Дегенеративне мистецтво
від Даньків АнтонМакс стояв перед вікном свого маєтку і розглядав Червоний Ліс, коли двері в мисливський зал відчинились і в них зайшов Телбот Граймс.
— Все готово? — спитав Макс.
— Готово! — подумав Телбот.
Хоча Телбот втратив здатність розмовляти після своєї мутації, Макс прочитав його думки.
— В тій таблетці, яку ти дав, криється неймовірний потенціал. Навіть найменша доза викликає надприродні ефекти!
— Справді? — здивувався Макс. — У нас, в Україні, анальгін — це простий засіб від головного болю, який є у кожній аптеці. Зізнаюся, я пожартував, коли запропонував додати його до нектару виразника.
— З цього жарту почалось велике відкриття. Анальгін нейтралізує мутагенні властивості нектару і, одночасно, посилює його стимуляційні властивості. Ти станеш сильнішим, ніж будь-який інший служитель Сутності!
Тремтячою рукою хімік витягнув з сумки на поясі шприц, наповнений яскравою помаранчевою рідиною, і простягнув його Максу. Історик взяв шприц і насторожено його оглянув.
— А як щодо побічних ефектів?
— Жодного. Я знову схопив здоровила з капканами і випробував на ньому сироватку. Він голими руками зніс стіну лабораторії і вирушив на чергове випробування, під час якого відірвав одному нещасному голову. Можливо, треба було зменшити дозу солдатського симулятора…
— Що?!
— Окрім анальгіну, я додав стандартну дозу мого стимулятора, розробленого для найманців Ост-Індійської компанії…
— Того самого, від якого оскаженілі солдати вирізали села і розвішували трупи на деревах?!
— Це просто солдатські байки! Жодних цьому доказів немає!
«Можливо, й так, але з тобою, Телботе, треба бути обережним.» — подумав Макс. — «Я прекрасно знаю, до чого можуть призвести твої суперечливі рішення. З іншого боку, якщо мені знесе дах — більше, ніж зазвичай — то я лише виграю. Лють дозволить краще насолодитися ультранасильством, коли я розриватиму нікчем голими руками!»
— Ну, великому хіміку видніше! — усміхнувся Макс. — Отже, коли ти налагодиш серіне виробництво нової сироватки?
— Та хоч зараз, але послуга за послугу. Відправся на покинутий цвинтар і принеси зразок чорної крові Художниці. Я впевнений, що вона має цінні властивості, які допоможуть в моїй роботі.
— А чому?..
— Тому, що мене чекає робота! В останньому випробуванні я успішно приніс в жертву всіх нещасних і Сутність подарувала мені новий врожай виразника! Звичайно, я міг би пізніше сам знайти Художницю, але тут є чудова можливість провести польове випробування нової сироватки.
— А на собі ти її перевіряв?
— Так. Через мутації вона на мене не діє, а от на тебе… Ще й як!
«Вчора ти збирав блюваоту чумної жриці, а сьогодні хочеш кров біснуватої Художниці? Ти зовсім здурів!» — подумав Макс, проте з незворушним обличчям кивнув.
— Я згоден. А тепер мені треба підготуватися!
Телбот розвернувся і пішов з залу. Макс дивився йому вслід, поки згорблена, вкрита пухлинами спина хіміка не зникла за дверима. Історик ще раз поглянув на шприц в своїй руці і запхав його в кишеню, після чого підійшов до стіни, на якій висіла його колекція вогнепальної зброї. Погляд Макса зупинився на карабіні Маузера, який висів на стіні.
«Сподіваюся, Сутність не проти гри не за правилами…» — подумав Макс.
— Не проти. — прошепотіла Сутність. — Розважайся на повну!
Макс усміхнувся, взяв зі стіни гвинтівку і зарядив її. Після цього він підійшов до шафи з підношеннями і витягнув шматок каменю із зображенням воронячого ока. Історик поглянув на поличку з трофеями — головами вбитих ним вцілілих у банках з формаліном — і прошепотів:
— Нехай почнеться насильство!
0 Коментарів