Розділ 26. Кінець Початку (НОВІ РОЗДІЛИ ЩОП’ЯТНИЦІ)

Вітаю, друже ✨ Мене звати Даниіл і я український фентезі-письменник.

Безкоштовно завантажуй повний текст книги у моєму Телеграм каналі та ділися з друзями 📚

Також слідкуй за новинками, слухай аудіокнигу та підтримуй:

Telegram: https://t.me/danyil_writer

LinkTree: https://linktr.ee/danyil_writer

Donatello: https://donatello.to/danyil_writer

Дякую тобі та приємного читання ✨ Поширюємо Українську Культуру Разом ✨

Розділ 26

Кінець Початку

Зала перемовин на п’ятому поверсі наповнювалася свіжим повітрям та променями осіннього Сонця з відкритих вікон. Високі вікна відкривали височінь чистого неба. Поодинокі птахи ловили комах, а Сонце просушувало вологі дерев’яні рами. Яскраве світило висіло в самому центрі неба й посміхалося в усі боки.

Білі діаманти на тонкій платиновій тіарі почергово виблискували, пропускаючи промені крізь себе. Насичено-руді пасма королеви Ізіри були зібрані разом на потилиці та підв’язані витонченою шовковою сіткою. Блакитні очі та довгі вії грали спільний акорд з червоною помадою та смарагдовим кольє на оголених ключицях. Вона сиділа за довгим столом з двома писарями в оточенні голови королівської варти. Позаду тріщав камін.

— Отаре, коли планується поставка? — ласкаво запитувала Її Величність.

— Ваша Величносте, повинен бути з кола на коло. Його везуть з Монту, — відповідав скриптор, що заповнював декілька паперів одночасно.

— Невже ми досі не виробляємо своїх килимів?

— Виробляємо, Ваша Величносте, але не настільки довгі.

— Цвітане, запроси головних виробників Ефтанамерії, — зверталася королева до іншого підлеглого.

— Вже вношу у ваш графік, моя королево.

Важкі брами відчинилися і до зали зайшла Мель. Вона виглядала так само, як і завжди. Такі самі обладунки, така сама зброя, такий самий вираз обличчя. В руці вона тримала якісь папери.

— Ваша Величносте, — ельфійка зайшла на килим, де бюст досі закривав герб дому Рутке, схилила голову та стала на коліно.

Королева мовчки піднялася з крісла та легким рухом зазирнула у відкритий вхід. Вона була чимсь здивована.

— Підіймайся, — вона наказала Мель. — Де Сір Амеліус Родер?

— Він у шпиталі, Ваша Величносте, в дуже поганому стані. Йому відсікло руку цього ранку, — холодно звітувала помічниця командира. — Цирульники ледве зупинили кровотечу. Сір Родер наразі непритомний, тому я представляю командира на цій зустрічі. На жаль, Ваша Величносте, я зможу звітувати лише про частини нових даних, але Сір Родер буде до ваших послуг як тільки почне почувати себе краще.

— Хм, — замислилася Ізіра в якої були помітно інші очікування. — А де… — вона згадувала ім’я, — твоя напарниця зі срібними пасмами?

— Єва? Ми не знаємо, Ваша Величносте.

— Ну що ж, це все змінює наш порядок денний.

Вбрання королеви відрізнялося від вчорашнього. Широкий поділ виконаний з чорного оксамиту пишним конусом підіймався до талії разом з золотими нитками, що зникали та з’являлися між складками вишуканої тканини. З талії починався корсет, який був обшитий фіолетовим шовком. Посередині великим перегорнутим трикутником замикався квітковий візерунок. Корсет залишав відкритими верхню частину грудей та переходив у рукава, а до кутів підшивалися рюші. Вузькі рукава заривали плечі і закінчувалися підв’язками на зап’ясті. Повноцінний образ нагадував манливу теплу літню Ніч.

— Цвітане, тоді переходимо одразу до третьої частини, — писар-гном витягнув аркуш з центру стопки, поки вартові зачиняли брами. — Назви своє ім’я?

— Мель, моя королево. Нові успіхи стосуються Ельфійських Зем… — королева зупинила її коротким жестом долонею.

— Відклади свої документи, люба. Яке твоє ім’я? — наполегливо повторила запитання Її Величність.

— Ваша Величносте, мене звуть Мель, — ельфійка почала відчувати знайомі цитрусово-фіалкові парфуми. — Я старший капітан Секретної Королівської Гільдії.

Королева прикрила губи долонею та почала манірно сміятися. Вона повернулася до писарів і ті теж захіхікали.

— Потрібно твоє справжнє ім’я, — пояснював гном, який тримав пензель з чорнилом на готові. — Ми не можемо вносити позивні до офіційних паперів.

Мель не розуміла, що відбувається.

— Бачиш-но, Мель, — доповнювала королева Ізіра. — Для того, щоб зробити тебе головою та командиром Секретної Королівської Гільдії, до наказу повинно бути вписано повне ім’я.

У помічниці командира розширилися очі.

— Я планувала назначити твою напарницю, але тут зараз тільки ти, — королева поглянула на підвісну люстру. — Мені потрібен хтось надійний. Хтось відданий. Ти зможеш забезпечити цю потребу?

— Так, Ваша Величносте! — затвердила Мель.

— Тож? — Ізіра розгорнула долоню витонченим рухом.

— Мелінда Скрябіна, — промовила новий командир, а Цвітан миттєво нотував.

Королева підізвала Мелінду ближче. Колишня помічниця підійшла та стала на коліно.

— Владою даною мені, я — королева Ізіра Рутке, монарх усього славетного королівства Ефтанамерія, головнокомандувач армії, флоту й посланець волі Ютана на цій землі, нарікаю тебе, Меліндо Скрябіна, титулом графині й командиром Секретної Королівської Гільдії Її Величності, — урочисто мовила королева. — Служити віддано та вірно до кінця своїх днів ти повинна. Хай королівська милість та божа вдача супроводжує твої вчинки. Головний королівський писар та голова королівської варти були присутні під час цієї важливої події у житті королівства і будуть свідчити на твою користь, — Її Величність взяла короткий меч зі столу та поклала його на плече графині Мелінди.

— Буду служити віддано та вірно до кінця своїх днів і хай королівська милість та божа вдача супроводжують мої вчинки, — відповіла ельфійка під чиркання чорнил об папір.

— А тепер Отар допоможе завершити всі інші формальності, — завершила королева, торкнулася сукні й рушила до виходу.

— А що з Сіром Родером? — запитала Мелінда.

— Ах, точно. Якщо він не помре, то заточи його до в’язниці. Це буде перше твоє розпорядження. Наступні дії будуть вирішені згодом, — з цими словами вартовий Бонем підійшов до брам та почав їх відчиняти.

— Королево, Сір Маверік просив про аудієнцію, — гном зібрав більшу частину документів зі столу та доганяв Її Святість.

— Добре, внеси до найближчого вільного місця. Що в мене далі за розпорядком? — шлейф квіткового аромату полишив залу разом з монархом Ефтанамерії.

Мель піднялася з коліна та застигла вслухаючись у спів перелітних птахів. Вони переглянулися зі скриптором, що сидів та мовчки чекав. Командир підійшла до столу…

Дякую за прочитання, друже ✨

Безкоштовно завантажуй повний текст книги у моєму Телеграм каналі та ділися з друзями 📚

Також слідкуй за новинками, слухай аудіокнигу та підтримуй:

Telegram: https://t.me/danyil_writer

LinkTree: https://linktr.ee/danyil_writer

Donatello: https://donatello.to/danyil_writer

Поширюємо Українську Культуру Разом ✨