Біль в шоколадних очах

Ніл замовк, а його очі почали відходити від сну. Раптом він почув різкий звук відчинених дверей і дуже дзвінкий голос, як дзвіночок:

-Я привів лікаря!

Це був Нікі. Він, як завжди, був занадто голосний. Його голова, яка ніяк не переставала боліти, ще дужче почала нагадувати про себе. А тіло почало тремтіти, наче від землетрусу. Він не міг зрозуміти, що з ним відбувається? І що спричинило такий ефект? Можливо, те, що він майже тиждень нічого не їв, або просто холод. Лікар різкими рухами підійшов до нього і поважним середнім голосом сказав:

-Що ж ви роботи додаєте? Мало того, що ваш організм уже ліки не сприймає, так ще й всі шви роздерли. Тепер треба знову перероблювати. І я б на вашому місці ваших друзів заспокоїв, вони мені тут за вас всю лікарню на вуха поставили.

Ніл хотів сказати, що він у порядку. Але його швидко перебили.

-Ніл, ну як ти міг нам нічого не сказати? Ми думали, що ти вже не дихаєш, а все твоє тіло було наче з фільмів про важких підлітків. І якщо ти скажеш, що в порядку, ми всі будемо дуже злі. Лікар сказав, що ти не перший день у такому стані, і хоч нас не було тиждень, ти міг поговорити з ким завгодно — Ваймаком, Ебі, та хоча б з Метью, — протараторив Нікі.

-Я чес-но в порядку, — слабким та майже нечутним голосом сказав він. Ніл знав, що буде в порядку, а це була хвилинка слабкості, якої більше ніхто не побачить. Правду в його словах, напевно, ніхто так і не почув. Але він захотів подивитися на Ендрю.

Дарма, він побачив за призмою спокою різкий гнів.

-Я тебе просив нічого не казати. Не виправдання, не твоє жалюгідне “Я В ПОРЯДКУ”.

Сором, перша емоція після важкого пробудження, йому було дуже соромно перед Ендрю. Він так хотів виправдати себе, але навіть не знав, які слова підійдуть до цієї ситуації. Поки над Нілом працював лікар, який розмотував вологі бинти, він лежав спокійно. Але тіло не переставало трепетати, йому все ще було погано. Очі були прикуті лише до однієї людини, і коли Ендрю складав свої руки в незадоволений жест, Ніл помітив кров на його руках. Різко промовив:

-Ендрю, тебе хтось поранив?

-Ні, це твоя.

На душі стало спокійніше, навіть його дихання заспокоїлося. Лікар почав відв’язувати руки та розрізати бинти, які вже почали склеюватися з пораненою шкірою. Після таких важких рухів по руках пройшовся холод, і Ніл вперше побачив порізи. Здивування — ось що було на його обличчі. Він навіть не думав, що встиг наробити аж стільки. Вони були червоно-синього відтінку, краї тупіші, а ближче до вен — більш криваві. Вони так сильно чесалися, що хотілося знову нашкодити собі. Але він тримався і відвів погляд до вікна, в якому світило яскраве сонечко.

Думки так і охоплювали розум Ніла. Він знову почав міркувати, очі так і залишалися на одній точці, а дихання зупинилося. Темрява, він прикутий в поночі важкими залізними ціпками, батько з важкою сокирою, Ріко і його доторки, та мати, яка горіла в автомобілі. Неприємний запах і запах залізної крові. Ось що було в думках. Він задихався, а тіло все сильніше пробирало мурахами.

-Абрам, дихай! — напружений голос наказував йому. Ніл спробував зробити великий вдих, але почав задихатися ще сильніше, і біль посилився. Він схопився рукою за серце і яростно стискав, шкрябаючи свою шкіру.

Хтось торкнувся його шиї і сильно потягнув до себе. Він одразу зрозумів, чия це рука — жорстка, вся в мозолях, але невелика. Маленька ковдра сповзла з Ніла колін і повністю розкрила його. Але йому не було холодно, бо він був поряд.

Посидівши так недовго, Ендрю різкими рухами встав і пішов прямо до дверей. Всі проводжали його очима, а потім двері глухим звуком зачинилися. Лікар, недовго постоявши і побачивши, що пацієнту вже краще, все ж вирішив доробити почате. Але чомусь його брови були нахмурені, і він своєю старою рукою потягнувся до лоба Ніла.

— О, як я і думав, знову температура. Медсестра принесе вам ліки, і потім спробуйте заснути.

— А Ніл скоро зможе піти з лікарні? — Це питання мучило і його.

— Так, але якщо температура спаде, і пацієнт емоційно буде стабільний.

Усі мовчки спостерігали за останніми діями лікаря. Ніхто не знаходив слів для такої ситуації. Лікар просто виконував свою роботу, Нікі досі проявляв переживання та співчуття, а у Ніла взагалі не було жодних думок. Єдине, чого він справді хотів, — це лягти й заснути, щоб ніхто не зміг задати жодного питання і не бачити страждання в очах інших. Але цьому не судилося статися, адже двері хутко відчинилися, і в них влетіли Ваймак з Ебі, за ними Кевін, а в самому кінці, спираючись на двері, стояв Ендрю. Усі виглядали напруженими та зажурено, кожен з них нагадував хвилі, які з кожним моментом все більше скидалися на бурю.

-Ніл Джостен, що за херню ти витворяєш? Ти ж прекрасно знаєш, що ти не в порядку. Так чому б не піднятися і не піти до Бі, яка б із радістю тебе вислухала? — проричав Ваймак. Він виглядав бурхливим, а по взуттю було видно, що поспішав. Знову сором охопив Ніла..

-Та ви ж знаєте, що Ніл — це суцільна головоломка. Витягнути з його голови думки нереально. Та й по його стану видно, що він нам нічого не скаже. — Ендрю дивився у безодню очей, які він так легко може прочитати. Ніл боявся, що саме зараз Ендрю прочитає його глибокий біль і захоче поговорити. Його серце калатало, напруження наростало з кожною секундою, мов туго натягнута струна, що ось-ось лусне.

Кевін напружено глянув на Ніла і швидко сказав:

— Ти не можеш пропускати матчі. Ми зовсім скоро повинні знову показати себе, а ти тут лежиш напівмертвий. На моєму полі немає місця для мертвеців. — Очі його були сповнені переживання, але слова говорили про зовсім інші почуття. Ніл відчував, як болючі погляди друзів впиваються в нього, викликаючи відчуття безвиході і сорому.

Вітаю! Як вам глава? Я дуже сильно старалася передати всі відчуття, але не впевнена, що вийшло прям класно. Також, я хотіла написати спочатку міні-ФФ, але чомусь він вже схожий на величезний. Гарного вам дня, вечора чи ранку! І скоро знову зустрінемось.

0 Коментарів