Bloody kiss

Коричнево-червоний колір з ледь помітним відтінком помаранчевого. Такий фруктовий аромат лоскочив ніс від чого той зіщулився. Все це виглядало так смачно, що на язиці вже з’явився кислий, злегка солонуватий присмак.

Все це відбувалось під час того, як Скара проходив крізь столики та тримав піднос із якимось замовленням.Навколо сиділи люди в дорогих одежах, обвішані блискучими прикрасами з ніг до голови та тихо спілкувались про свої буденні дні. Більшість жінок тут пили дороге вино, з глибоким відтінком черевного, вигляд якого так нагадувало йому кров.

Він змушував себе ковтати слину знову і знову, що комом стала в горлі, уявляючи, як червона рідина охолоджує його спрагу.

Коли востаннє він пив кров?

Мабуть це було близько двох тижнів тому. Тоді, коли Казуха залишив його самого та поїхав у якесь відрядження з власником цього ресторану. Два тижні тому він пив його кров… тиждень тому довелось випити кров у вакуумі, кривлячись від огиди. Той смак був зовсім не такий, як кров Казухи. Тоді хлопець випив трохи більше половини, щоб функціонувати й не зірватись на першу попавшу під очі людину але на більше не вистачало.

Тож, зараз було важко. Всі ці аромати викликали огиду та одночасно спокушали. Хотілось вчепитись в шию будь якої статної жінки або пихатого чоловіка і висушити до останньої краплі наче сочний фрукт.

Але не дивлячись на запаморочення, Скара таки дійшов до потрібного столику де з диким поглядом, розставив тарілки, а після не сказавши жодного слова, рушив до кухні не забувши про підніс. Можливо він ледь не перечипився через стіл, бо поруч хтось ахнув але він на це не звернув увагу.

На кухні його зустрів сморід людської їжі.

Аби не впасти на підлогу, руки схопилися за край столу, де виставляли готові блюда, а потім пальці міцно стиснулись, намагаючись тримати себе в руках. Занадто погано…йому варто взяти перерву та вийти на свіже повітря, щоб випити трохи крові. Бо інакше працювати буде просто неможливо.

— Гей! Ти в порядку? — Чужий голос привернув увагу і Скара підняв голову до людини, що стояла так поруч…— О, чорт! — Така реакція була зрозуміла. Занадто бліда шкіра, мішки під очима та голодний погляд.

Але він навіть не встиг відповісти, бо краєм ока встиг помітити, на диво, знайому кольором маківку. Тож, нічого не сказавши, покинув кухаря і на тремтячих ногах попрямував до фігури, яка занадто швидко покидала його.

— Куди це ти йдеш! Твоя робота в залі, а не на кухні. — Хтось штовхнув і Скара ледь не впав на підлогу але вчасно схопився за стійку. Перед очима все пливло але це нагле обличчя, яке його зупинило, вдалося роздивитися. Але це не важливо, зараз він хотів лише.. — Ти чуєш, що я тобі кажу? — Цього разу голос був гучнішими від чого привернуло зайву увагу.

Як же ця людина бісила…

— Заспокойся Гаррі. Ти не бачиш? Йому зле. — Десь з боку почувся ще один голос.

Стиснувши кулаки, брови насупились, а погляд почав сверлити цього, так званого кухаря.

— Та пішов ти…— До кінця сказати так і не дали змоги.

— Гей, що тут коїться? — Нарешті. Нарешті! Цей голос Скара міг впізнати зі ста…з тисячних! Такий тихий та м’який, а звучав так близько до його гострого вуха, що коліна знову підкосились.

— Цей офіціант думає, що може вільно розгулювати тут. — Вже без такого інтересу забубнів кухар та вказав лопаткою в його бік.

Мовчати не хотілось але пекельний дотик на плечі, таки зупинив його та змусив стояти на місці.

— Бачу… — Тихий голос його хлопця, почувся ще ближче. — Я відведу його до себе, щоб привести до тями. — У вухах здається була вода, бо розчути все було важко, як і зрозуміти сенс.

Принаймі, він міг зрозуміти, коли його потягнули кудись в невідомому напрямку, тримаючи за талію та лишаючи за собою гарячий дотик, який відчувався навіть крізь щільну тканину його форми.

За мить Скара вже піддався чужому дотику та звалився на щось м’яке, а дотик пройшовся по власній потилиці і почав тиснути.

— Маленький вампірчик, довго не їв. — Ніс притиснувся до грубої шкіри, яку важко було заплутати з чимось іншими, і приємний запах одразу розпалив апетит. Тіло почало тремтіти, а дихання забулося. Дикий голод прокинувся всередині нього і не дочекавшись дозволу хлопець кинувся гострими зубами у передпліччя. Ікла одразу пробили тонку шкіру не забувши пустити слину, яка мала знеболювальний ефект і не давала крові згортатись але здається якесь оханя все одно дійшло до його вух.

В полості рта лишався приємний присмак крові, а голод почав потроху зникати, хоча Скара і досі з великим ентузіазмом смоктав кров, не бажаючи лишати жодної краплі в чужому тілі. Хотілося розірвати кінцівки і насититися не тільки смаком крові, а й самим виглядом.

Темний колір червоного буде по всьому тілу, гарно поєднуватися з фарфоровою шкірою і такими ж жахливо насиченими кров’ю, органи.

Він буде їсти, їсти і їсти, допоки не почне нудити від одного лише запаху.

Але ця мрія так хутко покинула думки, що Скара на мить був розгублений. Очі дивились перед собою але окрім білої плями волосся і червоного пасма, який так відволікав увагу кожен раз, нічого бачити не могли. Погляд туманний, свідомість п’янка, а тремтячі пальці рук хапалися за чужу, яка несподівано тримала його за шию. Він не відчував задуху але це не давало йому продовжити трапезу. Заважала.

— Не зупиняй мене…— Голос Скари був жалюгідний. Такий нужденний, що самому ставало смішно.

— Ні, ти береш забагато. — Відповідь була тверда, а тон грубий, що навіть не давало шансу на будь які вмовляння.

— Але…— Хватка на шиї стала помітно сильніше але ніякої загрози для нього не несло. Здебільшого це було попередження. — Тоді…

— Ні! Ми не будемо займатися цим прямо зараз. — Так грубо, що вампір здригнувся всім тілом.

— Але я хочу. — Вже роздратовано почав вампірчик але цим він нічого не доб’ється. — Будь ласка. — Вже більш ласкаво додав він, та опустив власні руки до стегон Казухи. Можливо цей маленький, проте ласкавий дотик змусить передумати але цей погляд…червоні очі так суворо дивилися в його бік, що Скара навіть втратив надію, допоки чоловік перед ним не накинувся на губи на яких ще можна було помітити залишки крові.

Якби він був звичайною людиною, то губи перетворилися б в спустошене м’ясо. Казуха настирливо пхав свого язика глибше, а іноді і хапав зубами ніжну шкіру нижньої губи, розкрусуючи, наче це була невелика перешкода. Але він не розгубився і у відповідь хутко підхопив темп поцілунку відповідаючи такою ж самою пристрастю. Здається навіть його свідомість почала проявлятися і картина перед ним ставала дедалі чіткіше.

Білі пасма стирчали по різні боки і це виглядало звично для них, погляд був жорстким, коли Казуха помітив дивне проясніння в темних очах, бо саме це змусило Скару на мить зупинитись. Довелось хутко наздоганяти кровожерливий поцілунок але цікавість все таки перемогла і він знову взяв перерву.

Тепер очі могли розгледіти, як на чужій шкірі стікали маленькі краплі крові, мабуть через те, що його різко відірвали від процесу і тепер там лишиться неприємний сінець. Біла сорочка в яку був одягнутий Казуха, злегка замаситилась в крові хоча здається, що її не було так багато.

— Годі роздивлятись наче вперше бачиш. — З награною незадоволенестю промовив блондин та сильніше стиснув вампірське тіло за талію, притискаючи ближче до власних стегон.

— Я не бачив тебе два тижні, тому тобі треба мати хоч трохи совісті. — Він закотив очі і на мить настала тиша. Сам Скара нагло дивився в чуже обличчя де в напів темряві, здавалось, сяяли червоні очі у той час, як кухар прощупував його складки від чого склалось враження наче його перевіряють на свіжість. Гарячі пальці сильніше стискали шкіру ледве не торкаючись самих кісток. Це не лякало, йому навіть подобалось спостерігати за реакцією “експерта” в цей момент, бо той здавався дуже задоволеним й іноді кидав швидкі погляди, коли зміг добряче вщипнути шкіру на талії.

Єдине, що могло відволікти його увагу, це до жаху холодна долонь вампіра, яка притиснулась до бедра кухаря. Там вона почала проникати крізь довгу тканину білої форми, щоб знайти чисту шкіру, а потім нахабно відтягнути гумку штанів, де обійшовся не без помічі Казухи, якому довелось злегка встати на місці, ледь не скинувши Скару зі стегон. Тепер нижня тканина була опущена до тих самих стегон, а зацікавлений погляд їх власника був спрямований на брюнета в очікуванні дій. Той в свою чергу з посмішкою споглядав на вставший орган, який жадав уваги.

Було кумедно спостерігати за тим, як світлі брови насупились утворюючи складку між ними, коли холодна долонь покинула шкіру. Але чужі очі блиснули, щойно фаланги пальців торкнулись губ, пробиваючись до вологого язика, щоб змочити їх слиною.

Цей пожираючий все навколо погляд, так і жадав, щоб його подражнили але Скара не ризикував, бо навіть він не здавався безсмертним.

Язик пройшовся між пальцями, після чого долонь опустилась до збудженого члену, опускаючись з самого кінчика до його основи.

Рухи були повільні, пальці проходили вздовж усього органу іноді чіпляючи голівку аби подражнити і майже одразу на власну витівку він отримував грубий укус на власній шиї, де зручно вмостився блондин. Казуха заплющив очі та важко дихав міцно стискаючи тіло вампіра у ведмежих обіймах. Губи час від часу зупинялись на блідій шкірі, лишаючи вологий поцілунок.

— Швидше. — З примусом у тоні прошепотів чоловік, а коли не відчув, що його слова були сприйняті серйозно, схопився зубами за гладку шкіру шиї, грубо відтягуючи її від чого Скара над ним здригнувся та прибрав руку з члену, щоб хапатись за світлі пасма, чужого волосся в спробі зупинити.

— Я зрозумів, зрозумів. — Хутко промовив вампір та повернувся до справи, цього разу пришвидшуючи темп долоні, відчуваючи як зуби нарешті відпустили ніжну шкіру. Та не дивлячись на це, пульсація від місця укусу була неприємна але Казуху це здається не хвилювало, бо він то і справа дражнив хворе місце. Проводив язиком, цілував наче у знак вибачення, а потім знову хватався зубами, як тварина, що знайшла здобич.

В моменті цього, Скара добряче відволікався на біль і саме тому блондин перемістив одну з рук, які тримали чужі стегна, до долоні вампіра, щоб обхватити її поверх. Тепер цю справу контролював далеко не Скара і не дивлячись на сповільнення долоні, Казуха швидко підхоплював його.

— Ти мене зараз з’їж. Полегше… — На останніх словах, з вуст чоловіка вилетів хриплий стогін і він притиснувся, помітно, ближче, а за темпом, що наростав з кожною секундою, можна було ледве встигати.

— Так… Якби ти був людиною…— Слова давалися важко через швидке дихання. — Я б їв тебе по частинам, починаючи зі стегон. — Навіть у самого Скари перехопило подих про який він вже забув і пальці рук стиснулися сильніше від брудних думок. — На десерт я б лишив твої складки на талії. — На останніх словах голос Казухи зломився і він протяжно застогнав зупиняючи рухи рукою, щоб перевести подих та відчути еякуляцію, що сталося в доволі несподіваний момент.

В той самий час вампір здивовано сидів на стегнах та уявляв те, як багато, могло бути, крові у випадку, якщо ця людина захотіла б ним посмакувати.

— Ти б справді так зробив? — Ніжний шепіт від якого Казуха підняв голову та розплющив втомлені очі, щоб побачити грайливу посмішку на чужому обличчі від чого стримати власну було важко.

— Так. Звичайно. — На мить в кабінеті запанувала тиша і було чутно лише дихання людини.

Але й тут і слів не потрібно було, бо Скара вже накинувся до чужих губ, починаючи з грубих поцілунків від яких трипотіли губи і в той самий час брудні руки почали стягувати одяг одне з одного не хвилюючись про людей, які були за стінкою та могли їх почути.

— А ти казав, що ми не будемо займатись сексом тут. — Задоволено промовив вампір в перерві між поцілунком.