Вечірка Каті Щасливої

Якась попса розривала колонки, пронизуючи незамилену лірику пісень через усе тіло. Гості вечірки Каті Щасливої могли відчувати вібрації на кінчиках їхній хребтів. Пʼяні тущі відплясували під такт цього безперервного потоку поцілунків, танців та криків. Це вперше коли день народження простої дівчинки Катюши відбувався таким чином, зазвичай усе закінчувалося невеличким тортиком з двома невеликими цифрами та якомусь подарунку, на що уся її родина повинна була скидуватись. І це патті було неймовірним, неймовірним для усіх. Для Ніка, який згадував своє дитинство, використовуючи свої танцювальні навички, ззадля зачудування публіки, для Макса, який голодно витрищався на Катю, дівчинку, яку до сьогодні вважав дивачкою, для Лери, яка зізналася Ніку в її почуттях. Справді казковий вечір, але нажаль не для Феді. 

***

Федя рухав своє тіло під ритм скоросної мелодії, вигадуючи все нові рухи, яких планета земля дещо не бачила. Ден, розваливши свої округлі мʼязи на дивані, посипував коктелью Своїм гострим оком він помітив як Лера якось занадто близько залицяється до Микити, як повела його за руку, як вони вже стоять на балконі. «Дідько, цей конопатий» подумав про себе Денисенко. Не те щоб останьому так сильно подобалась Лера, але сам факт того що він – головний плавець юнацької команди буде зустрічатися з Леркою – найбагатшою тьолкою школи, радував його не аби як. Тим паче її родина сплатила лікування його ноги, тому рахуй що яка не яка хімія між ними вже була. Ден випустив тяжке повітря собі під нос і підвівся, повільно рухаючись до краю будівлі, щоб закурити. Підпалив тютюновий хуй та спертивши о могутню деревʼяню сторону дома він зіслабив мʼязи на прикінці його лопаток.

Федя, самий цього не осмислюючи пішов за Деном. Він знав де було найулюбленіше місце для паління його товаршиа, це ж не перша їхня вечірка у Фаркаш, та не перший рік як Ден дізнався за тютюн. Федя ніколи сам не пробував, зазвичай просто стояв біля друга спостерігаючи як дим виходив з масивних ніздрів. Мабуть гадав, що це як ні як вплине на його спорт, або любив назирати, як він завжди робив. Авжеж він міг також узяти сигарету поміж пальців і робити це разом із Деном, але для нього було набагато звичніше слідкувати за Деном. Його погляд завжди прикут до Денисенко. Коли ніхто не бачить його темні очі слідкуютіь за кожним рухом свого давнього друга ,який вже давно став для того ідолом, навіть коли Федя танцював з іменинницею його погляд обтікав спортивну фігуру хлопця, його широкі чорні брови, дебільну зачіскиїу, що стирчала до верху, або вуста, що зазвичай здіймалися у знайомій усмішці. Фєдя наіть помітив як швидко спокійне обличчя Дениса перетворилося на злісну гримасу, коли Лєра взяла за руку дурня Ніка, помітив, як силует плавця зник за кутом будинку.

Макаров повернув за ним, зупившись на декілька секунд, просто пропалюючи поглядом звісну тінь, плечі якої були опущені та ніжно торкалися каркасу будівлі. Тінь в свою чергу помітила спостерігача та лагідно посміхнулась, ніби запрошуючи гостя до себе. Федя підійшов та якось недоладно промовив:

-Можна я..? – указуючи на сигарету.

Брови Дениса легенько підскочили на чоло, тому що ніколи за стільки років дружби наш відмінник Федя не питав таке. Однак все одно без слів протягнув йому білу паличку. 

Звісно той почав кашляти, щойно темний дим вдарив по рожевій глотці. 

-Хто б міг подумати, надія юніорської збірної, – підколов Ден, підіймаючи для себе ненависну тему, тому в його голові Федір обхадить його в плаванни тільки но через свого довбонутого батю тренера, ані як не за свої здібності, – Ну ти мене зрозумій, – розпочав Денчік, натякаючи на сварку, яка тривала досі довго поміж хлопців, щодо їхніх успіхів у спорті.

-Та я розумію, – спокійно сказав Федя, – Ми ж з тобою з третього класа дружимо. Я для тебе усе зроблю, реально усе, – кажучи це, він справді мав це на увазі, він би зробив усе задля людини навпроти нього, – Хочеш навіть плавання кину?

-Та ти шо ні, це ти вже якось загнув, – почав Ден, розуміючи, що це єдине чого він би хотів.

-Ну що, Друзі? – протягнув руку Федя

-Друзі, – відповів Денисенко примаючи долоню Макарова.  

Дивлячись один одному в очі, та вдихаючи запах тютюну та Денисового одеколону, хлопці стояли не рухаючись. Ден делікатно натягував посмішку на обличчя, поглинаючи поглядом силует Федора. Останьому в свою чергу здавалося, щойно балухи Денисенко проїзджали по його обличчю, відчувалося ніби той відкусує шматочок від Фєді.

Рука Денисенко почала ласкати плече хлопця, новільно мандруючи до його ланіт і зупиняючись там, м’яко стискаючи гарячу шкіру на подушечках своїх пальців. Він потягнув голову Фєді за щоку, змушуючи застигле тіло хлопця підігравати рухам.  Губи Денчіка були настільки близько, що якісь жалюгідні сантиметри віділяли їх від вуст Макарова. У відповідь на це Федір вирішив зменшити цю відстань, рухаючи своє тіло на зустріч другу та сподіваючись на поцілунок, який він так довго чекав. 

Тяжка долоня Дениса обпікла обличчя Фєді. 

-А я все думаю фоточки, подарочкі, ага, друг ти мені, – Ден відштовхнув подалі намагання Феді зачипитись за руки приятеля, аби зупинити його, – Руки свої прибери!

Денис розвернувся та швидко зник за стіною домівки. Це кінець, це кінець для Феді, тепер усі будуть знати його найбільший секрет, і що найголовніше людина яка ніколи не повинна була знати це, дізналася про це першою. Життя хлопця зруйновано. 

***

Вечірка продовжувалася, оп’янілі підлітки цілувались, доки мама Поліни не зʼявилася на небокраї, підіймаючи суматоху та оголошуючи, що Полінка то від Ніка вагітною була. Усі стояли у шоці, Лера відмінила вечірку та народ почав розходитися. В цей час Федя наздогнав Дена та тихо на пів голоса, щоб жодна душа не почула їхню розмову відповів тому:

-Ти не так усе зрозумів.

-Не сумнівайся, я усе зрозумів правильно, – промовив Деніс, -Не сци! Я нікому не скажу, – побачивши первісний страх в очах хлопа додав, -Це буде наш невеличкий секретик, – прошепотів Ден, притягуючи за лікоть свого друга, – Звісно, якщо ти будеш хорошим хлопчиком, – ця фраза пролилась на вухо Феді як мед, змушуючи мурах пробігти по його спині.