Розділ 6 : Все спочатку

Ханаґакі Такемічі розпахнув вологі очі. Його схлипи заповнили кімнату. Серце дико і болісно калатало в грудях, як мить до цього, коли Хінаморі зіскочила з моста.

Отямившись від цього кошмару, він відчув м’якість матрацу. Голова занурена в подушку. 

Такемічі різко сів на ліжку. Заплаканий погляд намагався сконцентруватися на теперішньому. 

На стіні позаду висів календар: 2005 рік. Вересень.

«Вийшло. Я повернувся, — він оглянув свою тремтячу руку і затиснув. — Дякую, Казутора-кун». 

В куті на тумбочці лежала форма Токіо Манджі. Золотисті нашиви промовляли, що вона належить рядовому члену банди, проте особлива майстерність виконання свідчили, що він там не просто загальна маса.

В його пам’яті одразу сплило, що він зовсім недавно був офіційно прийнятий у Томан. Завтра він повинен з’явитися на зібранні.

Події до цього дня прокрутилися, як стара кіноплівка: один із засновників — третій капітан Па-чін — був ув’язнений після масштабної бійки; замах на заступника лідера… 

Такемічі пригадав, як здобув довіру капітанів, врятувавши Дракена. На секунду, його наповнила гордість за себе, але одразу думками повернувся до своїх майбутніх промахів.

Підліток витер залишки сліз. Пригадав план та метнувся до писемного стола. Він намацав перемикач і клацнув, освітивши кімнату. Чистий блокнот ляснув об поверхню. Такемічі почав записувати крок за кроком, імена, обвів всі важливі дати в календарі — які ще були свіжі в пам’яті.

— Що там відбувається, Такемічі! — за стіною пролунав крик жінки і він здригнувся від голосу матері.

— Нічого! — рефлекторно відповів. Після чого стукнув себе по чолі.

Хлопець хутко дописав, вимкнув світло і кинувся на ліжко, до того як мати відкрила двері.

 

Зібрання Токіо Манджі.

Під шибуйський парк над’їхали групи байкерів. Гул мотоциклів розносився ближніми вулицями й відлякував всіх, хто хотів прогулятися районом в цій порі.

Новенький підходив до воріт Святині Томан і зупинився на вході. На ньому ідеально сиділа уніформа банди, даючи йому відчуття приналежності та безпеки. Здавалося це все для нього вже настільки знайоме, але його знову охопило хвилювання.

В центрі парку біля каплички вже була верхівка Томан: Майкі, Дракен та Міцуя. Хоча Такемічі не міг знайти Баджі серед натовпу, він побачив Хінаморі.

Юна дівчина, в байкерському вбранні, зовсім не схожа на ту Хіну, яку він бачив у майбутньому. Вона жива, енергійна, про щось запалено сперечається з Майкі.

«Я мушу врятувати її!» — рішуче промовив у своїй голові Ханаґакі.

— Ей, ти куда витріщився? — наблизилася до нього інша Фуджівара. — Чепнеш її — тебе вб’ють.

Ханаґакі, захищаючись, підняв обидві долоні:

— Ні ні. Нічого такого я…

Її погляд недовірливо звузився. «Точно збоченець якийсь».

Вона швидко просканувала його поглядом. Її увагу захопила бездоганна робота, яку проробив Міцуя-кун.

— Тебе ж Такемітчі звати? 

«Такемічі», — подумки поправив її хлопець. Його вираз обличчя став звичною сумішшю ніяковості та розгубленості з натяком на усмішку.

— Тебе таки прийняли в банду, — зітхнула Тацу. — Навіщо це тобі?

— Бути в банді? — він запнувся. І тоді сказав рішуче: — Я хочу стати найкрутішим хуліганом у Токіо.

— Яка тупість, — видихнула дівчина слова, ніби удар в обличчя.

Її погляд відчувався принизливим і Ханаґакі це трохи злило. Вона ж молодша за нього і має його поважати.

Він задер підборіддя і буркнув:

— Тобі не зрозуміти чоловічої мрії!

Стримано Фуджівара розсміялася. 

— Може, — вона відвела погляд. — Щож, тоді вітаю,

Дівчина дивилася на Рюґуджі, який під каплицею намагався розборонити  Майкі з Хіною і її погляд пом’якшав. 

— Ти заслужив своє місце в Томан, Такемітчі~.

Вуха Такемічі нагрілися, почувши її слова. Посмішка розплилася обличчям. 

— Дякую, Тацу… — він трохи зробив паузу, бо він не пам’ятав, як звертався до неї, — Тацукі-чан.

Її вираз різко скривився, наче від скрипу дверей.

— Тацукі. Можна просто Тацукі, — швидко виправила його Фуджівара. — Не люблю ці суфікси. Вони принижують, тобі не здається?

«Ну так, звісно». Знову ця безглузда, ніякова посмішка. 

Дівчина злегка закотила очі.

На площі скупчувалися інші члени банди.

— Схоже зібрання вже почалося, Такемітчі~, — сором’язливо промовила Фуджівара та відступила до лавки поряд огорожі.

Після її відступу повз Ханаґакі пропихалися інші байкери, що досі тинялися за воротами, як і він. Вони скупчувалися в межах Святині. Такемічі зрозумів, що має йти туди теж. 

Він зробив глибокий вдих і ступив уперед. Але раптом повернувся в сторону, куди втекла Тацукі. Там, під воротами, сиділа і Емма в тіні дерев. З нею все добре. Як завжди очікує на увагу від Дракена.

Підліток не стримав усмішки, спостерігаючи за дівчатами.

Тацукі вишукувала місце, де могла краще бачити та чути, що відбувається за огорожею. Вона залазила на дерево, коли зловила його погляд і обурено надулася — Такемічі збентежився і одразу поспішив змішатися з натовпом.

Хлопець став між незнайомцями, боячись привернути надто багато зайвої уваги. Кілька з них побігли прикрити ворота, коли заступник лідера піднявся зі сходів.

— Оголошення нового капітана розпочинається! — Рюґуджі виголосив причину збору. Він нагадав всім випадок з ув’язненням Па — капітаном третьої дивізії.

— Ми прийняли рішення, що Томан потребує посилення для захисту і досягнення нашої цілі. Третя дивізія не може залишатися без капітана! Новачок, якого ми прийняли, довів нам, що він може забезпечити нам нових людей та надійність…

Такемічі уважно слухав. Він знав, про кого говорить Кен і цього було достатньо, щоб розбурхати в ньому гнів.

Заступник продовжував, доки сам лідер безтурботно сидів на верхній сходинці каплички та наче дивився в порожнечу.

Дракен наказав новенькому вийти вперед з натовпу й тут же здійнявся галас серед рядових: «Як так, новачок отримує посаду капітана Томан?» 

Під шушукання до каплички прямував нікому не знайомий хлопець з групою, що раніше була ворожою бандою — Мобіус. Ті, хто зовсім недавно спровокували конфлікт з Па та намагалися вбити Дракена.

«Чому ця шайка тут? Ще й крокує так, ніби не боїться, що їх поб’ють». Члени Томан викрикували погрози. одиниці, в пориві люті наблизилися, провокуючи бійки, але новачки іх відбили.

Мобіусці зупинилися під сходами. Один з них піднявся і це спровокувало ще більше обуриного галасу з боку натовпу. На його обличчі був спокій, очі трохи звужені й кути губ напружено задерті.

— Людина перед вами, — гавкнув один із прислужників, — ваш новий капітан Третьої дивізії Токіо Манджі — Кісакі Тетта, недоноски!

— Із ним до третьої дивізії приєднуються п’ятдесят людей! — над гулом пролунав рев Дракена, і вмить на площі запав абсолютний штиль.

— Якого біса! Цей покидьок з Мобіуса! Він не може бути нашим капітаном! — наважилися сперечатися рядові.

— Стуліться! — продовжив Дракен. — Це рішення Майкі. В кого з цим проблеми — буде мати справу з ним!

Натовп закляк перед думкою, що їм доведеться зіткнутися з лідером. Жодного слова не звучало кілька секунд. Всі лише витріщалися на Майкі. 

Вловивши цю атмосферу, нарешті піднявся рівно сам лідер. Його рух був неспішний та впевнений, що плащ уніформи не ворухнувся на його плечах.

— Нам кинула виклик Вальхалла, — спокійно почав Майкі, тоді палкіше заявив: — Банда, яка переважає нас в кількості втричі! А ще — більшість учасників старша за нас. Ми повинні зміцнити наші позиції!

Вся Томан прислухалася до кожного слова. Занепокоєння та розуміння зростало.

— З Кісакі ми маємо людей, що дозволяє нам хоч трохи зрівнятися з Вальхаллою! Він нам потрібен! Тож він новий капітан! — додав Майкі, залишивши всіх безпорадно мовчати та прийняти умови. — Зібрання закінчене!

Байкери по одному залишали Святиню. Такемічі затримався та спостерігав за верхівкою і Теттою.

Кісакі задоволено посміхався своїй перемозі. Все було так, як він цього хотів. Захист Майкі дає йому владу над рядовими членами, ще й під його контролем тепер ціла третина Томан.

Такемічі вдарив порив діяти, але сумніви утримували його на місці. Якщо він цього не зробить — все піде по «ханемії». Він обіцяв дотриматися плану.

Хлопець побіг на нового капітана, прориваючись крізь натовп. Затиснув кулаки. Кісакі не встиг зрозуміти, як йому в обличчя прилетів удар, прибивши окуляри до його переносиці. 

Ранений втратив рівновагу, та його підхопив один з плазунів.

— Що таке Такемітчі! — викрикнув Рюґуджі.

Такемічі відчув, як ричання Кена прострумилося всім тілом. Він випрямився та боязко глянув вверх на спантеличені й погрозливі обличчя верхівки.

Банда в мить загуділа знову. «Хтось мусив його провчити», «Зараз лідер вб’є цього невдаху», — думав собі кожен.

Люди Тетти наступили захистити свого лідера, поки Ханаґакі панікував.

Позаду розпахнулися хвіртки.

Майкі одразу звернув увагу на вторжника. Й інші погляди націлилися туди теж.

— Вай вай, що тут робиться, — глузливо бурчав порушник. — Нарешті тут стало цікаво.

Вторжник пройшов далі всередину саду. Він зупинився біля Такемічі, який переполохано, але й з долею надії стежив за кожним рухом цього хлопця. Після стількох років він знову зустрів живого Капітана Першої дивізії — Баджі Кейске!

Ханаґакі знав, що очікувати, тож напружив всі свої м’язи і зажмурився так, наче зараз йому розіпнуть живіт.

— Гей, Май-кі!!

Не докінчивши, Баджі врізав Такемічі, що в того перед очима блимнули зірочки. Коли він замахнувся для другого удару, його руку заключив Міцуя.

Обоє ворожо переглянулися. Кругом дійства наляканий натовп розступився, утворюючи порожнечу біля першого і другого капітанів.

— Забери руки Міцуя, або я тебе вб’ю.

— Не створюй проблем, Баджі, — стримано вимовив Такаши.

— Баджі! — гаркнув Майкі. — Чого ти прийшов? Ти відсторонений від зібрань!

— Що з того? — відрубав Кейске, вириваючи руку з хватки Міцуї. — Я вдарив твого нового улюбленця, може покараєш мене цього разу по-справжньому!?

Лідер промовчав, незмінно палячи на порушника. Він завжди таке допускає. Баджі зриває зібрання, нападає на випадкових членів Томан — а лідер бездіє. Він реагує лише погрозами та сумнівними обмеженнями.

— Мене рве від того, на що ти перетворив банду, — гаркав далі Кейске. — Пішло воно все до чорта! Я йду.

— Ти не можеш…

— Зупинеш мене? Тобі не потрібен такий проблемний капітан, Май-кі.  Я приєднуюся до Вальхалли!

Кейске впевнено попрямував до виходу, змушуючи скупчення люду розступатися в нього на шляху. 

— Баджі!! — Майкі крикнув йому в спину.

— Всі почули! — рознісся погрозливий голос бунтівника. — Від тепер Баджі Кейске більше не член Токіо Манджі! — А ваш ворог!

Після цієї заяви, тепер вже колишній капітан першої дивізії, покинув святиню банди.

Коли порушник пропав, натовп ніби із полегшенням видихнув. Напруга і страх рядових членів перемінилися радістю: нарешті цей псих перестане тероризувати їхні зібрання. Серед цього хаосу, непомітно для інших Кісакі вишкірився такому розвитку подій. Наче це саме те, що йому потрібно.

Такемічі втупився в місце, де хвилину тому стояв Баджі Кейске. В очах досі блимали згустки світла, й тіло наче від хвиль хиталося. Коли він роззирнувся, перед ним стояв Тетта. Взор Такемічі одразу потяжів.

Кісакі запитав: «Живіт чи лице?». Такемічі вперто мовчав. І Тетта сам вирішив ударити його в обличчя, щоб відновити свій авторитет у банді. 

Ослаблений атакою Кейске, Такемічі завалився на холодну траву.

Ззовні Святині Тацукі чекала сестру, коли зібрання вже закінчилося, але та ніяк не виходила. Дівчина заглянула в середину. Верхівка залишалася в капличці. Четверо стояли колом. Вона не могла їх чути, але рухи й їхня міміка здавалися напружиними.

— Що це означає? — запитував Майкі в Хінаморі.

Дівчина схрестила руки, її брови трішки насупилися. 

— Думаєш я знаю, що цей ідіот робить!

— Він мусив тобі щось розповідати.

Вона заперечно похитала головою. Голос прозвучав трохи відсторонено, коли вона пробубніла собі під ніс слова:

— Він останнім часом мало говорить…

— Брешеш, — раптом опинився прямо перед нею Майкі, вишукуючи в її втікаючому погляді непевність, — Ти мусиш знати, чому Баджі себе так поводить.

Вона зиркнула на нього з під лоба.

— Чому він такий ти й сам знаєш…

Між двома розтягнулася мовчазна суперечка. 

— Перестаньте! — обірвав Дракен, — Ми тут, щоб вирішити, як повернути Баджі, а не розсваритися.

Обоє розступилися, витримуючи пильні погляди одне на одному.

— Може не варто його змушувати повертатись? — втрутився Міцуя. — Він сам вирішив піти.

— Байдуже, що він вирішив, — повернувся до друга Майкі, змахнувши плащем. — Він один із засновників Томан і наш друг, він не може нас кинути! Хіно, поговори з Баджі, хай повертається.

Дівчина не погодилася, але й не відмовила.

— Міцуя правий, Майкі, — підтримав Кен. — Це його рішення — ми не можемо його змусити лишитися. Тим паче після всіх конфліктів і зірваних зібрань. Так буде краще для банди.

Хінаморі погодилася з Дракеном, відступила та покрокувала до воріт. Після чого Міцуя теж зійшов з каплички.

— Не зациклюйся на цьому, — додав Кен перш ніж спуститися сходами. — Нічого з ним не вдієш

Майкі тихо зітхнув собі: «Еге».

Повільно він рушив до свого мотоциклу. На шляху йому трапилося тіло Такемічі, що розвалилося на траві під каплицею. Сано зупинився над ним і присів на нижню сходинку.

Такемічі отямився. Зібравши сили, він віджався та сів на траві. Його погляд піднявся по фігурі лідера поряд і той привітно усміхнувся йому.

Сано поставив кілька питань про те, що сталося раніше: чому Такемічі не подобається Кісакі, — але не отримав конкретної відповіді.

Голос Майкі пом’якшав, коли він розслаблено сперся назад.

— Розширювати банду не просто… — шепотів собі він. — Коли прибуває нові — старі йдуть. Довгенька буде дорога…

Лідер меланхолійно зітхнув.

Такемічі мовчки роздивлявся його незворушний фасад, боячись якось потривожити.

— В мене є до тебе прохання, Такемітчі, — перевів погляд на новенького лідер. Такемічі впевнено кивнув.

Майкі розповів новенькому, про друга дитинства — хлопця, що живе за власними правилами: може відлупцювати незнайомця, якщо той дратує, чи підпалити машину в люті. Єдиного, хто невпинно кидає Сано виклики, скільки би разів не програвав. Про того, хто сьогодні вдарив Ханаґакі просто, щоб позлити лідера.

Все це Майкі говорив з доторком ностальгії в тембрі.

— Він засновник Томан, — розповідав далі.

П’ятеро друзів — Майкі, Дракен, Міцуя, Па-чін і Баджі… — створили банду, щоб захищати втрачених підлітків від жорстокості світу.

— Поверни Баджі, — лагідно попросив лідер.

Ханаґакі без вагань погодився, але тоді додав:

— … Але ти повинен вигнати Кісакі з Томан!

Тіло напружилося, коли він вимовляв ці умови, готове до суперечки чи повторного побитим за сьогодні. Натомість:

— Згода, — посміхнувся йому Майкі та підвівся на ноги. — Битва проти Вальхалли близько. Поверни Баджі до зіткнення — доведи, що цінніший за Кісакі, — він поглянув на Такемічі зверху вниз. Очі погрозливо звузилися. — А якщо провалишся — я тебе вб’ю!

 

Гучний дзвінок вилунював з вікон середньої школи. Всі учні ринули в коридор — Такемічі залишився за партою, переглядаючи блокнот з помітками на майбутнє. «Якщо все піде за планом, він прийде…» — думав він, пам’ятаючи, як минулого разу він з друзями в порожньому класі обговорювали гопарські справи і до них прийшов хуліган, з незвичною зачіскою в емо стилі й тату тигра на шиї. 

Зараз Такемічі сам, але підозрілий хлопець однаково розшукує його.

Невідомий розгулював школою та питав: «Де Ханаґакі Такемічі?». Він поводився привітно і зачаровував зовнішністю, тож його охоче привели у потрібний клас…

Тим часом Тацукі вийшла на галасливе подвір’я, знайшла усамітнену лавку й дістала бенто. Погляд мимохідь ковзав по учнях, фіксуючи їхні розмови та взаємодії.

З будівлі вийшла купа хлопців. Серед них вона впізнала «Такемітчі», якого за шию тягнув кудись невідомий. Такемічі не опирався, тому Тацу не могла зрозуміти, чи це насильство, чи він йшов з ними добровільно. 

Група не з Томан і не з їхньої школи — частина на вигляд старша. Облич вона не розгледіла, але помітила тату у того, хто обіймав Ханаґакі.

Дівчина заклякла. Її погляд тут же розширився. 

Як тільки група зникла з видимої території, Тацукі захлопнула бенто та запхала в сумку. Вона зірвалася з місця і покрокувала назад у школу.

 

Вальхалла обрала дату зіткнення — 31 жовтня. І дещо ще важливе сталося нещодавно.

Оголосили чергове зібрання.

Тацукі з’явилася в Святині, до того як почалася основна частина. На площі вже було безліч не надто знайомих їй людей. Майкі та інші теж були там і на її здивування Такемічі знаходився поряд з верхівкою.

Дівчина прямувала до каплиці. Її кроки були впевнені, аж поки вона не утнулася носом в плечі двох байкерів, що навмисне перекрили їй шлях. 

— Загубилася, мала? — просичав один з них. Тацукі зиркнула на нього недовірливо й мовчки обступила. Інший хуліган надійшов зі сторони та відштовхнув її назад.

— Ти не знаєш куда запхалася? — гаркнув він. — Це територія Томан!

Дівчина одразу зрозуміла, що це новенькі, бо ті, хто давно в банді знають, що вона подруга лідера. «Той Манджиро останнім часом набирає кого попало», — думала вона, доки незнайомці оточили її.

Ззаду хуліганів виник кремезний хлопець.

— А ну розступилися, кретини, або я вас розкидаю! — ревнув він. Купка колишніх Мобіусці одразу порозбігалася, просячи вибачення в заступника лідера.

Фуджівара недовірливо простежала за їхньою втечею.

— Дякую, Кенчіне, — з полегшенням вимовила Тацу. 

— Ти чого сюди прийшла? Забула правила?

Кен кинув на неї несхвальний погляд.

— Хочу поговорити, — відповіла вона і помарширувала прямо до каплиці.

В супроводі друга Фуджівара дійшла до бетонних сходів у центрі саду. Там вже були Майкі, Міцуя, Хінаморі… та за лідером стояв Ханаґакі Такемічі.

Вона затрималася на ньому міркуючи, чи розповів він про вчорашню зустріч із підозрілими хлопцями. Явних побоїв на ньому не було. «Я, напевне, накручую себе» — подумала Тацукі та перекинула увагу на Майкі.

— Тобі не можна бути на зібраннях, Тацу, — безтурботно пробурчав Сано. 

— Знаю, — зітхнула вона. — Я не збираюся втручатись у ваші гопарські справи. Я хотіла запитати про Ханемію.

Вираз Майкі одразу втратив звичну йому невимушеність, а всі інші в ту ж мить подивилися на лідера. Тацукі відчула зміну в атмосфері, але продовжила:

— Я бачила Ханемію. Ви знали, що він у Японії? 

Крижане мовчання. Лише Такемічі завагався, щось сказати. 

— Чому ви не покликали його на зібрання? — вела далі дівчина. — Хіба не було б добре, якщо він знову був би в Томан? Він ж теж один із засновників і наш друг…

— Він нам не друг, — обірвав лідер. — І мені байдуже, де він. 

Дівчина на мить застигла під його поглядом. Від нього віяло чимось темним: сумішшю морозної незворушності та палаючої люті.

— Все сказала? — стримано додав Майкі.

Її губи зімкнулися. 

Тацукі переглянулася з іншими, які стояли і дивилися на неї, просячи замовкнути чи зникнути.

— Чому? — хитко промовила вона, — чому ти так кажеш?

Майкі підвів брови та криво усміхнувся від абсурдності запитання.

— Невже тільки Баджі вважає його своїм другом? — сміливіше заявила Фуджівара. — Не думав, що саме тому Баджі й пішов!? 

Її слова дратували лідера, але він зберігав зовнішній спокій. Повільно він покрокував у центр каплички, показуючи подрузі спину. З його вуст тільки зійшли слова: 

— Не втручайся в справи банди. Ти зовсім нічого не знаєш.

— То може розкажеш мені нарешті! — зірвався її голос. — Це не справа банди! Ми всі друзі, чи ні? Ми обіцяли захищати одне одного. А тепер Баджі доводиться покинути всіх, лише щоб залишатися другом Ханемії. Що далі…?

Вона не встигла договорити, міцні руки Дракена схопили її та потягли до воріт. 

— Що ти робиш, Кенчіне? — обурено буркнула Тацу.

— Рятую…

«Рятуєш?» — повторила собі дівчина. 

Тацукі перестала опиратися. Вона озирнулася через плече на Майкі. Він виглядав як завжди, останні кілька років, непохитно та порожньо.

— Чому Манджиро такий? — тихо пробурмотіла Тацукі. Її взір направився на траву під вимушеними кроками.

Кен покосив на неї.

— Вибач. Не можу нічого сказати.

— Але ти знаєш? — вона продовжувала. — І всі інші знають? 

Він майже невловимо кивнув.

Всередині наче щось обірвалося, коли вона зрозуміла, що тільки вона залишається осторонь того, що відбувається з друзями.

Хлопець привів її до воріт. Він виштовхнув подругу за межі Святині та закрив червоне дерево перед її обличчям.

Вона в’яло сіла на свою лавочку.

Їй вдалося почути, як на зібранні Міцуя розповів про провокації та погрози з боку Вальхалли для вимушення Томан до битви. Як суперники хочуть довести свою владу та силу. Називають їх купою дітлахів. 

Одні Томанці вимагали бійки, інші заявляли, що не слід вестися на ці провокації. Та в результаті верхівка погодилася, що це зіткнення не співвідноситься з цінностями банди. Томан ніколи не билися заради сили і не будуть. 

Зібрання закінчилося. Як делегація за Теттою вийшли його прихвостні з Мобіуса. Вони штовхали менших та трусилися, щоб до їхнього вожака ніхто не торкнувся. 

«Це просто мерзенно, — промайнуло в дівчини в голові. — Не дивно, що Кейске пішов».

Нагадавши собі про колишнього капітана першої дивізії, вона не могла не подумати про його відданого заступника. Її очі хутко просканували всю площу та байкерів. Немає. Авжеж його немає. Єдиною причиною доєднання Чіфую до Токіо Манджі був Баджі-сан, то чому йому приходити надалі?

«Шкода. Мінус нормальна людина з цього кобла, — мислила Тацу. — А що якщо на нього напали?» 

— Піднімайся.

Молодша підстрибнула на місці від появи сестри прямо перед її носом.

— Вже все?  — запитала Тацу. — І що тепер? Як ти дістанешся додому без Баджі?

— Сама то як будеш їхати?

Тацукі не відповіла на це запитання, а Хіна кепкувато продовжила:

— Можеш з Нахоєю поїхати. 

— Нізащо! — молодша здригнулася. Її губи піджалися від думки, що хлопець із маньяцькою посмішкою та паршивим язиком відвезе її кудись одну серед ночі. — Він псих.

Хінаморі голосно розсміялася, явно насолоджуючись реакцію сестри:

— Та, годі тобі. Він миленький, як хом’ячок.

Їхня розмова привернула увагу, хоча вони цього й не помітили. Нахоя вдивлявся на старшу Фуджівару. Його губи трішки вигнуті в здивовану посмішку.

— Смайлі! — його окликнув брат і вони зникли. 

Позаду Хіни майнув Міцуя Такаші, прямуючи до свого транспорту. Тацукі одразу зіскочила з лавки і покрокувала за ним, ніби прихильне кошеня.

— Міцуя-кун… — муркотіла вона, — ти б не міг підвести … 

— ГЕТЬ! — кинулася закрити їй шлях Хінаморі.

— Ти не можеш з Така-чаном їхати! — також втрутився Шіба Хаккаі, який наздогнав друга. 

— Заборонено! — разом викрикнули вони.

Обоє відтягнули меншу Фуджівару за лікті назад. 

— Кайфоломщики! — Тацукі вирвалася. — Мені треба додому доїхати. Це не заборонено.

— Я тебе відвезу, — сказав Хаккаі та не дав їй навіть заперечити. — Ми вже їдемо.

Шіба начепив подрузі шолом на голову та посадив її на байк. Дівчина намагалася вирватися, але різниця в рості не дозволяла їй результативно відбиватися. 

— Така-чан, можеш їхати, я потурбуюся про Тацу-чан!

Мотоцикл рушив. Тацу залишалося тільки всю дорогу скиглити.

Коли вони зникли, Міцуя запитливо глянув на старшу Фуджівару, яка залишилася стояти на місці. Вона невинно заклала руки за спину та знизала плечима.

Хлопець затримав на мить погляд на ній, тоді схопився за руль свого «Імпульсу», завів та поїхав.

Біля святині майже нікого не залишилося. Хінаморі зачекала трохи довше доки на виході не з’явився Сано.

Поїздка з ним виявилася суцільним атракціоном. Вони не говорили; між ними бурлила напруга. Хлопець знову і знову прокручував у голові спогади минулих років.

Мотоцикл розігнався. 

Вітер бив в обличчя. Хіну носило в сторони при кожному повороті чи нахилі. 

Її руки обхопили його пояс мертвою хваткою. Здавалося, якщо дозволить найменшу відстань між ними її неодмінно знесе. 

Вона лаяла Сано, щоб той збавив темп. Але мотор заглушував все. Крізь нього не проривався навіть голос власних думок.

Від цієї швидкості Хінаморі нудило. 

Дівчина звикла до екстремальних поїздок з Баджі, але в порівнянні з Манджиро, він ніби кинутий камінь, що намагається угнатися за кометою. 

CB250T затормозив гачком. 

Хіну кинуло вперед, притиснувши її до спини друга. Вона не одразу зорієнтувалася, доки Майкі не сказав: «Приїхали… Злізай».

Відпустивши його, подруга стала на землю, злегка похитуючись. Колеса знову закрутилися та Майкі поїхав далі, залишаючи лінію червоного світла, що тягнулася за ним в темноті. 

«Ненормальний» — пробурчала собі під ніс Хінаморі.

 

Шкільний день наближався до кінця. Коридори порожніли: однокласники розійшлися, кілька залишилися на клубні зустрічі. Тацукі не належала до жодного клубу, але як завжди разом із Тачібаною Наото йшла до бібліотеки повторити матеріал і дослідити нове.

Цього разу вона була не зосереджена, що часто трапляється, коли її думки відносить до внутрішніх переживань. Після кількох роздратованих зауважень Наото про її неуважність Тацукі вибачилася і покинула бібліотеку.

Фуджівара вийшла зі школи. Ніжне осіннє повітря погладило її щоки. Сонце ненав’язливо запалювало листя вишень. Дівчина зупинилася і вдихнула глибоко, переймаючи спокій природи. Вона вирішила прогулятися околицями, щоб запам’ятати це відчуття перш ніж йти додому.

Минаючи майданчик на повороті, Тацукі глянула на гойдалку. Там сидів підозрілий хлопець, який ховався під худі, яке здалося їй надто знайомим.

Намагаючись бути непомітною, вона наблизилася до качелі.

— Чіфую? — вимовила сумнівно.

Той на секунду повернувся на її голос, але зберігаючи частину обличчя в тіні капюшона. Та риси — забите підборіддя, щоки в фіолетових синцях та розбиті губи — видавали його.

— Навіщо це маскування? — вона легко посміялася, маскуючи збентеження. — Когось вистежуєш?

— Є одна справа, — нарешті прозвучав дещо шорсткуватий голос Чіфую.

Тацукі не розуміла цієї скритності. Це її навіть злило. Вона ступила ближче й легким рухом стягнула капюшон.

— Гей! — скрикнув хлопець, марно намагаючись приховати побите обличчя: набряки і рубці; з під гривки виднілися шари бинту, що закривав йому чоло і ліве око.

— Що сталося? — якось вдалося їй вимовити спокійніше ніж того вартує ситуація.

Його брови насупилися, а рука потяглася поправити волосся на скроні та він тільки буркнув: 

— Так, потрапив в одну перепалку… 

— В яку таку перепалку? На тобі живого місця немає!

Тацукі уважно роздивлялася його рани, що викликало дискомфорт і Чіфую відвернувся, кинувши погляд у бік школи.

Дівчина зробила дрібний крок ближче, але не наважувалася сісти поруч. Їй не хотілося випитувати надто багато. Вона навряд може допомогти, але її злило, що друзі страждають, як їй здається, абсолютно з безглуздих причин. «Чому Чіфую має бути втягнутий у конфлік з Вальхаллою і рішення Баджі? Це не справедливо».

— За що ви побилися?

— Довга історія… — зітхнув хлопець, явно уникаючи відповіді.

— Знову якісь гопарські справи, які мене не стосуються?

Він стиснув губи. Тоді підняв погляд на Фуджівару. У цих кількох секундах мовчання вона зрозуміла, що продовжувати немає сенсу. Дівчина голосно видихнула, намагаючись скинути з себе важкість.

— Воно хоч того варте? — запитала вона м’яко й у відповідь отримала тільки слабкий кивок. Хоча цього було достатньо, щоб Тацукі змирилася. 

Між ними повисла тиша. 

Чіфую знову кинув погляд на дорогу, ніби там ось-ось станеться щось важливе. Дівчина простежала за його дією, але незмінно нічого не відбувалося, хіба що листя осипалося з вишень. 

— Що ти будеш робити далі? — перервала мовчанку Тацукі.

Чіфую повернув голову. Його погляд залишався спокійним, майже незворушним.

— Баджі-сан пішов. Хіба є сенс залишатися? — вона додала, розглядаючи яскраву купу листя біля опори гойдалки.

— Баджі-сан пішов, але він не зрадив Томан, — вимовив він із впевненістю. — Він повернеться. Я залишаюся, щоб допомогти з його планом.

— Планом? — погляд Тацукі звузився і вона обережно сіла на вільну качелю, готова слухати. — І який у нього план?

Спалах цікавості в її очах розсіяв напругу між ними і вираз Чіфую пом’якшав.

— Думаю, він не хоче, щоб Кісакі був у Томан. І пішов, щоб мати можливість відкрито боротися з ним.

— Кісакі?

Її брови напружилися в здогадках.

— Новенький в Токіо Манджі… — він уточнив.

Тацукі не вдавалося пригадати когось. З нових вона знає тільки Ханаґакі. Він здався їй підозрілим спершу, але не загрозливим.

Чіфую продовжував:

— Такий фарбований в окулярах.

— Смуглий? З підозрілим поглядом?

— Точно!

Його риси блимнули невинною радістю на секунду, і подруга мимоволі всміхнулася теж.

— Чому Баджі-сан не хоче, щоб він був у банді? — продовжила Тацу, відсторонено ковзаючи пальцями по ланцюгу гойдалки, — Що не так з Кісакі, окрім того, що він привів із собою Мобіус?

Чіфую знизав плечима:

— Я не впевнений.

— А що Баджі-сан тобі сказав?

— Нічого.

— Нічого? — відтворила і зависла на кілька секунд, пронизуючи поглядом друга. — Тоді чому ти вирішив, що Баджі-сан має щось проти Кісакі?

— Відчуваю…

Дівчині ледь стрималася, щоб не вдаритися чолом об ланцюг.

— Ти бовдур?

Чіфую завзято похитав головою на звинувачення.

— Я знаю, Баджі-сан би не покинув Томан без вагомих причин. Він хоче захистити друзів. Інший новенький — Такемітчі, здається, знає про Кісакі та його наміри.

Тацукі нарешті збагнула, чому Чіфую сьогодні біля її школи, де навчається і Ханаґакі Такемічі.

— Не проти, якщо я зачекаю з тобою? — хитко вимовила вона.

Його взор загострився на ній, та після того як Тацукі пояснила, що має кілька питань до новенького, він байдужий знизав плечима. Вона все одно знайде спосіб допитати Ханаґакі.

Кілька довгих хвилин шелест сухого листя заповнював тишу. Осінній вітерець, створював тихе рипіння гілок, роблячи її більш стерпною та заспокійливою.

Хлопець сперся плечима на холодний ланцюг гойдалки і з нудьгою поглядав на дорогу, а Фуджівара бездумно розхитувала себе, раз на мить кидаючи на нього оком. Думка, що Баджі пішов з Томан через Ханемію не покидала її. Вона вірила, що він не міг залишатися в групі людей, що нехтують ідеалами, які були закладені при заснуванні банди. Від наївності здогадок Чіфую її губи вигнулись у слабку, безнадійну усмішку.

Обоє не помітили, як хмари затягнули небо. Вогняні барви осені згасли, і світ навколо трохи посірів. Нарешті на дорозі з’явилася постать підлітка. Він ішов зі школи, повільно, з похиленою головою.

— Ей, ти! — крикнув Чіфую, вириваючи Фуджівару з роздумів. 

Ханаґакі Такемічі пересмикнуло. Він не одразу зрозумів, кому і звідки цей оклик. Але найшовши серед майданчика Чіфую, чудь було не кинувся радісно до нього, та зупинив цей порив на етапі формування посмішки. Зараз йому треба вдати ніби він не знає, хто цей дещо грубуватий, побитий хлопець.

— Сюда йди, — кинув Чіфую.

Такемічі повільно підходив. 

— Гей, ти ж той хлопець, якого вчора відгамселив Баджі-кун!? — вигукнув Такемічі.

Його слова блискавкою вдарили Фуджівару, що вона забула, як дихати. 

— Хто? — ледве видушила вона. 

— Віце-капітан першої дивізії Токіо Манджі. Мацуно Чіфую, — відрекомендувався Чіфую.

Такемічі хутко представився у відповідь і легко нахилив голову. 

— Що Баджі зробив? — розхитаним, обуренним голосом запитала Тацукі.

— Він виконав вимоги, тож його прийняли у Вальхаллу, — спокійно і без заперечно пояснив Мацуно.

Від його уточнення легше їй не стало.

Заради якогось плану, якого можливо і не існує, Баджі нашкодив людині, яка в ньому ніколи не сумнівалася та бачила, як втілення надійності та цінностей.

Такемічі пожалів, що сказав не подумавши, коли побачив її напружену хватку на ланцюгу. І ще сильніше, коли спіймав на собі палюче невдоволення Мацуно.

— Це не більше ніж будь-якій іншій бійці. Не треба драматизувати.

— Якого біса, ти на його боці після цього? І шукаєш йому виправдання? — вирвалося в дівчини.

— А чого сумніватися в його намірах? Він зробив це для Томан, — Чіфую зупинився, даючи їй осмислити слова. Його тон залишався розміреним і непохитним, — Баджі-сан би не пішов на таке, якщо б від цього не залежало щось важливе. Я довіряю йому.

В неї мигнула думка: «Баджі тебе тупо використав для власних цілей. І навіть не пояснив, для чого це все», але відповісти йому вона не змогла.

Їй хотілося стукнути його чимось, але це марна дія і це б не переконало Чіфую, що сліпо вірити в Баджі, — та й кому-небудь, — небезпечно. Він не дурень і сам це знає, але, коли справа стосується Кейске, його голова зовсім не бере участі в судженнях.

Ханаґакі завмер поряд, уникаючи втручання в суперечку, щоб не довелося обирати сторону. Він знав, що підтримає Чіфую, адже дружба з ним зараз була важливішою. Краще він буде просто мовчати, прикинеться, що його тут немає і чекати, коли вони самі про нього згадають. Згадали.

— Такемітчі, що ти знаєш? — погляд Тацукі впав на його розгублене обличчя. — Чому ти тоді вдарив Кісакі?

Коли прозвучало питання, бажання почути відповідь заволоділо й Чіфую. Їхня цікавість різко звалилася на Ханаґакі і він невільно ступив назад. 

— Ну… — сумнівно пробубнів, ховаючись від їхніх взорів. — Я гадаю, він приведе Томан до поганого майбутнього. Не можу пояснити чому.

— Не можеш, — протягнула дівчина. — А який ти маєш зв’язок з Ханемією?

Згадане ім’я явно насторожило обох Томанців.

— Жодного, — відказав Такемічі.

— Я бачила вас вчора. Які у вас справи?

Його рука потяглася до потилиці, коли він зважував відповідь.

— Казутора-кун притяг мене на посвяту Баджі-куна. Хтось з Томан мав бути свідком його… відданості Вальхаллі. 

— Він згадував про Кісакі чи про наміри щодо Томан? — втрутився Мацуно.

Почувши його зацікавлений, не примусовий тон, здалося наче каменюка, що лежала на грудях Такемічі, перетворилася на подушку. 

Ханаґакі хитнув головою:

— Ні. Ти ж там був… — Такемічі пригадав, як Чіфую лежав без свідомості доки Баджі вибивав з нього останні сили, тож пояснив: — Він лише розповів свої причини ворогувати з Томан…

— І які його причини? — обрізала Тацу.

Ханаґакі нервово ковтнув, але зрештою вирішив говорити правду:

— Причини… Помста… Їхня мета вбити Майкі-куна.

— Помста Манджиро? За що?

Знову слова загубилися. І цього разу це здалося не найвдалішим моментом для мовчання. Обоє, що сиділи перед Ханаґакі, чекали відповідей. 

Такемічі пояснив, що через Майкі, Баджі з Казуторою були ув’язнені в колонії. Один на рік, а інший — два, бо більшу частину провини взяв на себе. Тепер Казутора звинувачує Майкі в стражданнях, які йому довелося пережити за ці роки.

Тацукі, заперечуючи саму думку, похитала головою. Вона знає Манджиро. Він буває надоїдливим і зухвалим, але ніколи не залишає друзів, коли вони його потребують. Баджі надто захоплюється силою Майкі, щоб будувати змову проти нього, Що однак складно сказати про Ханемію.

На лобі в Такемічі виступили краплі поту, коли Тацукі оцінювала його міміку. «Може він бреше? Ця невпевнена пика, може бути лише маскою, — роздумувала собі дівчина. — В Ханемії не має причин ненавидіти чи мстити Манджиро».

Коли Казутора тільки приєднався до їхньої компанії, — Томан тоді ще не було, — то не міг терпіти Майкі, але, як і всі, зрештою не встояв перед його харизмою. Він обожнював Майкі. Але слова про колонію, напевне, правда. Це багато чого пояснює, особливо його раптове зникнення.

— Баджі розповів це тобі на посвяті у Вальхаллу? — недовірливо загострила інтонацію вона.

— Він мав підкріпити свої наміри перед ними, — відповів він, хоч і не був певен. — А ще, мені здалося, він хотів, щоб я якось допоміг.

Такемічі помітив, як Чіфую йому кивнув. Це не жест згоди — але обіцянка вияснити причини дій Баджі-сана та допомогти захистити Томан. Повіяло полегшенням і Такемічі зрадів, що не впоров чогось дурнуватого.

Їхня німа змова викликала обурення в юної Фуджівари. Пальці затиснули холодний ланцюг міцніше і раптом з її вуст зіскочив іронічний смішок.

— То, один відчув, що Баджі-сан націлився проти Кісакі, а другому з невідомих причин здалося, що Кісакі хоче зруйнувати Томан… — бурмотіла собі дівчина. — Яка ж це бредня. Вам не здається, що без жодних доказів змовлятися проти людини — погана ідея, тим більше проти нового капітана?

Відповіді вона від них не отримала. Однах їхня рішучість була непохитна. Кожен мав свої причини не сумніватися.

Дівчина піднялася з качелі під їхніми пильними поглядами. Лише на мить окинула побої Мацуно. На її обличчі блиснуло співчуття. Він винно усміхнувся, та вона швидко перевела увагу на Ханаґакі.

— Що ж, — зітхнула хмуро, — будьте… обачні.

Тацукі закинула портфель за спину та потоптала дорогою, маючи намір вияснити що відбулося між Ханемією, Манджиро та Кейске самій, якщо ніхто не бажає давати їх відповідей.

Такемічі втупився їй услід. Його думки поступово наповнювалися сумнівами, та голос Чіфую обірвав цей потік.

Він став на весь зріст і протягнув Такемічі руку:

— То ти у справі?

Такемічі без миті вагання потиснув його долонь.

— Звісно, Чіфую…-кун…

Чіфую нахмурився і натиснув на долонь Такемічі сильніше, що той напружено глипнув повітря. Тоді відпустив і дружньо розсміявся.

— Не треба цих формальностей. Ми ж однолітки, хіба ні?

— Справді…

Розхлябана посмішка потягнулася на Такемічених губах. Він одразу попросив вибачення, чим обурив та розвеселив Мацуно ще більше. І знову вибачився за це…