Моє кохання і твоя любов

Я знову дивлюся на нього,

Чаклую для нього одного,

Захищаю, кохаю, дарую,

Я розумію, що сам себе катую.

Він – коронний принц, а я лиш слуга,

Я думав ми друзі, а може і більше,

Але все змінилося,

Бо він покохав іншу.

Багато думок було в голові,

Спокус багацько, не одна і не дві.

Та допомагав я йому,

Бо не було більше кому.

Коли я стариганем був,

Ти впізнав по очах мене.

Коли в лісі страшний вітер дув,

Ти мене шукав, як рідного себе.

Який біс привів мене до тебе,

До такого великого, вінценосного цабе?

Ти просто бовдур, так і я не краще,

Мене чепився якийсь дур, і стало то все пропаще.

Мої чари – то дар,

Моє кохання – непотрібне почуття,

Але ти описуєш це як пекельний жар,

І кажеш, що не можеш змінити свого життя.

Але то є не так, ти сам це знаєш,

І своїми почуттями моє серце краєш.

То до неї пристаєш,

То мені шанс даєш.

Я не хочу страждати

Від нашої долі.

Хочу просто себе закопати

Подалі від нікчемної волі.

Ти радієш мені, але я для тебе друг,

Я кохаю тебе, але ти для мене дух.

Вийдеш заміж за дівку,

А я й далі буду перемотувати моментів нашу плівку.

Ти знову йдеш їй на зустріч,

А коло неї лицарі,

Я уже не скажу тобі цю важливу річ,

Бо ти біля неї вже, як і інші царі.