Запис №0 — Передмова

Мене звати Акумо Драгон.
Я — експеримент №318 корпорації «Астрис». Напівлюдина, напівендермен.
Дата мого народження — 18 квітня 2139 року.
Зараз мені 165 років.
Колись я був звичайною дитиною. Але мій батько, головний учений корпорації «Астрис», вирішив перетворити мене на ключ до інших світів.
У 2143 році експедиція «Астрис» виявила стародавню гробницю. На її стінах було викарбувано:
«Тут спочиває один із засновників Ендерменів».
Але всередині не було кісток.
Лише посудина з органами та кристалічним ядром, що пульсувало фіолетовим світлом.
Ці органи виявилися живими…
І батько пересадив їх мені.
Око.
Серце.
Нирку.
Ядро-провідник.
Після операції моє волосся стало попелястим, кров — фіолетовою, а на грудях з’явилася незагоєна Рана Розлому. Від неї моїм тілом почало поширюватися зараження, а всередині самої Рани пульсувала енергія Порожнечі.
Вона дала мені силу:
— телепортуватися на величезні відстані;
— створювати портали й цілі світи;
— використовувати магію Порожнечі;
— і, що найнебезпечніше, розривати саму тканину реальності.
Але ця сила має свою ціну.
Щоразу, коли я створюю розлом, Порожнеча випалює мене зсередини. Я чую чужі голоси. Відчуваю холодну присутність стародавнього Ендермена.
Надто часто використовувати цю силу — означає поступово втрачати людське в собі.

🌌 Планета Кварью

Мій дім — планета Кварью.
Небо тут багряно-фіолетове, а вночі над обрієм сяють зелені розломи, схожі на полярне сяйво.
Ґрунт темний, усіяний кварцовими скелями, що світяться в темряві.
Ліси чорні й густі. Дерева в них шепочуться навіть тоді, коли немає вітру.
Моря глибокі, майже чорні, з ледь помітним холодним сяйвом.
Колись Кварью була живою.
У небі літали птахи з кришталевими крилами. Рівнинами блукали велетні з кістяними панцирами. У тумані ховалися ройові істоти, зіткані зі світла.
Тепер вони зникли.
Або перетворилися на тіні.
У 2147 році сюди прийшла чума.
Епідемія знищила всіх.
Міста-колонії корпорації «Астрис» спорожніли. Куполи обвалилися, вежі заіржавіли, а вулиці вкрив попіл.
Вижив лише я.
І відтоді я веду цей щоденник.
Щоб зберегти правду.
Щоб не забути себе.
Щоб, якщо хтось колись відкриє ці сторінки, він дізнався, що сталося на Кварью…
І що сталося зі мною.