4609 Results with the "Ч/Ч" warning
Definition: стосунки чоловік/чоловік
-
Chapter
Пощастить наступного разу
На телефон Міна надійшло повідомлення... «Сука! - Він не дотягнеться. - Хане! Допоможи!» «А? Ах, так, зараз. - той підвівся зі стільця, і передав телефон у руки Лі Відкривши чат, він зрозумів, що це написав Чонін. "Фух, живий ..." (15:44) Ni.iN «Привіт, не думав, що доживу до такого…-
11,8 K • Completed
-
-
Chapter
Пошук спільної мови
– Відай мені мій телефон! – Промовив Чонін з невеликим роздратуванням. – Ти щось там вякнув? – Запитав Кім крутячи телефоном в одній із своїх рук. На дворі досі стояла безмежна спека. Вітер досі не давав про себе знати нікому, здається навіть і не скоро…-
30,9 K • Ongoing
-
-
"Тобі боляче?" - запитує ніжний голос. - Так. "Ти хочеш, щоб це припинилося?" - Так. "Ти ненавидиш їх?" - Так. "Марна дитина. Приносиш одні проблеми. Прийде день, і ти накличеш на орден Дзян велику біду!" - злим голосом на вухо. -…
-
44,5 K • Ongoing
-
-
Chapter
Почуття
Давні рани загоєнні. Де колись хвилювало та кипіло, тепер тихо та гладко. Але чому так тривожно стискається моє серце? Куточки губ сіпнулись вниз, жовна заходили на вилицях. Міцні руки, сховані під щільною й сталевою тканиною дрібно затремтіли. Думки оточують мене з різних…-
258 • Ongoing
-
- Story
Почуття
Мене звати Тока Кришима. Мені вісімнадцять. Я живу в Місоті. Маленькому, тихому містечку, де час, здається, тече повільніше, ніж у будь-якому іншому місці. Це місто, де тиша звучить голосніше, ніж будь-які слова. Тут немає гучних клубів чи кінотеатрів, немає людних вулиць, залитих неоновими вогнями. Тут навіть вітер рухається повільно, ніби йому теж нікуди поспішати. Єдине місце, де відчуваєш, що світ може бути іншим, куди можна втекти від сірості буднів, озеро, яке всі називають «Блакитне око». Коли я дивлюся на нього, то думаю якщо придивитися достатньо довго, може, воно віддзеркалить небо, в якому я хотіла б жити. Його глибина мов таємниця, яку воно нікому не розкриває, навіть тим, хто приходить сюди щодня. Я живу з бабусею та дідусем, Аято та Кохаро Кришима. Наш двоповерховий будинок стоїть майже в центрі міста. На першому поверсі маленький магазин із дрібничками та гараж, на другому наш теплий дім, де завжди пахне свіжозавареним чаєм. Але так було не завжди. Колись ми мешкали в Токіо, у п’ятнадцятому кварталі, та одного дня через борги моєї матері нам довелося залишити все й переїхати сюди. Я пам’ятаю той день до дрібниць він змінив моє життя назавжди. Про батька я не знаю нічого. Мати залишилася в Токіо, будуючи своє життя без мене. На мій вісімнадцятий день народження вона подзвонила лише для того, щоб сказати, що я її найбільша помилка. Після цього я більше не чекаю дзвінків. Відтоді й до цього дня моїм світом були бабуся та дідусь. Вони дали мені все, що мали, і навіть більше. З повноліттям я отримала свободу, ту про яку багато хто мріє. Жити, як хочеш, гуляти з ким хочеш, ходити куди заманеться, залишатися в кого завгодно, повертатися тоді, коли заманеться. Але для мене ця свобода виявилася порожньою. Свобода… Чому ж вона така холодна? У мене є лише одна близька подруга, Інно. Вона працює й уже давно живе зі своїм хлопцем Брендоном, тож бачимося ми рідко. Коли я пишу їй: «Давай зустрінемося», вона відповідає «Не можу. Робота. Може, наступного тижня?» І цей «наступний тиждень» завжди десь попереду. Я навчаюся на фотографа. Моє навчання непостійне, більшість пар проходить онлайн, екзамени завжди перед канікулами, а решта занять займає лише кілька днів на тиждень. Інколи думаю, що екран монітора бачу частіше, ніж людей. Можливо, я теж перетворююсь на фотографію: статичну, без руху, без життя. І хоча я можу робити все, що заманеться, життя стало настільки безбарвним, що єдина моя справжня розвага це мотоцикл Kawasaki 250. Я купила його після зими, коли отримала права та назбирала гроші, працюючи в магазині. За свою роботу я отримую невелику зарплатню, але саме завдяки їй змогла здійснити цю мрію. Коли їду трасою, вітер б’є по тілу, і тоді мені здається, що я тікаю. Але від чого? Та навіть із мотоциклом дороги моїх днів залишаються самотніми. Іноді я зупиняюся посеред дороги, знімаю шолом і дивлюся вдалечінь. Немає з ким поділитися думками, немає тих, хто почув би мене до кінця. Іноді здається, що моє життя це безкрая траса, якою я їду сама, не знаючи, де зупинюся. Може, колись хтось поїде цією дорогою разом зі мною. А поки що тільки я, асфальт і нескінченний шум мотор. -
Chapter
Почути мурчаня
Котик самотньо бродив по вулицях під час чергування, мов сухе листя, то піднімаючись вгору, кружляв над будинками, то спускався вниз, перечепляючись через камінці. Його зелені очі шукали нову небезпеку, поки в голові вертілися тільки думки образи, бо Леді Баг знову не прийшла на…-
1,7 K • Ongoing
-
-
Chapter
Почнімо все з чистого аркушу?
Цей розділ написаний лише,як перехідник на нову стадію їх відносин Тому прохання не бити капцями, якщо зловили крінж, дякую! До дому Мінхо дістався швидко.Раніше Лі не цікавився де живуть його однокласники адже в цьому не було потреби. А тут він за буквально 15…-
5,3 K • Ongoing
-
-
Chapter
Початок(вусики)
* * Частина 1 Ніч це час для тих , хто вдень не може показаті себе справжного. У темряві ти можеш розслабитись і бути самим собою .Чім - в день він звичайний студент , який старанно вчиться , адже у його батьків немає коштів на його навчання.Але вночі цей старанний…-
3,4 K • Ongoing
-
-
Chapter
Початок…
По всій станції пройшов гучний гул і звук ніби щось величезне впало. Потім почулися крики і звуки сліз. Майки стояв у повному здивуванні, він не думав, що таке могло статися... Але він підвівся на ватяних ногах і пішов до одного тіла, яке знаходилося в кабіні машиніста, мало не…-
3,7 K • Ongoing
-
-
Chapter
початок.
Ось ось настав серпень і закінчуються літні канікули, всі 11 класниці та 11 класники склали свої іспити і думають про вступ до вищіх навчальних закладів. Так само сидів і Сє Лянь. Його 11 клас був закінчений, іспити він склав досить добре і відпочивав вже частину літа з сім'єю,…-
1,6 K • Ongoing
-
- Previous 1 … 147 148 149 … 461 Next
