Поцілунки

1.

Літо цього року було схоже на пекло. Висока температура змушувала людей залишатись по домах, а якщо кудись і виходити то це лише прохолодні басейни, пляжі чи річки біля селищ.

Такими людьми виявились Скара та Казуха, які разом з компанією друзів вирішили зняти альтанку поруч з приватним пляжем. Таким чином вони могли не тільки добре провести вихідні в колі друзів, а також боротися зі спекою, яка з кожним тижнем била рекорди десятирічної давнини.

І в принципі їх проведення часу було спокійним та цікавим, моментами звичайно і веселим.

Але ближе до вечора, коли сонце сховало гарячі промені на горизонті, вони вирішили пограти в пляжний волейбол, своєю невеликою компанією. Два на два та один суддя.

Проте, посеред гри сталась неприємність. Скара намагався відбити м’яч і в нього це вийшло але приземлився він не дуже вдало. Його ноги підкосилися і він втративши рівновагу впав на пісок, боляче підвернувши ногу.

Тож, ось так хлопець опинився на лавці в альтанці, а перед ним сидів на голих колінах Казуха, вклавши його набряклу та посинівшу ногу до себе, а потім приклав холодну пляшку напою загорнуту в рушник до ділянки де вже процвітав синець.

— Ти трохи відпочинеш і ми поїдемо до травматолога, гаразд? — Більшість знали, що Скара має особисту неприязнь до лікарень, тому тепер Казуха завжди був з ним поруч під час таких походів. Во благо Скари, це було рідкістю.

Аби відволікти свого хлопця від неприємних спогадів, вільна рука почала пробиратись зі стопи догори, допоки не дійшла до згину коліна.

— Не нервуй так через це. Ми візьмемо лікарняний і я буду дбати про тебе, допоки не стане краще. — Й ось Казуха опустив голову нижче, щоб губами залишити заспокійливий поцілунок на колніній чашечці.

— Ти завжди дбаєш про мене… — Зовсім тихо відповів Скара, червоніючи від такої витівки свого хлопця.

2.

Казуха часто виходив раннього ранку до лоджії разом зі сніданком та любив насолодитись прохолодним вітерцем, співом пташок та те, як ледь чутно починали їздити машини. Сонце тільки-но починало вставати та освітлювати місто. Час від часу, вітер роздував листя дерев від чого гілочки з приємним звуком коливалися в різні сторони.

Для нього вся атмосфера ранку полягала саме в звуках, які так само прокидалась після ночі.

Зазвичай, Скара приєднувався до нього, коли Казухе вже потрібно було йти збиратись. Тоді сонце вже освітлювало місто але не гріло своїми теплими променями.

Але сьогодні його хлопець встав раніше та пройшовши крізь балконі двері, підійшов позаду блондина та обхопив його за шию, ніжним дотиком.

— Ти сьогодні рано, щось сталося? — Казуха хотів було повернути голову в сторону, щоб оцінити досі сонний вигляд хлопця але холодні руки не дозволили цьому статися.

Схоже він здогадувався причину такого раннього підйому.

— Я замерз. — Але голос почувся занадто близько ніж він міг очікувати і Казуха підстрибнув на стільці та ледь не впустив кружку з вже холодним чаєм.

Так, сьогодні справді було прохолодніше ніж зазвичай. Але зараз вся увага була зосереджена на гарячому диханні біля його вуха. Ті в свою чергу були його чутливою зоною і сприймали звуки трохи інакше ніж інші.

Цим і користувався Скар, коли підніс свої холодні губи до почервонілого вуха, залишаючи м’який поцілунок.

— Скара. — Одна з рук блондина піднялась до чужої, що звисала уздовж його грудей, щоб охопити такі ж холодні пальці та почати повільно залишати візерунками великим пальцем в надії трохи зігріти.

— Що? — Цього разу голос прозвучав біля іншого вуха і було вже важче стримувати своє розпалене зітхання.

Якусь мить Казуха просто не відповідав, зосередивши увагу на помірному диханні його хлопця і це змусило Скару залишити ще один ніжний поцілунок на раковині вуха і від цього по шкірі пройшовся табун мурах.

— Я кохаю тебе. — Тихо відповів блондин та почув те, як пухкі губи його хлопця скривились в усмішці.

3.

Це був звичайний вихідний ранок, який вони проводили не відходячи одне від одного. Точніше, вони тільки починали свій ранок і одна з причин, чому вони не сперечались про те хто перший рушить в душ, полягала в тому, що вони приймали його разом.

Вони ліниво стояли під теплими струменями води та обіймались, допоки маленькі краплі не почали остаточно змивати залишки сну.

Так, це було зовсім не економно з їхньої сторони але в такі приємні миті, нікого з них це не хвилювало.

Цього разу, перший відстронився саме Скара і відвернувся в сторону поличок де знаходились всі засоби гігієни для душу. Але Казуха в свою чергу не хотів та швидко розставатися, тож лише обережно обхопив хлопця позаду, стискаючи замок з власних пальців на чужому животі, а мокрий ніс притиснувся до такої ж вологої шиї, звідки стікали краплі води вздовж всього тіла.

Вони стояли так мовчки і лише звук падіння води об кахель розбавляла тишу навколо.

Кінчик носу грайливо опустився на плечі, а руки сильніше стискали свого хлопця в обіймах.

Через постійний поток води, вловити приємним аромат шкіри було нереально але Казуха не сумував і вирішив втішити себе витонченим поцілунком в передпліччя Скари. А по потім ще одним, трохи нижче та більше впевнено, що викликали у його хлопця здригання.

— Лоскотно. — Крізь шум води, прокоментував брюнет але не рухався, дозволяючи міцним рукам тримати його на місці, гріючись в теплих струменях води.

Казуха на ці слова усміхнувся, а потім затримав губи на гладкому плечі, насолоджуючись дотиком.

4.

Сьогодні Казуху затримали на роботі але це не єдина причина чому він виглядав таким виснаженим. Весь день був просто жахливий, починаючи з ранку, коли він проспав та прокинувся лише тоді, коли Скара здивовано розбудив його. По графіку, Скарі треба на роботу пізніше ніж йому, тому довелось робити все поспіхом.

На роботі ж він був виснажений емоційно і коли траплялись якісь незначні моменти, наприклад: впав папірець, то це вже починало виводити його з себе.

Саме тому Казуха повернувшись додому, не пішов на кухню, де його чекала вже холодна на столі вечеря, а рушив до спальні, де ледь не засинаючи, на ліжку лежав його хлопець з вимкненим телефон в руках.

Хлопець бачив пропущені на своєму телефоні але коли вже був біля дому, бо був захоплений бурхливими емоціями за день і не мав настрою. Хоча зараз розумів, що варто було залишити хоча б коротке СМС.

Коли Скара таки помітив блондина, то одразу ж випростався та потер очі, забуваючи про телефон, який вже впав на ліжко.

Казуха підійшов ближче, допоки не сів на край їх ліжка, а згодом наважився лягти між розсунутими ногами, вкладаючи голову на груди партнера.

— Тобі розігріти поїсти? — Тихим голосом запитав юнак, поклавши власну долонь на світлу потилицю, щоб заспокійливим жестом погладити скуйовджені пасма.

— Ні, я пізніше сам це зроблю. Дякую. — Рідко коли Скара так рано бажає спати, тому не хотілось зайвий раз турбувати його. — Вибач, що я не відповідав. Важкий день. — Хоч його хлопець і не сердився на нього але Казуха мав бажання таки вибачитись.

Та відповідь так і не отримав і саме це змусило підняти важку голову з грудей партнера та зосередити погляд на очах Скари.

— Не переймайся, я зателефонував Хейдзо і він мені розповів. — Все таким же тихим голосом відповів Скар, а після обхопив обличчя свого хлопця долонями, щоб в наступну мить торкнутись губами чола. Це був втішний жест і казав замість безліч слів.

5.

Це була п’ятниця вечір, короткий день, якого вони довго чекали.

Весь тиждень Скара та Казуха працювали понаднормово, щоб через ще один важкий тиждень зі спокійною душею піти у відпустку, разом.

Всі дні в тижні були однаковими. Вони повертались додому, не наважуючись навіть починати готувати вечерю, тому просто замовляли швидку доставку, після якої без зайвих пестощів лягали спати. І так п’ять днів підряд від чого починало не вистачати близькості партнера.

Саме по тій причині, вони сьогодні розпалились швидше звичайного та навіть не доївши вечерю, направились до спільної спальні.

В цей день секс був неквапливий та лагідний від чого в кімнаті окрім важкого дихання та тихих стогонів нічого не було чутно.

— Казуха… — Злегка різким тоном почав Скара та міцніше схопився за широкі плечі партнера.

Згаданий блондин в свою чергу одразу звернув увагу, підіймаючи голову вище, щоб зустрітись з темними очима свого хлопця.

Якусь мить вони спочатку дивились одне на одного все ще пропускаючи важке повітря крізь розтулені губи.

— Люблю тебе. — Після цих тихих, проте ніжних слів обидва усміхнулись та зустрілись в ледачому поцілунку, де вони просто торкались губами одне одного, залишаючи свій ніжний дотик, іноді трохи довше, щоб відчути тремтяче дихання. Сьогодні це добре підкреслювало їх млявий стан.