Хеліана Рау: Історії Розділ 1

Хеліана ненавиділа цю сукню, зачіску, сутацію загалом і факт того, що не могла забратись звідси якомога швидше.

—Розслабся, —промуркотів їй на вухо Обі-Ван.

—Легко тобі казати, —зашипіла вона у відповідь, роздратована чи то тим, що вся чоловіча половина компанії відверто витріщалась на неї, чи тим, що  його голос запустив стадо мурашок по її спині.

—Мета балів веселощі, уявляєш? — ще більше вишкірився він.

Хеліана повернулась до нього, вогонь у очах видав ступінь її роздратування.

—Ти ж в курсі як я ставлюсь до такого роду подій. НЕ прикидайся дурником, — вона  ткнула пальцем йому в грудиб мілімерт між її нігтем і його жакетом.

Погляд Обі-Вана моментально спохмурнів, не залишилось і натяку на попередні веселощі. Він добре пам’ятав день, після якого Хеліана зненавиділа бали раз і назавжди. Його ще й досі, бувало, охоплював гнів на саму лише згадку про ті події. Скільки років минуло? Десять?

—Я знаю, мила, — м’яко мовив він. — Саме тому і визвався супроводжувати тебе на цій місії.

Брови Хеліани злетіли вгору:
—Я не знала, що ти визвався сам.

—Як я міг довірити тебе комусь іншому?

Обі-Ван грайливо всміхнувся, намагаючись розвеселити її.

—Давай-но, потанцюй зі мною,— запропонував він.

Хеліана, було, запротестувала, однак, не слухаючи її, Обі-Ван рушив на танцпол і принадливо поманив її звідти. Вона не могла опиратись. Зрештою, їй так хотілось опинитись у безпеці в його обіймах і сховатись там від оточуючих. Так дивно, вона могла буквально вести армії в бій без краплини страху, але почувалась страшенно налякано на балу в Сенаті. 

Коли одна долоня Обі-Вана взяла її долоню, а друга віднайшла своє місце у неї на спині, Хеліана раптом відчула наскільки напружений був кожен її м’яз до цього моменту.

—На хвилину мені здалося, що ти роздумувала, чи не вкушу я тебе,— веселий шепіт Обі-Вана послав ще одну хвилю мурашок по її спині.

—Взагалі-то, я на це розраховую,— піддражнила Хеліана у відповідь з хитрою посмішкою на вустах.

—О, справді?

Він притис її ближче до себе і Хеліана відчула, що бажання було спільним. Вона мала б зашарітись, зрештою, їм не дозволено було відчувати подібне один до одного, однак перебуваючи в його обіймах, повільно танцючи залою під поглядом його неймовірних очей, Хеліана навіть не змогла б пригадати про будь які заборони і правила. Все, що мало значення тут і зараз, був Обі-Ван і те, що вони були разом. Піддавшись імпульсу, Хеліана опустила голову йому на плече і дозволила вести себе.

Він пахнув грозою, її завжди це дивувало і причаровувало. Вона відчувала як кінчики його пальців рухались її шкірою, заспокоюючи її, тож можливо сукня і не була вже настільки поганою.

Коли Хеліану почало здаватись, що вона ось-ось замуркотить наче та кішка від задоволення, Обі-Ван раптом зупинився. Хеліана відсторонилась рівно настільки, щоб заглянути йому в очі і миттєво побачила в них тривогу. Точно. Сукня без спини, ось чому вона їй не подобалась.  Обі-Ван ніколи не мав дізнатись про це…

—Що це таке? — наче на підтвердження її думки, Обі-Ван провів пальцями вздовж трьох шрамів, що розкреслили її спину. Вiн спохмурнів і Хеліана було готова зробити що завгодно, аби лише стерти цей вираз з його обличчя.

—Це дрібниця,— мовила вона.

—Зовсім не схоже на дрібницю, як на мене. Хто це зробив з тобою?

О, він злився. На сам факт того, що хтось зробив їй боляче і на неї, бо не сказала йому про це раніше. Хеліана примостила свою долоню у нього на грудях, навпроти серця. відчуваючи як пришвидшилось його серцебиття.

—Це дрібниця,— повторила вона. — Сталась ще в Академії на Каміно через мою необережність. Я в порядку. 

— Хелі…

—Все гаразд,—запевнила вона. —А тепер рухайся, доки ми не почали привертати до себе зайву увагу.

На диво, він прислухався до неї і повів далі у танці. Коли музика нарешті закнчилась, і вони опинились у найтемнішому, прихованому від очей присутніх місці, Обі-Ван несподівано притис її до стіни.

— Що ти робиш? — запила Хеліана, відчуваючи як їй враз забило подих.

—Допомагаю,— хитро всміхнувся Обі-Ван і поцілував її.

Хеліана відчула як підгинаються коліна, трясця, такого з нею давно не було. Лише він міг бути настільки ніжним і вибагливо-пожадливим одночасно. Коли вона захотіла поглибити поцілунок, він раптом відсторонився.

—Притримай цю ідею,—мовив він. — До кінця вечора.

—А далі?— Хелліана  облизала губи. 

—А далі побачиш сама.