Правильний підхід – розділ 1

 

– Вибачте, я зайду?

 

 

 

Двадцята хвилина другого уроку. Двері відчинилися, і до класу, навіть не дочекавшись відповіді, зайшла дівчина, ігноруючі направлені на неї погляди однокласників. Перший раз, чи що?

 

 

 

– Могла б вже і не приходити.

 

 

 

Тяжко зітхнув вчитель. Хто, як не Хван Єджі буде приходити до школи посеред дня?

 

 

 

Дівчина, навіть не скинувши верхній одяг плюхнулась на своє місце на другій парті, для вигляду діставши якийсь зошит та пенал. Звісно, писати нічого вона не збиралась. То що така розтелепа робила на другій парті? Причина сиділа поряд. Джісу коротко кивнула подрузі, лише на секунду відвевши зосереджені очі від підручника. За весь урок вона так більше і не глянула вправо, навідміну від Єджі. Тому що у школу Хван ходила точно не для навчання. З її улюблених занятть було сперечатися з вчителями на теми в яких вона ані трохи не розбиралася, знімати безґлузді відео в тікток, приставати до молодшекласників, парити дудку в туалеті і спостерігати як старанно навчається Джісу. Остання звичка з’явилась якось сама собою. Ще у початкових класх дівчата дуже любили поговорити на уроках. Неважливо, що відбувалось навкруги, ці двоє завжди смикали одна одну, розказуючі всілякі нісенітниці і голосно сміялися. Але тепер, у випускному класі, Джісу ще більше і більше поринала у навчання, залишивши подрузі лише мовчки дивитися на неї. Спочатку Єджі було сумно. Вона навіть ображалася через це. Ну як Чхве могла проміняти її на якісь зошити й книжки? Хіба це справедливо? Проте, зараз таке мовчання анітрохи не засмучувало дівчину. Під час уроків Єджі неквапливо, ніби вивчаючи розглядала усі навіть найдрібніші деталі у зовнішності подруги.Сьогодні її шоколадне волосся зібрано у легкий хвіст, тоненька чорна водолазка заправлена в клітчасту спідницю підскреслювала худі гострі плечі, на очах ті самі ж окуляри, повіки трохи відтінені коричневим а губи помадою персикового кольору. Цікаво, який це тон?

 

Єджі перевела погляд на руки. Ого, знову новий манікюр. Ще минулого тижня дівчина змінила кораловий на рожевий, а сьогодні вже темно-синій. Каблучка на середньому пальці та сама, сережки теж.

 

Навіщо Єджі цим займається? Бо часу багато вільного. Чи помічає це Джісу? Звісно помічає. Помічає, але мовчить. Спитаєш “Чого вилупилась?” відповідь буде “Просто так”. Вже пробували. Тож дівчина більше не відволікалась на дивну поведінку подруги, уважно слухаючі розповідь вчителя. Тому вона й не побачила, як Єджі, не відриваючі погляду закусила свою нижню губу.

 

 

 

Тільки но пролунав дзвоник, Джісу закрила свій зошит, протягуючи його подрузі:

 

 

 

– Перепиши собі. Сьогодні була нова тема, пропустиш , не розберешся потім.

 

 

 

– Мм

 

 

 

Чи то погоджуючись, чи заперечуючи мугикнула Єджі, прожовуючі великий шмат круасану.

 

Не побачивши однозначної реакції, Чхве поклала конспект прямо перед нею, зітхнувши.

 

 

 

– Єджі, я серьйозно. Зараз уже квітень, до екзаменів залишилось не так багато, тим паче ти майже нічого не робила впродовж року, давай, це якраз…

 

Договорити Єджі їй не дала, запхнувши шмат свого круасана до рота дівчини. Вона поплескала її по плечу, тихо посміюючись.

 

 

 

– Гей, ти чого так хвилюєшся з цього приводу? Це лише мої оцінки. Що буде то буде. Мені все одно.

 

 

 

Дівчина байдуже відкинулася на стільці, роздивляючись надписи на порваній упаковці, ніби там є щось дуже дуже важливе.

 

 

 

Підкотивши очі, Джісу пережувала шмат випічки, якою з нею щедро поділилися і тихо промовила:

 

 

 

– Ти просто ще не розумієш.

 

 

 

Єджі промовчала. Через невелику павзу, її очі хитро заблестіли, а упаковка вже не викликала такого інтересу. Вона грайливо примружила очі, посміхаючись.

 

 

 

– Мамочка.

 

 

 

Хтось ззаду дико пирснув, регочучі в голос, а сама Хван ледве стримувала себе щоб не зробити так само, дивлячись на реакцію подруги. Джісу підвисла на кілька секунд, а потім штовхнула Єджі у плече поправляючі окуляри:

 

 

 

– Не верзи дурниць.

 

 

 

Все ж таки Хван не витримала, приєднуючись до реготу однокласниць. Джісу й сама пхикнула, хитаючі головою, але мабуть більше для того щоб не виглядати як дурепа, яку так легко збити з пантелику простими жартами.

 

 

 

– Зайдемо до мене після уроків?

 

Вона хотіла перевести тему, але тільки зробила ще гірше, не задумуючись як прозвучали слова в такій ситуації. Дівчата знову пирснули зі сміху. Джісу закрила обличчя руками утикаючись в парту, і вже й сама не стримала посмішки.

 

 

 

– А що, хочеш навчити мене як правильно себе поводити?

 

 

 

Шепіт пролунав над самим вухом. Це були всього лише жарти, але вперше почувши такий тихий, хриплуватий голос Єджі по шкірі примайнув холодок. Дівчина вскинула голову і побачила її хитру посмішку всього в кількох сантиметрах від свого обличчя. З парти позаду пролунало протяжне “уууу”, після чого Хван підмигнула одним оком, повертаючись на своє місце.

 

 

 

 

 

– Привіт мам.

 

– Доброго дня, тітонько!

 

 

 

До дому Джісу вони все ж таки зайшли. Після останнього уроку дівчина знову повторила своє запрошення, вже підготувашись до нової порції дивних підколів, але на її здивування Єджі просто погодилася, навіть не згадуючи ту тему. Дорогою йшли в тиші.

 

 

 

Пообідавши і трохи посидівши на кухні з мамою Джісу дівчата зайшли у кімнату. Єджі одразу ж розвалилася на чужому ліжку, ніби на своєму, і втомлено прикрила очі.

 

 

 

– Діставай підручники.

 

З посмішкою сказала Джісу присунувши другий стілець до свого робочого стола. Вона була налаштована серйозно.

 

Для Єджі ж ці два слова пролунали ніби знущання. Підвівшись на ліктях дівчина відкрила очі ображено дивлячись на подругу.

 

– Що? Ми що будемо тільки уроки робити?

 

 

 

Немов дитина, яку змушують їсти кашу захникала Хван, не очікувавши такої підстави.

 

 

 

– Ну, не тільки. – Знизала плечима Джісу. Закінчимо з цим і будемо робити що ти захочеш.

 

 

 

З акцентом на “ти” промовила вона, вже відкриваючи завдання. Посмішка на її вустах поніжнішала. Єджі так мило ображається.

 

 

 

– Що я захочу…

 

 

 

Замислено протягнула Хван перевівши погляд угору. Тут Джісу зовсім трохи занервувала. Цими словами вона не мала на увазі нічого дивного, але хто знає що може видати той “геніальний” мозок?

 

 

 

– Обіцяєш?

 

 

 

Через кілька секунд, уже жвавіше промовила Єджі, але все ще не збиралася вставати поки не почула відповіді.

 

 

 

– Звісно.

 

 

 

Дивне відчуття закрадалося ще глибше, але дороги назад немає.

 

 

 

– Тоді добре.

 

 

 

Дівчина присіла на приставлений стілець, заглядаючи в підручник.

 

 

 

– Показуй, що за фігню там назадавали.

 

 

 

****

 

 

 

– Джісу, я чесно вже не можу!

 

 

 

За весь час злощасної фізики палкий інтузіазм Єджі поступово згасав. Під кінець вона вже майже скиглила, б’ючі себе в чоло. (як я її розумію!)

 

 

 

– Давай давай, останній номер.

 

 

 

Джісу терпляче пояснювала усі незрозумілі моменти, одночасно перехоплюючі руки, що знову намагалися себе стукнути. Як виявилося, пояснувати прийшлося майже весь матеріал з початку року, але навіть це а ні скільки не дратувало дівчину. Вона поводилася так, ніби півжиття пропрацювала вчителем молодших класів. Звідки стільки терпінння?

 

Закінчивши з останнім прикладом Джісу промовила:

 

 

 

– Ось і все.

 

Вона почала прибирати книжки й зошити під тяжкий стогін полегшення. Єджі впала головою на стіл, а потім навпаки відкинулася на стільці назад, мружачі очі. Чхве кинула на неї з лагідною насмішкою погляд, і знову відволікаючись прибиранням, запитала:

 

 

 

– То що будемо робити?

 

 

 

Дівчина не помітила коли Хван, яка тільки що уміло зображувала смерть і страждання опиналася прямо позаду неї, через свій високий зріст лоскочучі диханням маківку.

 

 

 

– Єджі?

 

 

 

Обернувшись, Джісу сперлася руками на стіл позаду себе, запитально вивчаючи вираз обличчя подруги. Та не дивилася їй в очі, натомість зосередившись на кінчику носа. Щоки на зовсім трохи засмаглому обличчі майже непомітно почервоніли, вії помалу тремтіли, але тихий голос все одно прозвучав впевнено:

 

 

 

– Поцілуй мене.

 

 

 

Ніби відчувши полегшання від нарешті сказаних слів, Єджі легко посміхнулася, лише на кілька секунд, але зустрівшись з очами навпроти.

 

На цей раз уже Джісу розірвала зоровий контакт. Вона ніяково запнулася, дивлячись то собі в ноги, то на стіну позаду, уникаючі уважного погляду Хван. Це що нові жарти?

 

 

 

– Гей, Джісу. Я так старалася над цією твоєю фізикою, а тобі складно зробити навіть це?

 

 

 

Єджі остаточно втратила увесь сором, благаючим тоном протягуючі кожне слово. Нервова димка в її очах розсіялася, на зміну якої загорілися хитрі незрозумілі вогники, що через таку маленьку відстань не помітити було неможливо.

 

 

 

– Просто один поцілунок, давай.

 

 

 

Хван склала губки бантиком, грайливо піднявши брову.

 

 

 

Джісу здивувалася такій різкій зміні настрою подруги. Зараз її буквально притискали до стінки, а якщо точніше, до стола, за яким вони кілька хвилин тому робили уроки. Чхве завагалася. Вона ще раніше запідозрила що бажання буде дивним, але поцілунок? Вона ніколи не цілувалася до цього, і навіть не знала як це правильно робиться, але, зрештою… Ну просто один раз, так?

 

Так нічого і не вимовивши, дівчина закрила очі, і з шалено калатаючим серцем м’яко торкнула губами губи навпроти, застигаючі на кілька секунд, не роблячі більше нічого.Вона вже збиралася відсторонитися, коли Єджі, недочекавшись потрібних на її думку дій, обхопила руками червоне обличчя Джісу, вміло продовжуючі поцілунок. Хван ніжно і повільно зминала рожеві губи подруги, подекуди обережно торкаючись кінчиком язика, проте не поспішала пхати його до рота. Вона справді вміла цілуватися.

 

 

 

Не очікуючі такого продовження, Джісу хотіла відкрити очі від здивування, проте подумала, що виглядатиме як дурепа, тож натомість ще міцніше стисла повіки. Вона розслабила обличчя, приймаючи нові відчуття. Джісу спочатку навіть не знала як описати це словами. Ненав’язливий присмак чужих губ і слини був трішки гіркуватий, але на диво, такий приємний. Трохи звикнувши, дівчина і сама спробувала брати участь у процесі, невпевнено імітуючи рухи подруги. Єджі посміхнулася у поцілунок, ніжно проводячи великими пальцями по чужих щоках. Від такого легкого жесту Джісу ніби розтанула. Вона у відповідь ледве відчутно поклала одну руку на стан подруги, а іншою торкнулася шиї через м’яке чорне волосся.

 

 

 

– Це все чого ти хотіла?

 

 

 

Зовсім тихо, тремтячими губами промовила вона, коли Єджі відсторонилася, все ще не відпускаючі почервоніле обличчя.

 

 

 

– Не все.

 

 

 

Хван задоволено посміхнулась, а потім, ніби нічого не сталося, впала на диван з телефоном у руках.

 

 

 

– Катку в пабґ. Приймай запрошення.

 

 

 

Джісу на якусь мить мовчки витріщалася на неї, все ще відходячі від шоку, але потім лише струснула головою, і старанно ховаючі зніяковіння, потягнулась до свого айфону, також падаючі поряд.

 

То це все, що треба щоб Єджі нарешті почала вчитися? Тоді нехай. Джісу зможе зробити це ще раз.

 

Звісно, заради подруги і її майбутнього.