Таємниця

Після загадкового зникнення брата Казиміра вирушає до невеликого польського містечка, де він жив останнім часом. Брат залишив після себе лише кілька слів – записку, ключ під килимком, корм для кота. Все виглядає так, ніби він просто поїхав на кілька днів. Але щось не складається. Поступово Казиміра занурюється у спогади: про дитинство, про мовчазну обіцянку зберігати його таємницю, про те, як брат завжди був «не таким», не зручним для світу. Його зникнення повертає її до власних травм і пошуків – бо, шукаючи брата, вона поступово знаходить щось і про себе. Це повільне, атмосферне занурення в минуле і теперішнє, у тінь сімейних секретів і тишу, яка кричить гучніше за слова. “Таємниці ніколи не зникають. Вони просто чекають, доки хтось наважиться дивитись уважно.”