Лід що тане завдяки коханню

Мінхо та Джісон були найкращими друзями, але зі сторони можна було подумати, що вони набагато більше а ніж друзі. Вони познайомились в інтернеті, Мінхо був з іншого міста але через певні обставини йому довелося переїхати в інше місто де якраз жив Джісон. Вони були неймовірно раді коли зустрілись в живу. А здружилися вони ще в перший день знайомства. Хан просто завжди був поруч з Хо, в саму радісну і в саму тяжку мить. А Мінхо робив Джісона щасливішим.

В один день Хан усвідомив що закоханий в Хо. Він не розумів що має з цим робити, адже Мінхо тільки не давно розлучився із своїм хлопцем, наврядчи Мінхо швидко відійде від тих стосунків. Джісон вирішив мовчати і вести себе як завжди, він не хотів марнувати дружбу через почуття. Але останнім часом в їхній дружбі було щось не так. В Мінхо були не кращі часи , а Хан не розумів чому відчуває холод від Хо. Вони трішки віддалились, Мінхо більше спілкувався з іншими , а Джісон не міг знайти собі місця через це.

Через дві неділі Джісон не витримав і вирішив поговорити з Мінхо про те що йому боляче через його холодну поведінку.

Мінхо спокійно та холодно відповідав на його питання , але потім Джісон розлютився, він кричав на Хо, а той не розумів причину злості.

—Заєбав – крикнув Мінхо після всіх криків Хана і пішов, залишивши його одного.

У Джісона почалась панічна атака, він не знав що йому робити, він думав що то кінець. Вночі він не спав, він плакав. Плакав тому що винив себе у всьому, адже він міг потерпіти і не починати цю розмову.

Але на наступний день він побачив велике повідомлення від Мінхо з вибаченням і поясненнням своєї поведінки.

Мінхо

«Соні вибач мене будь ласка, я знаю що ти плакав через мене і що це не пробачливо. Я не хочу втрачати тебе, ти занадто важливий для мене щоб ось так взяти і втратити тебе. Я вів себе холодно тому що ревнував тебе до твоїх товаришів, мені здається вони цікавіші співрозмовники а ніж я. Сподіваюсь у мене є хоч малесенький шанс на твоє пробачення»

Звісно Хан був безмежно радий і він пробачив його одразу. Правда через декілька днів було все те саме. Були ще маленькі сварки. І після одної такої сварки Джісон вирішив, що втрачати вже нічого і він зізнається в своїх почуттях Хо.

На наступний день він написав велике повідомлення про любов до нього.

Джісон

«Привіт Хо! В нашій дружбі вже все сходить на ні, тому я вирішив більше не мовчати про свої почуття. Ти мені подобаєшся і не як друг, ти завжди був для мене самим особливим серед всіх друзів і не розумів чому, а зрозумів тільки не давно, і це тому що я кохаю тебе…»

Він не сподівався ні на що.

В мить прийшло повідомлення

Мінхо

«Вийди під під’їзд»

*Це кінець*-подумав Хан

Джісон не встиг вийти з під’їзду як він опинився в теплих обіймах Хо.

—Т…Ти чого ? – запитав Хан

—Це взаємно дурнику, ще давно – взявши Джісона за щічки радісно промовив Мінхо.

—Щ…що? Але ж ти тільки не давно з Техьоном розійшовся – сумно промовив Хан дивлячись йому в очі.

—Наспарвді я брехав собі що кохав його, бо ж я по справжньому кохаю тільки тебе – зі всією ніжністю промовив Мінхо

Мінхо встав на коліно і промовив:

—Я кохаю тебе Хан Джісон чи будеш ти моїм хлопцем?

—Ооо божее… таааак! – Джісон розплакався від щастя.

-Ну що ти, не плач – Мінхо міцно обійняв Джісона і вони обіймались весь день.