Ну дай списати!

“Студентське життя ніколи не буває легке” – така думка промайнула у мене, коли я бігла по вулиці до свого університету. Маючи творчу натуру, я мала вдачу вступити на економічний факультет, то ж тепер я маю засунути свою творчу натуру поглибше і розібратися з усіма тонкощами професії. Штовхаючи повільних школярів, порушуючи усі можливі правила дорожнього руху, фізики та часового континиуму, встигаючи погладити усіх вуличних котів, я впевнено наближалася до свого ВУЗу.

Сьогодні вівторок, а отже значить першою парою в мене мікроекономіка. На останньому подиху підбігаю до дверей 311 аудиторії. Я на секунду зупиняюся перед дверима і намагаюся трохи вирівняти дихання. Зібравшись з силами я тихенько заходжу до аудиторії і проходжу до першого-ліпшого вільного місця. Я чудово знаю, що викладач замовк не тому що дам студентам час на подумати і що всі дивляться на мене, але мені грубо все одно на те. Я втомлено приземляюся на вільне місце і оглядаюся, але відразу ж роздратовано закочую очі.

– Знання французької це не привід запізнюватися по – французьки.

– Замовкни, Сашко, – я шиплю у відповідь до свого одногрупника. Іноді він буває трохи дратуючим, але не скажу, що це сильно мене турбує. – Краще скажи, що ми тут робимо?

– Ми вчимося, – я бачу, як його губи повільно розпливаються у ледь помітній посмішці.

– Дуже смішно, пане Гумор, – я риюся в своєму рюкзаку і дістаю звідти свої речі. – А якщо серйозно?

– А якщо серйозно, то ми робимо практичну і в тебе є 10 хвилин до кінця пари, – він продовжує писати, навіть не піднімаючи очі на мене.

– Чорт, то чого ти тягнеш кота за яйця. Дай я гляну, – я підхоплюю папірець з практичною кінчиками пальців і тягну до себе.

– Куди? А чарівне слово? – він дивиться на мене краєм ока. Я добре розумію, що йому те “будь ласка”до одного місця і він просто діє мені на нерви.

– Будь ласка, – я крізь зуби вичавлюю слова і продовжую тягнути папірецьдо себе.

– Хороша дівчинка, – папірець безперешкодно опиняється в моїх руках і я на секунду завмираю від здивування і збентеження. Що він тільки-но сказав? Я хмурюся і знову повертаюся до нього, але Сашко вже не дивиться на мене і пише. Я роздратовано стискаю губи і повертаюся до завдання, але якби я не намагалася, у мене нічого не виходило. Ось вже кінець пари, а в голові гул з тисячі думок,але вони далеко не про практичну з мікроекономіки. Коли група стала потроху, невеличкими компаніями, виходити з аудиторії ,я швиденько вислизнула у двері. Серед різнокольорових, пістрявих студентів я бачу знайому широку спину. Я пришвидшую крок і рівняюся зі своєю “жертвою”.

– Сашко, а ти ж мені друг? – я йду поруч з одногрупником і зазираю йому в очі.

– Я не дам, – він швидко відрізає і пришвидшує крок.

– Ну та не давай, я не претендую на твоє ліжко, – я також пришвидшуюся, намагаючись не відстати від нього. – Покажи, як ти практичну зробив, – я благально дивлюся на нього ніби десять хвилин назад не хотіла придушити його за “хорошу дівчинку”.

– З якого дива? – він вигинає брову.

– Ну та як, ти ж мій дорогий, любий одногрупний, який з радістю допоможе в скрутну хвилину, – я посміхаюся кутиком губ і єлейним голосом говорю.

– Я не допомагаю за просто так, – він раптово зупиняється і повертається до мене обличчям.

– Чого ти хочеш? – я закочую очі і зупиняюся навпроти нього.

– Я багато чого хочу, – Сашко оглядає мене з ніг до голови і закушує нижнє губу, – гаразд, приходь в мою кімнату ввечері, щось придумаємо.

Решту дня я провела в роздумах і здогадках про майбутню зустріч з Сашком. Пари пролетіли мов у тумані і я не зчулася, як опинилася в своїй кімнаті в гуртожитку.

– Чортовий По****к Олександр зі своїми приколами, – я роздратовано кидаю свій рюкзак на стілець і втомлено падаю на ліжко. – Чого він в біса хоче?

Він безкінечних роздумів і фантазій внизу живота почало приємно тягнути і в кімнаті стало спекотно. Мене до біса дратувало, як він тягнув мої ниточки і зачіпав мої нерви, граючи на них наче на дурній гітарі. Аби позбутися нав’язливих думок я прийнялася робити все, що прийде на думку: генеральне прибирання, слухання музики, третій душ за день. Важко сказати чи хотіла я настання вечора чи ні, але з легким хвилюванням і роздратуванням я подалася в кімнату одногрупника.

– Заходь, – почулося з-за дверей, як тільки я постукала. Схоже, що він мене чекав.

– А ти прямо сама гостинність, – я заходжу до кімнати і помічаю, що він розслаблено розкинувся на ліжку і щось тицяє на телефоні. – Що, фанатки не дають спокою? Дивись, ходи обережно. а то ще спіймають десь в темному парку і все, поминай як звали. Хоча я не дуже буду сумувати.

Я підходжу до письмового столу, що стоїть неподалік ліжок і зручно вмощуюся на стільць. Я оглядаю кімнату і помічаю, що його сусідів по кімнаті немає.

– Годі боки вилежувати, ти мені обіцяв допомогти, – я відкидаюся на спинку стяльця і схрещую руки на грудях.

– Справді? – він повільно відкладає телефон вбік і підходить до мене. – А я пам’ятаю, що сказав, що не допомагаю просто так, – Сашко трохи нахиляється до мене.

– То чого ти хочеш? – я вже не приховую свого роздратування.

– Тебе, – його голос тихо і впевнено прорвався в мій мозок. По шкірі пробігли мурашки. Що він сказав? – Ну або ти можеш просто вийти за ці двері і лишитися без готової практичної, – він випростується і дивиться мені в очі.

– Біси б тебе побрали, – секунду мій зір стає червоним і в іншу секунду я відчуваю, як мої губи притискаються до його губ. Мене так дратувала ця ситуація… Чи може то було не роздратування?

Сотні думок встигло промайнути в моїй голові за ті кілька секунд нашого поцілунку. Я хотіла відштовхнути Сашка від себе, та несподівано відчула його руки на моїй талії, що притискали мене сильніше. “Чорт, що я роблю?” – було останнє питання, яке промайнуло в моєму затуманеному мозку, перед тим, як вся моя раціональність відключилася. Я притискаюся ближче до нього і запускаю пальці в його волосся, тягнучи його обличчя ближче до себе. Інша моя рука мандрує вниз і повільно гладить його живіт крізь майку біля поясу його джинсів.

– А ти вже знаєш, що хочеш, правда? – він перериває поцілунок і тягне мене в бік ліжка. Раптом ідея розриває мій мозок і я не втрачаючи часу втілюю її в реальність.

– Звичайно ж, – тільки-но ми доходимо до його ліжка, я штовхаю Сашка в груди і він, не очікуючи такого повороту подій, втрачає рівновагу і падає горілиць на ліжко. Я швидко сідлаю його стегна і дражливо посміхаюся. – Інакше б я до тебе не прийшла.

Сашкові руки відразу охоплюють мою талію і я відчуваю, як його стегна тиснуть між моїх ніг. Я трохи задихаюся від інтенсивності відчуттів і легенько дряпаю шкіру його рук, дивлячись на нього піді мною.

– То ми і будемо так сидіти? – Сашко вигинає брову і трохи стискає мою талію.

– Просто насолоджуюсь видом, – я закочую очі на його слова і відчуваю сильний поштовх його стегон між моїх ніг. – Не думала, що ти будеш таким нетерплячим, – я дражню його і тестово труся об його дуже помітку випуклість в джинсах, на що Сашко у відповідь тихо гарчить і сильніше притискається стегнами до мене.

Не втрачаючи часу на дражнення, я нахиляюся до його шиї і починаю покривати чутливу шкіру поцілунками і легкими укусами. Біля мого вуха чути глибоке і пришвидшене дихання і я внутрішньо радію, що змогла видушити з стриманого і серйозного Олександра стогони і гортанне гарчання. Його руки спускаються з моєї талії нижче і стискають мої сідниці, сильніше притискаючи мене до його ерекції. В кімнаті стає спекотніше і я вимогливо тягну край його майки вгору, оголяючи більше шкіри. Я припадаю гарячими губами до шкіри його живота і відчуваю як він напружується і затамовує подих.

– Годі ігор, – його глибокий голос лунає наді мною і за секунду я опиняюся під його тілом, притиснута до ліжка. А хочу сказати щось на протест, але чую як відкривається застібка на його джинсах і я забуваю все, що хотіла сказати.

Його руки вільно подорожують моїм тілом, гладячи, стискаючи та лоскочучи де йому заманеться, знімаючи мій і його одяг та жбурляючи його кудись. Я тихо стогну і закушую нижню губу.

– Готова? – я відчуваю , як голівка притискається і тисне на мій вагінальний отвір.Я на секунду здивовано завмираю, адже не розумію, коли він встиг надягти презерватив. Я не можу стримати стогін і з мене виривається голосне “так”. Все що я встигла побачити, це його зубату посмішку. Туге, солодке і гаряче задоволення наповнило мої вени, коли він увійшов в мене повністю.

Глибокі і повільні поштовхи вибивали з моїх легень останнє повітря і мої стогони перетворилися у голосне скиглення, шо лилося вперемішку з його іменем. Я знала, що зараз нас чує увесь гуртожиток, але мені було так до біса все одно. Мої руки хапалися за його плечі, нігти лишати подряпини на його світлій шкірі через що Сашко тихо гарчав.

– І як мені відео знімати тепер для тіктоку, як я весь буду подряпаний? – його дражливий голос доринув до мене ніби крізь пелену тонкого туману.

– Нічого страшного, нехай знають, що ти вже мічений.

Зверху почувся короткий смішок і Сашко прискорив свій темп. Його стегна з силою врізалися в мої, в мене було таке враження, що завтра усе моє тіло буде в синцях. Повільно, але впевнено жар, що перед цим лавою кипів по всьому тілу зібрався внизу живота. Мій голос, скиглячий і ледь впізнаваний виривається з моїх вуст.

– Сашко! Я вже… , – я не встигаю договорити,коли він мене перебиває.

– Я знаю, будь хорошою дівчинкою і кінчи для мене.

Лише кілька довбаних слів, лише кілька чортових миттєвостей і хвиля ейфорії накриває мене. Моя спина сильно вигинається і я притискаюся до нього сильніше. Ноги дрібно тремтять, я їх ледве відчуваю. Чую як наді мною голосно стогне Сашко. Останні поштовхи і він задихано схиляється наді мною.

– То тепер даси списати? – мій голос слабкий і ледь чутний.