Намджини

Намджун проходить в глиб квартири і тихо зачиняє двері. Сьогодні він пізно, знову довелося до ночі працювати, у нього скоро дедлайн важливого проєкту, тому і засиджується до ночі.
Знявши взуття і верхній одяг, альфа тихо проходить по коридору, намагаючись не зачепити нічого. Якщо Джин прокинеться, то йому буде непереливки і міні-істерики не уникнути. Хоча навіть тоді Намджун не зможе гніватись, адже його омега має на це повне право. Останнім часом Джун рідко вертається додому вчасно, зазвичай він застає свого чоловіка вже уві сні, а йде коли то Джин ще спить.
Намджун мило усміхається, коли знаходиться свого омегу в дитячій кімнаті з книжкою в руках.
Джин вже міцно спить, сидячи на підлозі та спираючи голову на ліжечко їхнього синочка
Альфа тихо підходить ближче, цілує сина в чоло, гладить його волосся, прямо як в омеги, та накриває його улюбленою ковдрою з собачками. Тоді обертається в сторону свого чоловіка, забирає розгорнуту книжку з його рук та ставить на столик біля ліжка. Акуратно присідає та підіймає сплячого омегу на руки, той не прокидається тільки щось тихенько посопує.
На лиці Джуна знову з’являється щира і ніжна усмішка. Він заходить у спальню, кладе омегу на ліжко та накриває його теплою ковдрою.Джин незадоволено скиглить, його забрали від джерела тепла. Наплювавши на ванну, Джун знімає джинси і сорочку, одягає піжаму та пірнає під теплу ковдру до омеги, обіймаючи його. Той розпливається в руках чоловіка й остаточно засинає. Натомість альфа це довго лежить, думаю про все на світі, чомусь йому на душі не спокійно.
__________

З Джином вони познайомилися в кафе, і то через те що Намджун вилив на його чисто-білу сорочку свій вишневий сік, тому й довелося віддати омезі свій новенький піджак. В їхню наступну зустріч альфа потягнув старшого по магазинах, купивши декілька нових сорочок в знак того що йому справді шкода. Так і закрутилася їхня історія.
Спочатку вони просто писали один одному, гуляли разом парком, ходили в гості, згодом проста задавалось б дружба переросла в щось більше.
Намджун довго боявся зробити перший крок, і якось коли вони гуляли по парку і розмовляли про все на світі, альфа сам того не розуміючи спитав омегу, чи не хоче той стати його хлопцем і коли Джин погодився налетівши на нього з поцілуночком, Нам спочатку не міг второпати що до чого. Коли він пізніше розказав про це, то вони довго і сильно сміялись.

Альфа добре пам’ятає останній день свого відрядження в Китаї, коли йому подзвонив Техьон і почав кричати де він ходить поки його омега при смерті. Пам’ятає, що спочатку не повірив, надіявся що це тупий жарт. Пам’ятає як вже зі складеною валізою відпрошувався в начальника, як його скував страх що не встигне, не встигне сказати Джину що любить. Пам’ятає, як злякався і винив себе коли дивився та покалічене тіло свого коханого через скло палати. Пам’ятає, як омега прикидався що спить, коли Нам заходив в палату і сідав на стільці коло ліжка та тримав його за руку ; приносив йому їсти, залишався з ним до вечора, навіть коли той грався в партизана. Пам’ятає всі ті ночі коли старший прокидався від кошмарів, а альфа заспокоював його ніжно обіймаючи або погладжуючи спину та трепетно цілуючи. Пам’ятає коли вперше за довгий час Джин йому усміхнувся і налетів з обіймами ; коли пізно вночі розповідав про те як йому боляче в страшно, змушуючи серце альфи болісно стискатись.
Пам’ятає, як злякався коли побачив записку від Джина про те що той його кидає; як їхав в аеропорт, щоб не втратити омегу ; страх в очах старшого коли Нам витягнув його прямо з черги не давши сісти на літак. Пам’ятає сльози в очах Кіма коли той показує знімок з УЗІ та довідку про те що у ньому вже три місяці живе нове життя; і в істериці кричить що нікому він такий не потрібен і що не хоче псувати альфі життя.
” Кому потрібен такий омега як я? Якого зґвалтували і він тепер ще й вагітний”- заливаючись в сльозах запитує омега.
Намджун же нічого не відповідає лише міцно обіймає розревівшогося Джина, бере за руку і вони їдуть до дому, де втомлений від сліз старший засинає. Зранку його ж накриває паніка після того, як Нам сказав що вони поїдуть в лікарню, тому альфі доводиться його заспокоювати, пояснюючи що аборт тут ні до чого, і вони їдуть на обстеження і дивується звідки в омеги такі думки нащо у відповідь отримає чергову порцій сліз і прохання привезти цілу купу м’ятного морозива.
Пам’ятає як перший раз побачив їхній комочок щастя, маленького альфочку точну копію старшого, їхнього синочка – Чиміна. Зараз малюку вже три роки і той тихенько спить в себе в ліжечку.
___________

Намджун прокидається від тихого мугикання в себе під боком, вже потім чує звук будильника і тягнеться до телефону, щоб його вимкнути. 7:00, у Кіма не має жодного бажання вставати з ліжка, хочеться поніжитись, повалятись, але роботу ніхто не скасовував.
Альфа незадоволено вилазить з-під теплої ковдри і кидає свій погляд на омегу, який ще спить. Його волосся неслухняно лежить по всій подушці, тому Намджун акуратно викладач прядки на лиці свого коханого. Йому стає боляче і соромно, коли помічає синяки під очима старшого, Джин виглядає сильно втомленим.
Нам цілує його в чоло, накриває ковдрою та тихенько виходить з кімнати, прихопивши одяг на роботу.
Поки крокує на кухню, робить помітку в себе в голові, що на вихідних варто відвести Чиміна до Техьона та провести вільні дні лише у двох з омегою.
Проходить на кухню, де ставить чайник собі на каву, сину на чай та закидає в мультиварку (в думках дякуючи людям які її вигадали) вівсянку з яблуками та родзинками. Сходивши у ванну та привівши себе в порядок після сну, заходить в кімнату сина, щоб збудити того до дитсадка.
Чимін незадоволено крутиться в ліжку, проте швидко прокидається, після того, як почув голос альфи. Його радості немає меж, малюк не бачив Нама вже декілька днів. Коли тато обіцяє по дорозі в садочок, звичайно в секреті від Джина, купити улюблені солодощі малюк починається радісно сміятись та чіпляється на альфу як мавпочка. Джун просить сина бути тихо, адже тато ще спить, одягає малюка, поки той снідає, передивляється вміст кухонних шафок складаючи список покупок. Допомагає сину одягти курточку та тихенько виходить з квартири.

________

Сокджин прокидається та незадоволено хмуриться, не відчуваючи такого потрібного тепла під боком. Він окидає поглядом пусту половину ліжка, яка вже встигла охолонути. Омега принюхується намагаючись відчути такий рідний і потрібний запах, щоб заглушити біль у власному серці.
Джину починається здаватися, що їхня з Намджуном любов кудись зникає. Звичайно, вони не були ідеальною парою, і у них траплялися сварки, правда, недовгі. Проте зараз все інакше, Джун рідко з’являється вдома, все частіше затримується на роботі, і омега вже сумує за його теплими обіймами. Протягом останніх трьох місяців, вони змогли провести лише від сили декілька днів разом. Спочатку в альфи було довге відрядження в Пусан, а потім той зникав на роботі. І все нічого, якби в одних прекрасний день Сокджин не побачив свого істинного в кафе з якимось молоденьким омегою. Ввечері коли Джин запитав про це, альфа лише сказав що занадто втомлений, щоб говорити про такі дурниці та ліг спати.

Джин бере телефон зі столу вмикає, різко встає на ліжку та болісно кривиться чи то від болю у скронях, чи від того що проспав будильник, і тепер не встигне поснідати і завести сина в дитсадок. Виходить на коридор і дивується коли не помічає куртки малюка на вішалці. Ще в більший шок (варто сказати приємний) його вганяє сніданок на кухонному столі. Тепла вівсянка з родзинками, яблуками та горішками, запашна кава та тости з абрикосовим варенням, яке омега не міг знайти цілий тиждень.
Джин з’їдає сніданок і вирушає на роботу.
В нього і без того настрій так собі, але стає зовсім погано, коли Намджун пише що сьогодні не зможу прийти додому, бо має закінчити проєкт. В голові омеги з’являються сумніви: що це за робота, якщо вона стає важливіша за сім’ю?

“Джин-хйонні, ось ти де!” – з думок омегу вириває дзвінкий голос. Він бачить як до нього крокує молодий альфа -аспірант з їхнього ВНЗ – Чон Чонгук.
-Виглядаєш так собі, щось трапилося? – Чон прискіпливо оглядає омегу.
-Все гаразд, -Джин видихає, – ти щось хотів?
-Нічого особливого, просто пригостити тебе обідом, Те думає що всі їдять стільки, скільки ж він, тому я не впевнений чи подужаю свій обід сам. А ти в курсі, як твій молодший брат ображатиметься, якщо я принесу їжу додому…
-Добре- омега видихає, – перерва скора закінчиться, зможемо поїсти під час пари, у мене вікно.
Чонгук лише киває у відповідь, та іде геть.

Увесь обід Чон пробує дізнатися у старшого що ж трапилося.
“Джинннн, ну не мовчи, я ж бачу що щось сталося….. Невже проблема в Намджуні?”
Коли омега підіймає на Гука свої очі, в яких починають блискотіти сльози, Чон розуміє, що потрапив прямо в ціль.
” Я не знаю Чонгук, я взагалі не розумію, що зараз між нами… Ми рідко бачимось, майже не розмовляємо, Джун постійно засиджується на роботі допізна, їде коли я ще сплю, ніби уникає… Сьогодні взагалі написав, що не прийде… Чон, може в нього є хтось інший, і я йому вже остогид?”- Джин підіймає погляд на друга.
Чонгук мовчить, він думає, потім починає повільно говорити, акуратно підбираючи слова:
“Знаєш, коли я вперше побачив тебе з Намджуном, то відразу зрозумів, що ви пара.
Відразу було видно як він сильно тебе любить, у тому як він дивився на тебе, підтримує, допомагає. Джун прийняв тебе попри все те,що сталося, ба більше він любить Чиміна, як свого власного сина. Думаю, вам варто поговорити, і все з’ясувати, якщо не виходить вдома, то прийди до нього на роботу, і влаштуй там істерику, або просто стій над ним, поки він не пояснить тобі все. Я впевнений, що Намджун досі тебе сильно любить, вам просто треба поговорити.” -Чон забирає свою долоню з руки омеги, та виходить з їдальні.

Решту дня Джин проводить роздумуючи над словами Чонгука, і твердо вирішує поговорити з альфою, при першій ж можливості.
_________

День у Джина почався гірше нікуди, до головного болю додалися тошнота і слабкість. Йому навіть почало здаватися, що у нього температура. В певний момент захотілось просто подзвонити Намджуну, понити в трубку, а потім коли той приїде ніжитись в його міцних обіймах. Проте гнів і образа пересилюють, тому Джин збирається, завозить Чиміна в садочок та йде на роботу.
Попри ту неймовірну кількість таблеток, омезі не стає краще, голова далі болить, а світ час від часу обертається. Тому при першій можливості Сокджин йде в аптеку напроти університету, в якому працює. Дійти до неї йому таки не вдалося, він відключається і падає на землю прямо перед дверима.

Сокджин прокидається і мружиться від яскравого світла. Через певний час до нього доходить: він відрубався десь на вулиці і зараз в лікарні. В палату заходить медбрат і повідомляє Джина про те що у нього перевтома, температура, занадто низький тиск і взагалі, як можна не дбати про своє здоров’я коли ти на третьому місяці вагітності. Вже виходячи, мед. працівник інформує що омега тут як мінімум до завтрашнього ранку, якщо не довше. Джин навіть не намагається боротися з втомою яка покриває його, а віддається її повністю, поринаючи в сон.

На наступний ранок Джин почувається вже значно краще. Чи це через ліки, якими його накачали в лікарні ;чи через те, що йому снився прекрасний сон в якому Намджун просидів з ним весь час, допоки лікарі не вигнали його з палати. В тому сні альфа був ніжним, тримав Джина за руку, гладив по волоссю та перебирав його, саме так, як любить омега, лагідно цілував в лоб, заспокоював та говорив теплі слова, коли омега страждав від гарячки.

Ще до обіду Сокджина виписали, і він міг іти додому, правда з листком А4, який був списаний назвами ліків та рекомендаціям від медиків. Вийшовши з палати, омега трохи злякався коли побачив Намджуна, який про щось говорив з лікарем. Альфа закінчив розмову ввічливо вклонився та пішов у сторону свого чоловіка. Джин завмер на місці, очікуючи побачити злість в очах своєї половинки, але на його диво, Нам підійшов до нього, нічого не сказав, просто взяв його речі й пропустив омегу вперед. Дорога до їхньої машини задалась старшому неймовірно довгою. Весь цей час Джун ішов мовчки всього на пів кроку позаду. Коли вони підійшли до авто, альфа допоміг йому сісти, поставив багаж і мовчки вирушив в сторону їхнього дому.
_____________

Намджун гнівався, він не міг зрозуміти, що в його діях призвело до такої ситуації. Чому Сокджин, який любив його більше ніж будь-кого, так поводиться. Всю дорогу до дому Нам намагався підібрати потрібні слова, щоб почати розмову, проте не спромігся щось вимовити.
Коли вони приїжджають, Джин мовчки знімає з себе верхній одяг та взуття і йде в спальню де відразу засинає, навіть не преодівшись.
Альфі не залишається нічого як просто накрити чоловіка теплою ковдрою і піти робити домашні справи.

Намджун повертається з двору з двома пакетами, один повний продуктів, а інший зайнятий ліками для коханого. Він тихо заходить на кухню та починає розбирати покупки. Коли обертається то бачить Джина, який стоїть у дверях. Омега ще напівсонний, дивиться на нього і хлопає своїми великими віями.
“Джинііі, що трапилось чому ти прокинувся?”- Джун підходить ближче, кладе свої руки на плечі омеги та цілує його в чоло, -“Ходи назад в спальню, тобі треба ще відпочити. ”
Намджун акуратно веде старшого в кімнату і допомагає лягти на ліжко, а сам повертається на кухню за ліками і теплим чаєм. Коли альфа знову заходить в кімнату, то Джин лежить точно так,як він його залишив, омега ніяк не реагує на свого чоловіка. Нам підходить до ліжка та акуратно сідає скраю.
“Сонце, поговори зі мною, будь ласочка.”, – лагідно просить Намджун, проте омега лише мовчить та обертається в протилежну сторону, терпіння альфи закінчується тоді коли старший декілька раз ігнорує його прохання прийняти ліки.
-Кім Сокджин! – альфа різко встає з ліжка та підвищує голос, – припини нарешті цей цирк! Я хочу знати що відбувається і чому я маю вислуховувати тиради від Чонгука про те що я жахлива людина. Чому про те що ти вагітний я взнаю не від тебе, а від лікарів в лікарні. Невже було так складно мені подзвонити і сказати що тобі погано?! Я б відразу приїхав. Якби ти не просто знепритомнів, а сталось щось значно гірше? Якби наш малюк був в небезпеці? Невже я за стільки часу не заслужив твого довір’я? Я в тебе питаю?

Намджун зупиняється і переводить погляд на Джина, в чиїх очах вже почали збиратися сльози. – Ти ж сам у всьому винний, тебе ніколи не буває в дома… Ми майже не розмовляємо, ти вічно пропадаєш десь, засилаючись на ту нікому не здавшуся роботу, – Джин говорить тихо, хапаючи ротом повітря і схлипує поміж реченнями.
-Невже в тебе заявився хтось інший?

Намджуну здалося, що йому щойно запхали ніж в груди, а потім ще добряче вдарили, вибивши з них все повітря. Йому потрібен був час, щоб усвідомити всі слова сказані Сокджином, а потім вгамувати власну лють.
– Боже, Джинні, сонечко, подивись на мене, годі плакати, – Намджун говорив ніжно, голосом повним любові та жалю, він зробив своїй половинці боляче сам цього не усвідомлюючи. Джун підійшов до ліжка, сів на його край та підійняв омегу за плечі лагідно обіймаючи. Джин попробував вирватись з обіймів, проте проти Намджуна у нього не було ні шансу.
-Пробач, що накричав сонце. Пробач мені за все, за те що не можу часто бути з вами, мені самому це не подобається, але я повинен працювати. В мене нікого не має, я люблю тільки тебе і Чиміна.Ну і тепер ще нашого малюка в тебе в животику. Я б ніколи в житті не проміняв тебе на когось іншого, ви найкраще що могло зі мною трапитись.
– Але я бачив тебе в суботу в кафе з якимось красунчиком омегою, ви трималися за руки…- пором’ямлив Джин.
Намджун спочатку здивувався, а потім усміхнувся коли зрозумів що до чого.
– Джині, твоїй фантазії не має меж. Так, я справді був у кафе з омегою, проте між нами не має ніяких романтичних відносин, і ніколи не буде. В цього омеги своя прекрасна пара, яка постійно його ревнує. Ми просто розмовляли і чекали поки Чонгук забере від мене свою пару – брата найпрекраснішого чоловіка у світі.
Очі Джина стали як два маленьких блюдця коли той зрозумів що до чого.
-Техйон? – спитав омега, а Намджун лише кивнув у відповідь, -тоді, як ти поясниш, що від тебе постійно ялинкою?
Намджун лише похитав головою, та нахилився до тумбочки коло ліжка і витягнув звідти баночку парфуму, яку дав у руки омезі. Джин скептично подивися на неї, а коли все зрозумів то знову почав плакати, правда вже через те що зробив Намджуну боляче. Це було нові парфуми, які пахли ялинкою.
-Джуннннііі, пробач мені, я такий ідіот…
Намджун лише тісніше обняв омегу, і почав акуратно витирати його сльозинки, цілуючи в ще досі гарячий лоб.
– Все гаразд, сонце, я на тебе не гніваюсь, просто коли тебе щось буде тривожити відразу мені розказуй. Гаразд? Я завжди готовий тебе вислухати. Домовились? – Джин лише легенько кивнув у відповідь.
– А тепер годі плакати, лікар казав тобі не хвилюватись, – Намджун говорив лагідно та тихо, голосом повним любові. Джин тільки стомлено кивнув.
– Джун, мені так зле, голова жахливо болить, хочеться лягти і не вставати, – омега прохникав як маленька дитина, дивлячись на свого коханого втомленим поглядом.
– Знаю, сонце, – альфа співчутливо подивися на свою половинку, – але тобі спочатку треба переодітись в піжаму, а потім випити ліки.
При згадці про ліки Сокджин незадоволено скривився, але відразу розм’як коли Джун подарував йому легкий поцілунок в губи.

Під строгим поглядом альфи Джин випив свої ліки, а потім не без допомоги вдівся у свою піжаму і заліз в ліжко. Намджун акуратно накрив омегу ковдрою. Потім підійшов до шафи склав туди одяг Джина, переодівся в суху футболку (та що на ньому вся мокра від сліз) та повернувся до ліжка. Акуратно сів на його край, так щоб гладити Джина однією рукою, а іншою перебирати його шовковисте волосся.
-Джун, а як же Чимін? – схвильовано запитав Джин, піднявши погляд на чоловіка.
– Не переживай, сонце, він у Гука з Техьоном, вони пообіцяли провести з ним прекрасні вихідні. Можеш спокійно засинати, я буду тут з тобою доти доки ти захочеш, – Намджун знову поцілував свого омегу в чоло.

Джин повертівся ще трішки, а потім міцно заснув в руках свого люблячого чоловіка. А Намджун тільки сидів та думав про те на скільки він вдячний долі, що та подарувала йому таку прекрасну сім’ю.