Глава 2 – “Ферма Кеттелів та перша робота”

Підійшовши до ферми, Арнольд нарешті зміг її оглянути. Головна будівля яка стояла по центру ферми була великим особняком з акуратно побудованими, симетричними стінами та вікнами, перед самим будинком був невеликий сад на якому росли дерева та квіти. Неподалік від головної будівлі стояв червоний сарай, зразу біля нього стояла невелика Мельниця акуратно викладена кам’яними цеглинами. І звичайно-ж житло для батраків ферми, виставлені в ряд вони формували довгу лінію з однокімнатних будиночків. Увійшовши на територію ферми Арнольд побачив чоловіка біля особняку, який сидів на кріслі качалці склавши ноги з якоюсь книгою в руках. Арнольд акуратно підійшов до старця та окликнув його:

– Кхм… Пане? – Старий чоловік обернувся до головного героя.
– Бонджур, що ви забули на моїй территорії? – Спитав Старець
– Бонджур, мене звуть Арнольд де Трастамара, я знайшов листівку в якій говорилось що Пан Кеттель шукає охоронця для його ферми, тому я сюди і прийшов. – Одповів Арнольд
– де Трастамара говориш? Хм. Скажи мені хлопче, ти нащадок тих самих правителів Іспанії? – Спитав дід піднявши брову, ніби натякаючи що він мусить провести якийсь тест
– Так сер, я один з їхніх потомків, проте мої батьки покинули сім’ю та відправились до Британії, де я і народився, отож, крім прізвиська я ніякого зв’язку з ними не маю. – З певною тривожністю відповів Арнольд, він боявся що дідусь його незлюбить, все-ж він не просто британець, так в добавок ще й іспанець.
– Добре… чорт з тобою малий, мені ітак не платять за перевірку всіх хто сюди приходить. Пан Кеттель знаходить в своєму кабінеті, заходиш в будинок, піднімаєшся на другий поверх та заходиш в двері зразу перед тобою. Але пам’ятай, британців ні я, ні місцеві мешканці не любим, ви захопили нашу землю і тепер заставляєте нас розмовляти на англійській, хай вам грець. Так що на мою допомогу не надійся, підставиш мені горлянку, так я тебе зразу відправлю до твоїх пращурів. А тепер, руки в ноги і йди до Пана Кеттеля. – Пригрозив старий
Арнольд вирішив зайвий раз не вступати в конфлікт й пішов до Кеттеля.

– Глотку він мені переріже… їбучий старий ідіот… швидше я його заріжу ніж він мене, хоча… чому-б мені так і не зробити? Не перерізати йому глотку як я перерізав тому антихристу. Хоча.. чорт з тим старим. Якщо він буде створювати проблеми тоді треба буде від нього позбавитись. В любому випадку він заплатить за те що сказав. – Бурмотів собі під ніс Арнольд

Мріявши про помсту Арні встиг дійти до кабінету Кеттеля, він підійшов, постукав, і після того як з іншої сторони дверей пролунало – “Можна, заходьте” – Арнольд відчинив двері.
Посеред кімнати за столом сидів невисокий товстенький каштановолосий чоловік у моноклі, на лиці в нього красувались потужні пухнасті бакенбарди. Це був Кеттель

– Хмм? І хто ви такий? – Грайливо запитав Пан Кеттель
– Добрий день, Пане Кеттель, мене звуть Арнольд де Трастамара, в пошуках роботи я прийшов на вашу ферму. – Чітко відповів Арнольд
– Арнольд де Трастамара значить… Як я розумію ви не прийшли сюди батрачити, а, напевне, прийшли бути охоронцем моїх багатих володінь? – З такою-ж самою долею грайливості спитав Кеттель. Похоже що це його манера розмовляти, а не насмішка над новим лицем на фермі.
– Браво – Сказав Арнольд похлопуючи ладонями. – Ви правильно вгадали, зразу видно що ви, Пане Кеттель – Ерудована людина, так я хотів би стати охоронцем ваших земель, що для цього потрібно? – Продовжив він.
– Ну! Ось таких робітників я хотів все життя! Ваш настрій працювати мені до вподоби. Проте, за один настрій на роботу не беруть. Мені потрібно щоб ви довели свої навички. В основному ви будете захищати мою территорію від тварин та бідняків. Тварюк стреляти можна – Бідняків лише в крайньому випадку, проти них треба застосувати кулаки та ноги. Тому, мені потрібно щоб ви довели свої вміння в цих двух сверах, і я відразу візьму вас на роботу. – В привичній вже манері та з іскрою в очах розказував господар, і коли він закінчив Арнольд промовив:
– А як мені довести вам що я і хороший стрілок, і хороший боєць? – Запитав Арнольд
– Свої вміння в борьбі ти доведеш зараз, а як доводити вміння стреляти я тобі потім розкажу. – Сказав Кеттель похлопнувши Трастамару по плечу, тим самим він невербально сказав йому йти за ним.
Чоловіки вийшли з кабінету та направились на вихід з будинку.
– І куди ви мене ведете? – Збентежено спитав головний герой.
– Ми, йдемо перевіряти твої бойові навички мій хлопчику. – Відповів хазяїн. – Е-ге-гей!! ШАНОВНИЙ ПАНЕ ДЖЕК, ПРИВЕДІТЬ СЮДИ БАТРАКА ПО ІМЕНІ АРТУР, ЗАРАЗ-ЖЕ! – Вигукнув хазяїн якомусь чоловіку який стояв десь на фермі. – Слухай сюди, Арнольде, зараз ти будеш боротись з одним батраком, в нього сильний удар, якщо він попаде тобі по голові або в тулуб, то ти зразу впадеш і травмуєшся. Сам пособі цей Артур є великим та неповоротливим, тому ти, хлопчику мій, маєш рухатись, виправдай мої надії та переможи його. – Сказав Кеттель, говорив він як справжній тренер або батько, по лиці було видно що він вірить в Арнольда.
– А чи немає якогось іншого способу? – Тривожно спитав Арнольд
– Слухай, якщо ти справді хочеш цієї роботи тоді поки чого ти коштуєш, покажи свої бойові навички, такий ідіот як Артур буде тобі по зубам. Звичайно-ж якщо ти і сам не є ідіотом, настанови я тобі дав, тепер твоя черга щось робити. – Поки чоловіки говорили прийшов той самий батрак, батрак був високим та жирним і судячи по виразу його обличчя, роздратованим.

Арнольд поспішно почав продумувати тактику. Задіявши всі нейрони мозку він придумав наступну стратегію яка була основана на вигляді батрака: Арнольд буде використовувати швидкість, він буде тримати гіганта на дистанції, і коли гігант попре в відкриту атаку, Арнольд бек степом ухильнеться в сторону та зі всієї сили вдарить гіганту по затилку. Після цього він просто буде повторювати цю стратегію до моменту поки батрак не вирубиться або не здасться.

– Ітак, Арнольд де Трастамара проти….. Артура, що-ж, не люблю довго говорити промови тож перейдем до правил бою: Не можна бити нижче пояса, тобто по яйцям або по ногам – заборонено бити. За такий удар я відлуплю вас батугом 100 раз! Якщо ви падаєте – ви програєте! Тому бийтесь акуратно і дивіться куди ставите ноги. А тепер….. бійці, хлопчики мої, ви приготувались до бою?! –
Як і Артур Арнольд просто кивнув головою показавши свою готовність. – Що-ж, ПОЧАТИ БІЙ!

Арнольд довго тренувався битись, тому він був доволі хорошим бійцем, він почав працювати ногами швидко стрибаючи у різні боки, під час цього він виставив праву руку вперед для того щоб тримати дистанцію. Артур в свою чергу почав йти як танк в сторону суперника прикривши руками своє лице, Арнольд підпустив Артура поближче зробив бек степ в сторону та швидко ударив Артуру під ліву легень аперкотом, тим самим він приголомшив Артура, останній відійшов та інстинктивно встав в глуху оборону не цей раз прикривши руками тулуб і челюсть. Арнольд побачивши в цьому можливість почав використовувати власну техніку (В майбутньому її назвуть Пік-а-бу) сенс техніки заключався в тому що атакуючий прикриває руками затилок, згинається та в напівприсяді починає бігти до супротивника, що Арнольд і вирішив зробити. Він почав використовувати Пік-а-бу при цьому рухаючись зіг-загом щоб по ньому складніше було попасти. Артур попробував нанести оверхенд проте Арнольд встиг відійти в сторону і нанести оверхенд в вухо Артура, тим самим ще більш дезорієнтувавши амбала. Далі Арнольд зробив невелику комбінацію зробивши діру в блоці Артуром кінцем комбінації став боковий удар в челюсть Артура, що остаточно добило батрака та заставило його впасти. Отримавши перемогу Арнольд підняв голову та віддихався, після чого він підійшов до Кеттеля:

– Тож хлопчику мій, потенціал в тебе є о-го-го! А як ти опустився йому по пояс і почав летіти на нього і влупив йому по челюсті! Браво! Проте, не хочеться тебе засмучувати, але це був тільки перший етап твого тесту, дальше, ти, хлопчику мій, принесеш мені застрелену здобич. – Сказав Хазяїн
– З-здобич? Я маю вполювати для вас когось? – Збентежено спитав Арнольд
– Так! Ти маєш вполювати для мене вовка, я тобі дам обрізаний ближнебійний мушкет “Blunderbuss”, який нащастя підходить для полювання на вовка! – Урочисто промовив Кеттель
– А… Вовк… Вовк це інша справа! Але чесно кажучи я би приступив до цього вже завтра, ви ж не проти? – Спитав Трастамара
– Та ні, ні не проти, але покіщо кімнату я тобі не дам, ще не заслужив, тому переночуєш десь у Новому Бордо, прийдеш завтра в після обіду, я видам тобі мушкет та скажу де ти можеш вполювати того вовка! – Відповів Кеттель
– Ясно… (Чорт, яка-ж це паскуда, заставила мене битись, а тепер бери й пиздуй назад до міста??) Тож, побачимся на світанку Пане Кеттель, щасти! – Розчаровано відповів Арні.

Чоловіки пожали руки та Арнольд під пристальним поглядом Кеттеля пішов до міста. Повернувшись назад до міста Арнольд став розпитувати у людей де можна переночувати та і сам він не був проти того щоб пошукати житло по місту. Все-ж завдяки допомоги місцевих жителів Арнольд прийшов до якоїсь будівлі до якої він одразу увійшов. Увійшовши він побачив жіночку яка щось робила з трав

– Доброго вечора, люди по місту говорять що у вас можна переночувати за пару фунтів, чи не так? – Окликнув Арнольд жіночку. Жінка відставила трави та товкачку з чашею в сторону та обернулась до Арнольда.
– Т-т-так ви м-можете зняти к-кімнату у готелі сім’ї М-марстонів. – Сказала жінка з дратуючими зупинками. Арнольд вирішив не наголошувати на цьому подумавши вроджені запинки.
– Скільки я вам маю заплатити за одну ніч? – Спитав Арнольд.
– 2 Фунта С-стерлінга – Відповіла жінка.

Арнольд дістав з кишені два фунта та поклав їх на стіл.

– В-ваша кімната дальше по коридору, д-друга справа. – Вказала пальцем жінка простягнувши Арнольду ключі.

Арнольд пішов по коридору, після чого звернув на право та побачив п’яного чоловіка в якого на поясі в спеціальній кобурі знаходився ніж, головний герой вирішив не чіплятись до чоловіка та спокійно відкрив двері до своєї кімнати.
Увійшовши до кімнати Арнольд зачинив за собою двері, роздягнувся та впав на ліжко, пролежавши ~10 хвилин та ретельно обдумавши весь день він спокійно заснув.
Прокинувся він зранку, за пару годин до опівночі. Проте прокинувся наш Арні не просто так, він чув плач та розмови за стіною. Він спокійно одівся, взяв свої речі, застелив ліжко та вийшов з кімнати. Прямо на вході якийсь чоловік тихо обзивав ту жінку яка працювала на касі. Арнольд вирішив поки що не втручатись та дізнатись причину сварки. Як от з вулиці заходить п’янчуга якого Арнольд бачив біля своєї кімнати вчора, сварка замовкає та чоловіки дивляться один на одного дальше між ними починається діалог:

– Так, я не зрозумів, що тут блять відбувається? – Спитав п’яний чоловік, по голосу було зрозуміло що він вже випив.
– Не твоє діло алкашня, пиздуй в свою кімнату! – Сказав чоловік підвищеним тоном.
– Е-ге-гей ти як розмовляєш зі мною? Я, зараз покличу міську гвардію, вона тобі швидко ноги поламає, чув мене чмошник?! – Викрикнув п’янчуга
– Міська гвардія? АХАХАХАХАХАХ ЄДИНЕ ЩО ЦІ АНТИХРИСТИ МЕНІ ЗРОБЛЯТЬ ЦЕ ПОСОСУТЬ МІЙ ХУЙ! Але, хех… все ж мені не варто губити бездоганну репутацію свого готелю, потім виникнуть проблеми з клієнтурою, давай заспокоїмся, добре? Що ти хочеш? – Спитав чоловік
– Відпусти жіночку і я не стану нікого кликати. – Гордо промовив п’янчуга.
– Добре, добре, вона ітак не сильно провинилась… Тому нехай робить що хоче. – Відповів чоловік, після чого взяв жінку за голову та прошепотів їй щось. Після цього він просто вийшов з готелю і кудись пішов, швидше за все в місцеву таверну. Жінка в свою чергу в сльозах поспішно пішла та піднялась на другий поверх а п’янчуга пішов до своєї кімнати.

Після того як учасники конфлікту розійшлись Арнольд спокійно вийшов через парадний вхід та направився в таверну для того щоб поснідати. Пройшовши трошки по місту Трастамара дійшов таки до єдиної таверни про яку знав, увійшовши туди він надиво побачив знайоме лице, за барною стійкою сидів розлючений чоловік попиваючи алкоголь з чаші, той самий чоловік який годину назад викрикав на жінку в готелі, Арнольд осмілився припустити що цей скандаліст був одружений з тою жінкою в готелі. Арнольду стало цікава ситуація між ними двома, та і треба було чимось зайнятись поки Арні буде перекусувати. Арнольд акуратно підходить до чоловіка та сідає біля нього, до головного героя підходить бармен:

– Радий вас знову бачити в своїй таверні, що бажаєте замовити? – Питає його хазяїн таверни.
– І вас також радий бачити, принесіть мені один сніданок будьласка. – Відповідає Арні
– Почекайте пару хвилин, окей? – Спитав бармен
– Окей, без проблем. – Відповів Трастамара

Хазяїн таверни відходить на кухню щоб приготувати клієнту сніданок.

– Дай боже здоров’я по якій причині п’єте? – Спитав Головний герой чоловіка з готелю
– І вам дай боже, мене от лять підставила жінка, я її трошки.. хех…. наказав.. вона мене ТАК ПІДСТАВИЛА! Я ЇЇ МАВ БИ УБИТИ ЗА ТАКЕ, ЦЯ СУКА ВЕЛА СЕБЕ ЯК НЕВИХОВАНЕ ЧМО З МОЇМ!! МОЇМ! КЛІЄНТОМ, АЛЕ Я ЇЇ ДИСЦИПЛІНУВАВ, ТЕПЕР ВОНА БУДЕ ХОРОШОЮ ДІВЧИНКОЮ! – Всі люди в таверні повернулись на чоловіка, він кричав на весь бар, навіть люди на вулиці обернулись на вікна таверни.
– Слухай.. заспокойся, а? Не треба так кричати, вона ж більше не буде такого робити? Ти дав їй прочуханки? То чого кричати взагалі – Заспокоював Арнольд чоловіка.
– Правду кажиш, малий. Але вона ше не поплатилась вдосталь за свій гріх… я з нею незакінчив діалог бо один з її трахарів підійшов і послав мене нахуй! – Розповідав чоловік постійно якось жестикулюючи.

Арнольд вирішив не лізти не в своє діло (чоловік його позорив на всю таверну) і просто почекати на замовлення та поїсти. Через 10 хвилин Арнольду нарешті принесли сніданок, за цей час чоловік з готелю встиг заснути сперши голову на барну стійку.

– Слухайте, а ви знайшли Пана Кеттеля? – Спитав бармен
– Так, знайшов, зараз він доручив мені пройти якийсь тест перший етап якого я склав майже без проблем. – Відповів з набитим ртом Арнольд.

ДАЛЬШЕ ЖІНКА ОТРАВИТЬ ЧОЛОВІКА ТА ВІН ПОМРЕ А ПОЛІЦІЯ ПОЧНЕ РОЗЛІДУВАННЯ