Звертання

О Ти, що імені Твого ми не знаємо,

Почуй, як ворушаться наші уста, та пошли

Всі печалі оддалік, щоби чути безперестану

Нашії восхваляння.

Ти, що ходиш між пітьмою й світлом, благослови

На таке ж пірнання утішне

Углиб душ грішних;

Нехай не воздасться нам зло за добро,

І хай поминає нас кожен відданий Тобі

За молитви наші щоденні в меті за них заступитись.

Прийми дари; їх небагато, та улюбленії —

Кров на тіло Твоє, вино на спрагу Твою,

Кості на Твої, Серце на Твоє,

І най поживишся з них, наситишся силою;

А як наситишся — нас наділи,

Одаруй Своїм взором лютим, доторком ніжним, словом мудрим,

Щоби Тебе, що імені не знаємо,

Шанували.