Глава 1: Групова розпуста, але участь беруть двоє

Чудова ніч, м’яка ковдрочка і подушка; тьмяне світло і відсутність шуму за вікном. Я чудово пахнув, одягнутий у шовкову сорочку і не мав ніяких переживань за сьогодні. Чудова мить. Моє лібідо вважало так само.

Я відчував як корінь гріха і хтивості хоче, палає бажанням, фокусує всю увагу на собі. Кінчиком впирається у тканину трусів і створює настільки нестерпну муку, що думки про це виштовхують враження від усього приємного за цей день. 

Але я вже викликав його цього тижня, він бідний задовбався напевно. Я чоловік вимогливий — мені аби якнайпристрасніше і якнайдовше. Я в нього єдиний, та в нього можливо є інші доручення. Я в цьому не розбираюсь. Якщо вільний, прийде сам без виклику. 

Я ліг на бік і схопив край ковдри в обійми, продовжуючи спроби розслабитись, очистити думки і забути про те напруження внизу і того, хто міг би з цим розібратись. І ось — свідомість майже покинула мене, заміняючи це сном, аж тут моє тіло обдало жаром.

Таким, знаєте, приємним жаром. Спокусливим; тим, що вводить у дурман; тим, що бажає мене і тільки мене. Так, іноді у температури теж є свої емоції. Як і в усього повітря, що оточує мене і його, коли ми знову опиняємося разом.

— Привіт. — пролунав над вухом високий хриплий голос, лоскочучи мою барабанну перетинку і кожну клітинку мозку.

Довгі пальці прибирають край сорочки й залазять під резинку трусів, а далі слідують прямо до того органу, який не давав мені спати.

Я тихо хіхікнув йому під вухо, поки долонею тримав його неймовірної краси обличчя. Наші погляди нарешті зустрілися. Я вдивлявся у карі очі і м’які риси обличчя навпроти мене. Вони хотіли забрати мене в полон, вони хотіли забрати мою душу і їм навіть не доводилося докладати багато зусиль. Цей чарівний погляд давно забрав мене собі.

— Якраз думав про тебе, Плуреїле. 

— Чому ж не викликав?

— Я ж не знаю, які там в інкубів обов’язки. Думав, що заважатиму.

— На тебе в мене завжди є час. Ранг у мене не високий, обов’язків немає. 

Я ліг на спину, Плуреїл навис наді мною. Він виглядає і одягається, як звичайний смертний. 

— І хай так буде і надалі. — середнім пальцем я заправив його довге чорне пасмо за бліде вухо. — Я тебе нікому не дам.

Крізь темряву я відчув його посмішку.

— Забирай.

Наші губи переплелися у поцілунку, руки вивчали мої місця під футболкою. Мої пальці малювали дивні візерунки на його худій спині, процес прикрашався мелодіями важких зітхань. Його пухлі губи залишили декілька поцілунків на моїй шиї…

Ми закінчили через годину. Із мого заднього проходу потихеньку витікала його сперма, а моєю був зіпсований його живіт. Плуреїл розв’язав мені руки і ліг поруч. На моїй шкірі виднілися то сині, то червоні синці від поривів пристрасті і мотузок, але бліда рука своєю демонічною магією прибрала їх, подібно змиванню фарби з палітри. 

Він розкинувся на другій половині ліжка абсолютно голий і дав ще раз насолодитися спогляданням своїх хрупких плечей і тоненьких елегантних ніг та рук, кожний рух яких подібний до повільного та спокусливого танцю. До чого ж цей біс гарний.

Вся романтичність тиші вже втратила свою силу, тому я почав діалог:

— От би наступного разу чогось незвичайного.

— Наприклад?

— Я давно фантазую про те, що можна було б спробувати більшу кількість партнерів у сексі. Трьох достатньо було б.

Плуреїл на мить наче сердито нахмурив брови, але швидко сховав свою емоцію і пробубнів:

— Можу третього інкуба знайти, якщо ти цього хочеш. — ця репліка здавалася нормальною, але прозвучала вона настільки гірко-кисло, що мені зуби звело. Ревнивець мій.

Своєю відповіддю я, здається, його порадував:

— Є проблема — я нікого крім тебе не хочу. — Плуреїл знову засяяв. — Якби ти міг створити свою копію, мені цього було б достатньо.

— Щось таке можна зробити. Треба поцікавитись у більш досвідчених.

— Дякую.

***

Він склав мені компанію ще протягом двох днів, а наступні п’ять я був увесь у роботі. І ось у вихідний день, знаходячись у своєму підвалі, я беру до рук невеличку срібну пентаграму і кажу: «Плуреїле, я хочу тебе бачити». 

Еге ж, якби при виклику свого інкуба потрібні були б такі самі танці з бубном, як при першому виклику, ця послуга серед послідувачів демонічного вчення не користувалась би таким попитом. 

У мене був не підвал, а якась студія для зйомок порно у жанрі БДСМ. На такі враження натякали, як мінімум, ремінці для підвішування і спеціальні іграшки на столі поруч.

Минула хвилина і ззаду мене від бетонної підлоги відбилися декілька стуків, які прямували ближче й ближче. Від усвідомлення його присутності внизу все напружилося й скомандувало мені починати, але я хотів розтягнути цей момент.

Плуреїл обійняв мене зі спини і поцілував у щоку. 

— Радий знову тебе бачити, любий. — прошепотіли мені на вухо.

— Я теж. — відповів я і в обіймах повернувся до нього обличчям. 

Його губи затягнули мене в поцілунок, кріпко тримаючи за талію. Руки відразу ж полізли роздягати мене, навіть чекати не захотів. Він цілував мені шию, груди, спустився до живота, а моє тіло ставало дедалі гарячішим, ледве не палало від бажання. Навіть прохолода в підвалі не справлялася з моєю температурою. І не важливо, що ще трошки і я залишусь абсолютно голий. 

Сука, Плуреїл такий спокусливий, коли дивиться на мене знизу. Ну от чому я не можу знайти цю золоту середину між бажанням домінувати і підкорятись? Я хочу поставити це миле гарненьке тільце з мовчазним характером на коліна і підкоряти собі, змушувати благати мене; але також я хочу дозволити йому агресивно заходити в себе, бити по чутливій шкірі і доводити болем до наркотичного екстазу. А найгірше те, що ці два бажання мучать мою душу одночасно.

Загравання закінчилися, далі йде найцікавіше.

Плуреїл допоміг просунути руки і голову в один ремінець для підвішування. Ось він просунув мій поперек в другий ремінець, як тут я відчуваю, що хтось з протилежного боку зав’язує мені руки. Я одразу ж глянув і на мить впав у ступор — там теж був Плуреїл.

Але згодом я згадав нашу розмову про трійничок і все встало на свої місця. 

— Яка досконала копія. — прокоментував я.

— Це не копія. — відповів мені той, що стояв біля голови. — Тіло розділяється на двоє. З душею те саме, але дві її половинки продовжують бути пов’язані.

— То виходить, ти як дві особи, але одне тіло відчуває інше?

— Можна і так сказати. Мені трошки складно контролювати обидва тіла одночасно. Усі ці дні я тренувався над цим, навіть думав попросити в тебе дати час, але нехай. Треба спробувати.

— Мені аж приємно. — хіхікнув я.

— Усе для твого задоволення, любий. — цю версію я називатиму другим Плуреїлом для зручності. Ту, що біля ніг буде першим.

— А оргазм у тебе одночасний?

— Я вже пробував — невдало. Досвіду замало, думаю.

Мене знову затягнули в поцілунок. І поки моя верхня частина напувалася романтичною ваніллю, з моїх губ у чужі вирвався стогін від удару по сідницях, слід від якого почав приємно пекти. Перший Плуреїл підняв за коліна мої ноги і задер їх так, аби зручніше знущатися над моїм задом. Відчував я себе якоюсь проституткою, яка віддала свою честь відразу декільком збоченцям. 

Другий Плуреїл розстібнув штани. Моя задерта долілиць голова опинилася на одному рівні з середнім за розміром членом, позбавленим будь-якого волосся навколо. Я слухняно відкрив рот і він почав використовуватися як предмет для власних забаганок. 

Перший паралельно з цим теж мені вставив і тепер мене трахали з обох кінців, поки мій член самотньо смикався в такт поштовхів. Але іноді Перший надрочував його у вільний від ударів час. Мені це набридло, тому я постукав пальцем по нозі Другого, щоб він мені слово дав.

— От би хтось третій ще й поскакав на мені.

І тут я відчуваю якусь тяжкість у зоні талії. Туди сів третій Плуреїл, що загородив Першого, абсолютно голий разом зі мною і посміхався. Він був у стані левітації, бо ці хуйові китайські ремінці навіть мене одного бувало не витримували.

— Ти своїй копії видок не загороджуєш?

— Я ж можу просто переключити увагу на це тіло і спостерігати так. — після цього він нагнувся до мене і присів мені на член.

А мій рот знову зайняли. Буду відвертим, трійничок зі мною ні разу в житті не ставався, тому слухати відразу три чоловічих стогони, при цьому не в контексті бійки, новий для мене досвід. 

Я наче овечка яку віддали стаї вовків. Тільки тут ці вовки по суті один, просто цей знайшов спосіб обгризати мене в різних місцях. Він зжере мене заживо, поки я навіть чинити спротив не зможу (я не захочу).

— Можна ще двух? — запитав Третій.

Я в нерозумінні підняв на нього погляд:

— А їх куди?

— У тебе руки є.

 Я засміявся. Не з нього, а з усвідомлення того, що зараз мене натовпом шманати будуть.

— Гаразд.

Другий розв’язав руки і їх підняли до ще двух членів. Мене трахали в зад, трахали в рот, на моєму члені скакали, ще й до того ж я мастурбував відразу двум тілам. Я уявив, що це все різні люди, що я безсоромно роздівся і віддався відразу декільком і мене це ще більше збуджувало. Блять, я жив, щоб пройти через такий досвід і тепер мені більше нічого не треба. 

Я загубився в просторі та часі, я відчував лише взаємодії з моїм тілом і чув чарівні звуки стогонів відразу декількох тонких голосів. Якщо інкуби дійсно поглинають енергію, то в Плуреїла сьогодні свято. І я не проти. Нехай забирає, скільки хоче, аби залишив мене в такому стані якнайдовше. 

Світ на мить зупинився. Усе, що я відчував — як я заповнюю спермою свого милого Плуреїла, а він покірно це все приймає. Що ж, усе хороше колись закінчується. Я прийшов у свідомість, але користування моїм тілом не завершилося. Хіба що приємні фізичні катування закінчилися, мене просто трахали.

— Мені ще трошки. — пробурмотів хтось, але хто конкретно мені все одно. Особа одна і та сама ж.

— Тільки з члену злізь.

Моє прохання виконали, але цей чортик продовжив сидіти, левітуючи, просто тепер в зоні сонячного сплетіння, поки йому надрочує одна з копій. Бачу, декому цей експеримент теж сподобався.

І ось, раптом все прискорюється. Обидві мої руки схопили і почали швидше рухати, в рот і зад довбалися сильніше. При чому сильніше, ніж зазвичай. Плуреїл рухався занадто активно і наче забув, що в мене смертне тіло і воно має здатність травмуватися. Можу сказати, що мені навіть було більш боляче, ніж коли це приносить насолоду. Ззаду навіть позиви в туалет з’явилися. 

Але я не став його зупиняти, бо здавалось, я б зруйнував йому кайф. Та й протривало це не довго.

В одну мить і занадто різко усі місця окрім аналу звільнилися, бо тіла просто пропали. Плуреїл різко вскрикнув, стиснув мою талію, п’ять секунд посмикав мене, а потім… впав.

Як нормальна людина, я якнайскоріше самостійно виліз з ремінців і підбіг до нього. У нього був тремор, очі замружилися. На мить у мене з’явилося бажання викликати «швидку», але потім я згадав, що він і так помер два з половиною роки тому.

— Плуреїле? — відповіді не було, але тремор наче трошки проходив. — Ти як?

Кінцівки билися у вібрації, погляд спрямований кудись наверх і не відривається. Тихі стогони випускалися з-під відкритого рота. Ця безжиттєва субстанція не могла не розпочати в мені легку паніку, оскільки вигляд був зовсім жахливий.

— Д… Добре. — нарешті тихо пробубнів, хоча з великою тяжкістю. — Просто не чіпай. Трошки. — думки в норму не прийшли напевно.

Я й не став його чіпати, а просто сидів і спостерігав. Минуло декілька хвилин тиші, яка переривалася тихими важкими зітханнями. Я просидів близько десяти хвилин і спостерігав як до нього поступово повертається життєздатність.

— Якби я знав, що після смерті зможу відчути п’ять оргазмів одночасно, то не боявся б помирати.

— Так нечесно, я теж так хочу. — засміявся я.

Його гарні карі очі глянули на мене. Я на нього. 

— Артуре, поживи краще. Кажу як знавець.

— Ну, знаєш, секс я люблю, тому хто його зна, на що я здатен. На десять років запланований вік скоротив же. І все заради того, щоб у мене був домашній інкуб. 

— Кажеш це так, наче я твій улюбленець. — трохи нахмурився.

— Я ж не серйозно. — захіхікав я. — Хоча на початку це було так.

— І з твоєї ж волі закінчилося.