вийняткова здібність.

— Сем, знайди спосіб відговорити його від цього.

— Я не можу вирішувати, де він може піти поїсти, а де ні.

— Не можеш чи не будеш?

— Не буду. Той ресторан просто величезний. Він не завадить ані тобі ані твоєму новому хлопчикові.

З різноманіття місць для прийому їжі й з усіх календарних днів Бакі Підла Дупа Барнс вибрав саме те місце, де зовсім скоро у тебе відбудеться побачення. Не важливо, чи в змозі він зруйнувати всі твої плани, адже сама його присутність у закритому приміщенні викликала у тебе бурю негативних емоцій і сотню коментарів.

Так, у складі Месників ти вже близько п’яти років, але з Бакі познайомилася лише в позаминулому місяці. На стосунки й романтику часу не було, та й якось не виникало потреби. На це вплинув той день і година, коли ти відчула себе іншою — шість років тому ти виявила у себе певні здібності. Наприклад, через суперечку ти могла викликати цілий торнадо, який не вщухав до моменту твого заспокоєння. А надмірно щасливий стан викликав цвітіння всього навколо. Це, звичайно, круто, але не коли з бруду або піску раптом лізуть троянди та ромашки. Під час перегляду тобою слізливих мелодрам раптом міг піти щедрий дощ посеред світлого безхмарного дня. Під час битви більш-менш вдавалося контролювати свою силу, але іноді емоції могли вийти з-під контролю.

І було так круто знову ходити на побачення і заводити романтичні знайомства! Мінус був один — емоції. Все здавалося ризикованим, ти максимально стримувалася, але щосекунди щось могло піти не так. Сьогодні ти відчувала, що все минеться як по маслу. Його звуть Джастін — новий спритний інтерн Тоні Старка. Він був зачарований тобою і твоїми здібностями з моменту знайомства. Досить швидко ваше спілкування перейшло до флірту, до того ж цей красунчик вміло робив компліменти. Ти, чорт його дери, заслужила сьогоднішній вечір! Побачення пройде настільки круто і легко, що кожен позаздрить вам обом! Якщо у тебе вийде ігнорувати присутність Барнса…

— Добре тобі відпочити, (Т.і.). І передай Джастіну, що якщо щось піде не так, то я зроблю з ним те ж, що він мав на думці зробити з тобою. — Пробурмотів Сем. Ти здивувалася його бойовому настрою, а потім розчулилася. Твій друг готовий вступитися за тебе!

На фінальні збори пішло близько пів години. По дорозі до виходу з Вежі ти зіткнулася ні з ким іншим, як з Бакі. Проходячи повз, він зачепив тебе плечем. Ти незадоволено закотила очі та шикнула на нього.

— Дивись, куди йдеш.

— Або що? — огризнувся суперсолдат. — Твій хлопець з поліції етики насварить мене?

Ваші очі спалювали обличчя одне одного. На відстані ти могла відчувати цю їдку ненависть, що вирувала в Джеймсі.

— Слухай, мене цілком влаштовує те, що ми з тобою не знаходимо спільної мови, але… Сьогоднішнє побачення важливе для мене. Чи не міг би ти…

— Ти навіть не помітиш мене, — зрозумівши з півслова, Бакі знизав плечима.

— Добре.

— Чудово. Від серця відлягло. Ти навіть посміхнулася солдату і зробила крок убік. Шлях перегородила його рука.

— Зачекай, я… я сподіваюся, що все минеться чудово. Ти виглядаєш приголомшливо, до речі.

— Дякую. — Ти знову вичавила посмішку.

Це було дивно. Його рука затрималася на твоєму лікті, потім плавно випустила. Ці слова звучали так підозріло і разом з тим неймовірно щиро, немов йшли від серця. І на обличчі Джеймса не було ні натяку на знущання.

У ресторані ти прибула у призначений час. Стіни великої зали мали приємний червоний колір із золотими вкрапленнями — власне, іншого й не очікувалося від такого зіркового закладу. Хоч місце і відносно нове, але відвідувачів було безліч. Залою розносилися звуки світських розмов і привабливі аромати приготованих страв. Ти мимоволі прикрила очі від цього, але швидко прийшла до тями. Погляд бігав по кімнаті в пошуках однієї людини — він єдиний сидів біля бару. Звісно, Бакі з’явився в такому місці тільки заради алкоголю (що цілком нерозумно, адже він не зможе напитися). А ти розглядала його, замість того, щоб насолоджуватися прекрасним видом з вікна на переповнені вечірні вулиці міста.

Через п’ятнадцять хвилин ти почала нервувати. Екран телефону жодного разу не засвітився, тобто пропустити дзвінок або повідомлення Джастіна ти ніяк не могла. Ще через двадцять все ж зважилася зробити перший крок і написала йому сама. Офіціант кружляв навколо весь цей час, двічі встигнувши поцікавитися твоїм потенційним замовленням. Роздратування було дуже важко стримувати, тому ти почала глибоко і розмірно дихати. Сфокусувала погляд на склянці з водою на столі, щоб низка блискавок раптом не влучила в когось із перехожих. Вже тричі ти написала Джастіну, навіть подзвонила, але ніякої відповіді. Варто піти чи почекати ще? Можливо, щось сталося?

До цього моменту люди навколо потроху починали впізнавати тебе. Хтось навіть зробив кілька фото. Просто чудово! Покинута (Т.і.) вечеряє водою і зашивається в смутку у дорогесенькому ресторані!

Погляд повернувся до Бакі. Він все там же, тільки зараз дивиться на тебе у відповідь. Його очі заховані за сонцезахисними окулярами, але ти була впевнена, що він жалів тебе і співчував. Який придурок носить окуляри в будівлі?! Ні… стоп… Ти відчула приплив нудоти й скривилася. Не вистачало ще, щоб недруг жалів тебе. З соромом ти глянула на недоторканий кошик з хлібом, краєм ока помічаючи, як Барнс вирушив до виходу з ресторану.

Тобі раптом стало прикро, що Джеймс пішов. Звичайно ж, упродовж дня ти щиро бажала знайти інше місце для вечері з Джастіном, але тепер… раз ви одночасно тут, то чому б не провести цей вечір разом? Солдат вийшов з ресторану, тобі зачувся шум вітру і шурхіт дерев. Та ось, твоя печаль відбилася на такій гарній погоді. Хоч дощу немає, вже добре.

Гаразд, може, не все так погано? Ти можеш замовити їжу додому, смачно повечеряти та подивитися якусь комедію. Зітхнувши, ти потягнулася до телефону, щоб прибрати його в сумочку і покинути це злощасне місце, як раптом пролунав голос. Будь ти проклята, адже він належав далеко не Джастіну.

— Вибач, що запізнився. Затори, щоб їм лихо було.

Ніякої помилки бути не може, це дійсно голос Бакі. Він зайняв місце навпроти тебе і винувато посміхнувся. Всі навколо витріщалися на вас, не потрібно було навіть повертатися, щоб це зрозуміти. Бакі вже був без свого жалюгідного камуфляжу у вигляді окулярів, кепки та шкіряної куртки, а металева рука з лишком видавала його особистість. Тобто тепер ти не «кинута», а на побаченні з Барнсом.

— Нічого страшного, — ти посміхнулася у відповідь. — Просто я приїхала раніше. — Минуло добрих кілька хвилин обміну простими фразами з ним, поки всі сторонні перестали звертати на вас двох увагу. Ти схилилася над столом і прошепотіла: — Що ти робиш, Джеймсе?

— Прислухаюся до своєї інтуїції, — він легко знизав плечима і миттю занурився у меню.

— Не треба мені твоєї інтуїції, можеш їхати додому.

— Що будеш замовляти? — Чоловік продовжував ігнорувати твої спроби розібратися з усім самостійно.

— Я не в настрої для їжі.

— Можемо взяти…

Раптом ти насупилася.

— Чому тобі є до мене діло, а? — Грізно прошипівши, ти подумки засумнівалася в його щирих намірах. Про кого йдеться, про людину, яка «Доброго ранку» сказала тобі лише при першій зустрічі? І то помилково.

— Чим ти знову незадоволена, (Т.і.)? Що зі мною не так? — Солдат злісно подивився на тебе у відповідь, з характерним глухим звуком кинувши меню назад на стіл. Від страху зруйнувати свою репутацію, ти різко почала реготати та накрила чоловічу долоню своєю. Очі в обуренні (але з любов’ю) вивчали його риси обличчя.

— Ти такий кумедний, Бак!

Він швидко отямився і засміявся у відповідь, немов секунду тому травив найкращих у світі. Для відводу очей ви завжди удавали, що у Месників і Ко немає проблем знайти спільну мову. Тому на публіці ви завжди максимально теплі та доброзичливі, хоча насправді хотілося знищити один одного. Не вистачало ще влаштувати сцену прямо зараз!

— Повертаючись до минулого питання, що тобі не так?

— Не мені, — різко відповіла ти. Хоч небо і не можна було розгледіти, але воно точно було затягнуте хмарами, вітер розігрався ще сильніше і гнув дерева.

— Добре, повторюю. Що зі мною не так?

На секунду тобі здалося, що Барнс був засмучений і навіть пригнічений темою вашої розмови та в цілому.

— Що не так? Стів був моїм другом. З моменту появи цих чортових сил, всі розбігалися хто куди. Я не можу просто взяти й вимкнути їх, як ти! Де я — там і хаос, як всі кажуть. Вони боялися навіть слово сказати в мою сторону, а що як в них вдарить блискавка після одного погляду або слова? — Проковтнувши клубок у горлі, ти провела пальцями по щоці та витерла сльози. — Мене мали приспати та використати в зручний для когось момент. А Стів… він заступився за мене, він боровся за моє життя! Він вірив і не втрачав надії, тренувався зі мною і вчив усього, що знав сам. Це все попри те, що він зовсім не знав мене. Повірив незнайомій дівчині! А потім з’явився ти, Бакі.

Солдат сидів рівно, ніби не дихаючи. Вираз його обличчя змінювався з кожним сказаним словом. Чи знав він щось про тебе, крім імені? Тільки те, що свого часу він так само міг покладатися на Стіва.

— І він присвячував весь свій час тобі. — За стінами ресторану лунав грім і тріск дерев, вітер знову заводив свої гучні пісні. — А потім пішов. Він повернувся в минуле і навіть не попрощався зі мною. Просто зник, ніби й не існував. Я була заміною тобі, гріла твоє місце, Бакі. Я б ніколи не наблизилася до тебе, так? Навіть на смертному ложі у нього не промайнула жодна думка про стару дурну (Т.і.)…

Люті хвилі дощу хлинули з чорного неба. Краплі шумно застукали по вікнам, де ви сиділи. Ти відчула, як шкіра обличчя ніби почала горіти. З очей на повну лилися сльози, а Джеймс все так само зберігав мовчання. Ну ж, почни кричати та переверни стіл від гніву! Не сиди склавши руки перед собою, скажи хоч щось!.. Це було б справедливо, адже ти щойно відкрилася йому і розповіла про свої страждання. Але чи була в усьому цьому вина Барнса? Або так тобі лише хотілося?

— Він завжди думав про тебе, (Т.і.), — раптом порушив тишу чоловік. Ти відірвалася від роздивляння дощу на вулиці та перевела на нього погляд. — Він дуже любив тебе і переживав. І постійно говорив про тебе, якщо від цього тобі легше. Просто Стів вважав, що тобі більше не потрібна його допомога. Йому здавалося, що все в порядку.

Нічого не в порядку!

— Він помилявся, — ти гірко посміхнулася і зітхнула. — Дж… Бакі. Бакі, вибач, я-я поводилася як ідіотка. Він був твоїм другом все життя. Я не знаю, що я думала…

— І ти вибач мені. Думаю, Стів хотів би, щоб ми подружилися, але я чомусь цурався тебе.

В області серця миттєво стало тепліше. Ти злегка посміхнулася. Під час зізнань Джеймс тримав твою долоню у своїх руках, зігріваючи тебе, і сплів ваші пальці на знак підтримки. Хотілося в це вірити.

— Ми можемо замовити доставку додому і подивитися що-небудь? Якщо ти, звичайно…

— Із задоволенням!

Погода за вікном змінилася за частку секунди, ніби хтось відсунув штори. Не такий вечір ти з трепетом чекала, але він нітрохи не гірший за вигадані тобою сценарії. Ти трохи хвилювалася, адже це Бакі Барнс! Але ви швидко визначилися з замовленням (як виявилося, ваші смаки практично ідентичні) і мило розмовляли осторонь, чекаючи на їжу. Ви зрозуміли, як багато у вас спільного. І все б нічого, якби…

— (Т.і.)! Це було круто! — Вас перебив голос Джастіна, а потім і його мляві оплески. Ви розгублено дивилися на нього, всередині все перевернулося. Точно! У вас побачення! Мало бути.

— І це твій Джастін? — заговорив Бакі. Він злегка смикнув металевою рукою, немов вставив суглоб на місце.

— Не мій.

З широкою посмішкою Джастін простягнув Барнсу руку (що було проігноровано), а потім дав візитку (яку миттєво зім’яли й кинули на стіл).

— О, ми з (Т.і.) мали провести час разом. Річ у тім, що вона має виняткові здібності, які контролюються її почуттями та емоціями! Хіба не дивно змінювати погоду за своїм бажанням? Ми змогли викликати грім і сильний дощ у радіусі двадцяти миль через моє запізнення. Ми викликали шторм! Це неймовірно…

Запізнілому хлопцеві не дали можливості розтлумачитися: Бакі невесело посміхнувся, опинився на ногах, зрівнявшись з Джастіном на зріст.

— Ще раз я почую щось подібне, то вирву тобі язика. (Т.і.) не твій пришелепкуватий експеримент, а звичайна людина. Так, її почуття можуть щось там змінювати, але це не означає, що вона може керувати погодою коли тобі заманеться. Ти мене зрозумів? Шкода, що ти не опинився в епіцентрі того, що ти так барвисто описав.

Незграбний інтерн зник за секунду. Він не міг протистояти Барнсу ні ділом, ні словом. З його відходом ти змогла видихнути і трохи розслабитися.

— Знову ж таки, я б могла впоратися сама, — крізь сміх відповіла ти. Бакі знизав плечима з посмішкою і зробив кілька ковтків води. Хоч хтось до неї доторкнувся. Ти взяла приклад з солдата.

— Не сумніваюся, але я не міг мовчати.

— За нову дружбу?

Його блакитні очі з закликом витріщилися у твої. Хто б міг подумати, що ви обоє будете невинно фліртувати один з одним в оточенні сотні сторонніх людей? І планувати провести час разом?

— За нову дружбу. Але я ось що подумав, наступного разу ти підеш на справжнє побачення.

— У сенсі?

— Ти занадто приваблива для того, щоб ми просто так витрачали час.

Щоки залилися рум’янцем, і ти злегка відсторонилася від прямоти його питання. Відмовляти не можна було, адже сьогоднішній день показав, як легко може бути з Джеймсом. Вам було так добре і весело, що ти змогла забути про все. Стало навіть неприємно від думки, що ви могли б подружитися набагато раніше.

По поверненні о Вежі ви вирішили сховатися в кімнаті Бакі. Рука об руку підіймалися сходами, попередньо заскочили на кухню за снеками та перекусом на ніч. Правда, ваша гучна суперечка про найсмачніший сироп для білого пломбіру привернула увагу. Сем втомлено потирав очі й витріщався на вас двох.

— Пекло вже замерзло чи я сплю?

Джеймс збагнув швидше за тебе.

— Звичайно, це сон, Сем. До речі, ти винен Бакі двадцятку! А тепер повертайся до себе.

Сем ніяк не відреагував і пішов до своєї кімнати. Ти ледь тримала себе в руках і розмірено дихала, сховавшись у плечі Бакі. Ти дала волю сміху тільки коли переступила поріг чужої спальні, залишаючи всю їжу на ліжку. Через пару хвилин ви розташувалися на простирадлах, так само не полишаючи один одного. Барнс розчісував твої волосся пальцями, поки ти міцно обіймала його двома руками. На душі з ним чомусь стало спокійно. Це хоч і лякало, але все ж більше тішило.

Ти здригнулася, коли шорсткі губи торкнулися твого чола. І втиснулася в чоловіка ще більше, зручніше укладаючи голову на його грудях.

— Я радий, що він кинув тебе.

— Я теж, Бакі.

Їжа так і не була з’їдена, а фільм не переглянутий: тепло тіл одне одного справило належний ефект, і ви швидко занурилися в сон. Вперше за довгий час вранці у тебе не боліла голова (через використання надприродніх здібностей), а блакитні очі навпроти викликали метеликів у животі. Так, частіше б тебе динамили. Може, ти б опинилася в одному ліжку з Джеймсом набагато раніше.