Даміано, — ну ситуація реально придурошна, але дозволь пояснити. Розумієш…

— Прикрий свого бісового рота поки я говорю.  — дівчина з явним невдоволенням потушила цигарку та продовжила, — Мені вже у печінці сидять твої пояснюванання.

Роздратована Вікторія підперла правою рукою підборіддя, поки лівою погладжувала малого песика, який розумів кепський настрій матусі, тому після кожного її речення активно погавкував на присутніх.

— Я просто заїбалася слухати фантастичні історії ваших осічок. Кожен раз, як перший: ти, — витонченим рухом вона перевела вказівний палець на Даміано, який дратівливо стукав ногою об підлогу та дивився кудись в кут , — неконтролюючи свого паскудного язика створюєш нам велетенські труднощі. Як фінансові, — на долю секунди сині очі зиркнули на журнальний столик , — так і репутаційні.

— Рряв! — різко озвалася Чілі з її колін.

— А ти, — Вікторія повернулась до Ітана, — адвокат диявола, відразу починаєш захищати його дупу, погіршуючи ситуацію ще більше. Хоча здавалося куди сильніше.

— Рряв! — маленька пухнаста хмаринка стрибнула до низу та з люттю почала тягнути Ітана за штанину, що викликало посмішку в Томаса. 

— І в довершення все це я дізнаюсь від Томаса, — від згадки свого імені молодик аж підскочив, — який за магічних обставин може бути де завгодно, але тільки не на роботі! — Де Анджеліс із награним захватом плеснула руками.

Язики полум’я відбивали тіні на втомленому лиці дівчини. З хвилину, наче збираючись з думками, вона не відривала погляду від догораючих дров, що так приємно потріскували. 

— Хлопці,ви мені, як рідні , — її голос потьмянів, а обличчя прийняло вираз смутку, — але думаєте мені в кайф тикати вас мордами, наче паршивих котів? 

Вікторія встала зі свого місця та підійшла до столу.

— Напевно, ви самі усвідомлюєте, що у нас роблять з тими, хто підводить родину.

На таких різних обличчях почав з’являтись однаковий вираз розуміння ситуації. 

Тут не треба було бути генієм, щоб доперти, що це був останній промах. І якщо на п’яні бійки в барах чи програш у карти закривались очі, то на відмову закордонних колег у співпраці таке не спрацює. Залишається лише молитися на швидку та безболісну смерть. 

— І, що далі? — роздався тихий голос Ітана, — Тобто, коли з нами розпрощаються “офіційно”?

— Коли я вирішу, — відрізала Вікторія невідриваючись від копирсання у великій купі паперу. 

— В якому, бляха, плані? — непосидючий Даміано вже хотів піднятися з місця, коли рука Ітана лягла на його плече, натякаючи, щоб той зайвий раз не дратував Вікторію, а дочекався поки вона продовжить сама. 

Повернувшись обличчям до хлопців Вікторія протягнула вперед чорну папку та задоволено вишкірилась.

— Ми ж з вами родина, вірно? — вона підняла одну брів поглядаючи на збентежені лиця, — А в родині прийнято допомагати один одному. Саме цим ми і займемось.

Відірвавшись від гортання сторінок Ітан насуплено подивився в обличчя цієї сяючої бестії. 

— Отже, — завзято почала Вікторія, — одна недобра людина багато років назад вкрала у мого батька дуже цінну річ, — очі дівчини спалахнули шаленим блиском, —  віддавати, що логично, ніхто не збирається.  

— Ого, казочки про поганців! Цікаво, і як це врятує нас від перспективи бути сніданком для хробаків? — саркастично випалив Даміано ледь стримуючи свій гнів, за що, звісно, отримав папкою по шиї від Ітана.

— Вибач його, — Торкіо кинув суворий погляд на незадоволеного Даміано та делікатно розгладив декілька складочок на його рубашці  , — продовжуй будь-ласка. 

— Одна пташка наспівала мені, що цей чолов’яга прибуде до Італії за декілька днів, — поправляючи манжети рукавів Вікторія заворожено дивилась на вогонь, а її очі із великою швидкістю наливались несамовитою ненавистю.

— То нам типу треба сперти у нього якусь твою шнягу? — в’яло протягнув Томас, що нудьгуючи розглядав свої нігті.

Раптово від злості обличчя Вікторії вкрилось багровими плямами. Ніздрі її маленького носика почали роздуватись від прискореного дихання, що робило дівчину схожою на злющого дракона. Хоча при її малих габаритах доцільніше було б сказати дракончика. 

Тендітна ручка стиснула важку кочергу, якою переклада тліюче вугілля. Від цього ледь помітного жесту Ітан з Даміано напружено переглянулись.

— Це не просто “шняга”, як ти виразився! — активно жестикулюючи прохрипіла Вікторія. — У нього батьків хрест за який того вбили! — хрипота голоса переходила у крик відчаю, — Вбили, як тварину!

Скажено піднявши над головою кочергу дівчина зробила шаг вперед, від чого Томас, наче окропом облитий, здійнявся з місця та запригнув на спинку дивана.

— Так, це все звісно дуже добре, — почав Даміано виставляючи руки вперед, наче щит, — ну тобто, бля, не добре, що твій батько вмер, нам всім дуже шкода.  — поки Ітан обережно обходив Вікторію, Даміано продовжував відволікати на себе цю розлючену гарпію, — Ну ти ж знаєш нашу піздосю, — нервова усмішка викривилась на його обличчі, — він постійно щось мелить.  До речі ти б не могла опустити он-ту штучку на підлогу? — тихо прошепотів хлопець вказуючи на масивну кочергу.

— Ти про цю штучку? — Вікторія із награним подивом поглянула у свою руку.

Одна мить і палаючий метал пройшовся по блідій шкірі Даміано, заставляючи його завити від болю, мов смертельно ранений ведмідь у тайзі.

— Так, блять,  — здавлено видав хлопець тримаючись за обпалену кінцівку, — саме про неї, бісова ти стерво! 

Поки Даміано стогнучи ізвивався у прокльонах всієї родини Вікторії аж до п’ятого коліна, Ітан дуже обережно, буцімто лисиця угледівша  маленьку полівку, підкрався до озвірилої Аелли*, зхватив дівчину за зап’ясток та потягнув на себе. 

Не втримавши рівноваги вони вдвох впали на місце Томаса, який побачивши наближення біди першим чином кинувся рятувати маленьку Чілі, що плуталась під ногами. 

Кочерга із лязгом впала на підлогу заставивши завити зляканого собацю. Тепер вони з Даміано “співали” дуетом. 

— Цирк на дроті. — заплющивши очі Вікторія потерла перенісся, — Домовляємось так, — вона прокашлялась декілька разів та продовжила, — ви приносите мені хрестик, а я рятую ваші дупи від кари божої.

— А з чєліком тим що зробить? — розважаючи Чілі озвався Томас. 

— Все, що тільки душа забажає, — виснажено пробурмотіла Вікторія, — Хоч вирви серце та принеси мені його на золотому блюдці. 

______________________________

*Аелла —  у грецькій міфології – одна з гарпій, фантастичних міксантропічних істот, дочок морського божества Тавманта і океаніди Електри.