Інумаке Тоге про*б*вся

454 слова

«Ні, ні, я знову нашкодив людям своєю здатністю! Як так можна було протикати?» Тоге лежав на ліжку, обхопивши голову руками. Усередині все переверталося від огиди до самого себе. Поклавши голову на подушку, він почав розглядати тріщини на стінах гуртожитку.

«Цікаво, як там Юта? Чи не покалічив я його ненароком?» – знову задумався Тоге.

Враз у двері його кімнати постукали й обережно відчинили, наче намагаючись не порушити спокій її володаря. В проході показалася голова Юти.

– Можна зайти? – запитав він і, побачивши згідливий кивок, тихенько зайшов, акуратно закриваючи за собою двері, та занепокоєно промовив – Інумаке, ти в порядку? Сподіваюся, ти розумієш, що це нормально – з твоєю здатністю мене чуть не вбити, – хоч якось намагався підбадьорити його Оккоцу.

– Лосось, – сівшим голосом від використання кланової здібності відповів Інумаке.

– Гаразд… – Темноволосий підійшов до ліжка, на якому лежав Тоге. – Можна з тобою посидіти? – знову запитав Юта.

– Лосось, – так само відповів Інумаке.

Він сів та сперся на стіну. Тоге трохи завовтузився, щоб звільнити одногрупникові місце.

– Лежи, лежи, Інумаке, я десь сяду, не хвилюйся.

Тоге привстав на лікті та сів на край ліжка, і тут він, здається, вперше побачив маленькі плями крові на чорному волоссі Юти.

«То я його все-таки ранив», – сумно усвідомив Тоге.

Оккоцу, помітивши його витріщання, мовив:

– Слухай, Тоге, це мій промах, що я не навчив тебе керувати твоєю технікою, – почав Юта, але, побачивши його засмучений вираз обличчя, зробив паузу перед тим, як продовжити – Годжо-сенсей наказав мені потренувати тебе, хоч ти і вищий за мене по рангу…

«Не навчив мене тримати язик за зубами?»

Інумаке зітхнув та поклав голову на подушку, закривши очі.

– Будеш спати? – подав голос Юта, наче трохи вагаючись.

– Лосось, – тихенько відповів Тоге.

Оккоцу нахилився над ним та поправив його волосся, що лізло йому в очі, від чого Інумаке морщив ніс, наче намагаючись його скинути. Тоге знову заворушився та поміняв положення, спершись на Юту. Той здивовано подивився на нього. Через обмежений словник Інумаке він не міг нормально висловлювати свої думки, і було важко зрозуміти, що конкретно він хоче або для чого робить ті чи інші дії.

Тоге поклав голову на груди Юти та злегка приобійняв його. Темноволосий трохи здивувався такої реакції і прийняв це як жест для примирення, але все одно продовжив погладжувати та інколи перебирати світле волосся Інумаке.

Згодом Тоге почав дихати глибше та тихіше. Оккоцу боявся ворухнутися, щоб ненароком не порушити спокій біловолосого.

«Він що, заснув?» – не міг повірити Юта.

Він знову подивився на обличчя Інумаке, а точніше – на його тату біля куточків губ.

«А його було боляче набивати? Треба буде колись спитати».

Оккоцу пильніше придивився до тату, щоб краще роздивитися узор на них. Він хотів би легенько доторкнутися, але коли Юта забрав руку з його голови, Тоге зарухався, і Юта вирішив, що більше не потривожить його своєю метушнею, і сам спробував розслабитися.