Коханий, сьогодні вночі я полюю на тебе

Всього через дві години за обрій зайде сонце. Чого Ніл жахається, як вогню в минаючому дні, так це настання повні. Це змусило Ніла впасти у відчай, тому що сьогодні вночі він втратить контроль над власним тілом. Йому не під силу втамувати звіра всередині себе, який вирветься назовні, і залишить за собою купу зламаних кісток.

Дві години. Сто двадцять хвилин. Сім тисяч двісті секунд.

Перевертні мають смертоносні ікла, гострі, немов ножі пазурі, чуйний нюх, що не здається безпечним. Але вони тримаються подалі від конфліктів, згладжують гострі кути, хоча люди і не припиняють зрівнювати  перевертнів з монстрами через страх за свої життя, що окутує їх з голови до п’ят.

Влада “вирішила” цю проблему жорстоко та радикально. Стерти у попіл перевертнів з лиця землі, винищити, занапастити — всі як один, говорили політики.

Найвідоміші мисливці у Південній Кароліні — це Міньярди. Братам-близнюкам вдалося з’ясувати, що срібло згубно впливає на організм перевертнів — воно блокує змогу регенерувати їхнім тілам.

На практиці, Ендрю вирішив не використовувати свої знання. Завдання вбити Ніла Джостена, несподівано, перетворилось на — вбити за Ніла Джостена.

З’ясувалося, що перевертні добряче цілуються. Навряд чи комусь раніше було це відомо.

Отже, у Міньярда є дві години, щоб відвести свого вовченя подалі від міста у лісову хащу, де тому доведеться пережити болісне перетворення.

Все скоїлось приблизно один рік тому.

Укус — це подарунок, — прогарчав альфа, перетворюючи загубленного 18-річного юнака на собі подібного.

На ділі, це виявився кіт у мішку. Ніл гадки не мав, що робити зі всім, що звалилося йому на голову. З цим йому допоміг Ендрю.

Ніл тривожно смикався на сидінні, спостерігаючи за тим, як змінюється картинка за вікном: сонце ховає свої промінчики за хмарами, а замість міської метушні — спів птахів та запах хвойних дерев. Немов у казці. Ендрю вміє заспокоювати: його голос, одурманюючі поцілунки, теплі долоні і запах, який Ніл може відчути навіть на відстані сотні миль.

Сухе гілля хрустить під ногами коли вони пробираються в глиб лісу, подалі від чужих очей. Одні-єдині свідки — білки.

До настання повні залишилося всього нічого, але зовні Ніл уже зазнав значних змін. Він все менше почав бути схожим на людину, що лякає його до чортиків. На маківці, через яскраві помаранчеві кучері, проявилися пухнасті вушка, зуби загострилися, а нігтьові пластини витяглися, перетворюючись на пазурі.

Усі почуття загострилися у сотню разів. Ніл чітко вловив звук розміреного серцебиття Ендрю — це заспокоює.

Ендрю плавно повертається і цілує юнака у кінчик носа.

— Заспокойся.

— Це здається завданням не з легких.

— Я поряд, — нагадує Міньярд.

— Поцілуй мене ще раз, котик.

Він підкоряється, а слідом намагається виглядати загрозливо зі збитим подихом і почервонілими губами.

— Назвеш мене так ще раз і ти — мертець.

Ніл все ж таки піднімає руки на знак капітуляції зі знанням того, що Ендрю до вподоби це прізвисько.

Поляна, яку вони облюбували, знаходиться в гущавині лісу, вистелена травою, де до них ніхто не дістанеться.

Зірки яскравими цятками горять у небі. І коли місяць, у всій своїй красі, такий сліпучий та чарівний показується на небосхилі у вигляді білого кола — Ніл падає навколішки. Він відчуває, як втрачає контроль. Відтепер йому непідвладне власне тіло.

— Розслабся. Дай цьому статися.

Ніл так і робить. Дозволяє ожити звірю всередині себе.

Крик сповнений розпачу та болю поширюється лісом, підхоплений кожним листочком дерев.

Все, за що тримається Ніл, коли відчуває, що кожна без винятку кістка в його тілі ламається і видозмінюється — це Ендрю. Він поруч і тоді все дійсно гаразд.

Хрускіт кісток змушує серце Мініярда пропустити удар.

Прокляття.

Ендрю встигає лише кліпнути очима, як перед ним постає справжнісінький вовк. Він зачаровується ним кожен, хай йому грець, повний місяць.

Закохується знов і знов. Хутро Ніла сяє і переливається від помаранчевого до кольору іржі під променями місяця.

Ніл виляє хвостом — довгим і надзвичайно пухнастим — з боку на бік.

Світлячок крутиться навколо мордочки Ніла і, нарешті, вмощується на його кінчику носа.  Світло, яке той випромінює, дозволяє Ендрю краще розглянути Ніла: довгі вії, тонкі вуса, вологий чорний ніс що за формою нагадує серце, і, трясця, ці блакитні райдужки…

— Приголомшливий, — шепоче Ендрю.

Якщо хтось колись ризикне стати на шляху у перевертнів зі срібними кулями всередині магазину пістолета — Ендрю буде змушений полізти у бійку.

Ніл, хвилюючись, повільно наближається до Міньярда. Він рухається з такою грацією, що Ендрю буквально не може відвести очей.

Свідомість Ніла трохи затьмарена, світ відчувається надто яскраво. Він чує дзюрчання струмка, що знаходиться за три кілометри від нього, він бачить, як крапелька води стікає з голки ялини в непроглядній темряві.

— Так чи ні, вовченя?

Він вигадливо рухає вухами із загостреними, покритими білою шерстю кінчиками. Він видає схвальний рик.

Ендрю проводить кінчиками пальців по витягнутій мордочці Нілу, дивуючись м’якості та густоті хутра, а слідом чухає його за вушками.

Тепло розливається по судинах та з кров’ю розноситься по всьому організму.

На знак подяки, Ніл облизує щоку Ендрю своїм трохи шорстким язиком, залишаючи вологу доріжку зі слини.

— 174%.

Ніл починає видавати вібруючий звук, що нагадує муркотіння кота.

Ендрю донезмоги, дуже сильно його кохає, він так і говорить Нілу:

— Ненавиджу тебе.