Форматування

_ Похмілля _

від Бабця

III

Ранкове похмілля, докучало багатьом людям.В цей день воно спіткало і Франкліна.Він прокинувся від звуку будильника.Той, день у день по буднях, дзвонив о 8:30.

— О годііі, ще хвильку. — Вже десь за хвилин сорок п’ять, Нельсон був біля офісу. — Гаразд ти впораєшся, Франкліне ! — Трішки невпевнено пробурмотів адвокат, заходячи у приміщення.

— Привіт Фоггі!Ти в порядку? — Вона обійняла його при зустрічі.

— Все добре, це була всього лиш мігрень — Він намагався посміхатися щиро, наче й не бреше зараз подрузі.Перекинувшись декількома фразами по поточній справі, кожен зайняв своє робоче місце. Нельсон відразу зайнявся роботою. Розклавши теки з портфеля.Він не все закінчив минулого разу, залишилися ще деякі нюанси.Хлопець вдягнув навушники, з музикою в стилі техно.Щоб нічого навкруги його не турбувало, поки він не закінчить.Було десь близько обіду коли Карен вирішила сходити за перекусом для них.Вони залишилися о Метью на одинці в офісі.Ще трішки повозившись Франкліне вже збирався йти й звіряти результат з документами Мердока.Ручка котру він крутив в руці коли думав, випала та покотилася вниз на підлогу.Коли пін нагнувся її підняти… — О господи, Мет! Не лякай мене так — Перед його столом стояв Мердок, щось промовлявши.

— Я якраз збирався до тебе йти.Тут у цій сторінці номер 6,ти не помічаєш оцього дивного пункту….. — Від легкої паніки він почав тараторити щось про цю справу.Все листаючи й листаючи папірці.
— Гаразд, це все потім.Ти як? — Метью присів на край столу, знімаючи окуляри та ставлячи їх.
— Гм, ти про що? — Адвокат намагався відволіктися на папери, не вдивлятися так пильно в такі сяючі й пусті очі водночас.
— Ну твоя мігрень, чи що там? – Адвокат присів на край стола, змикаючи руки в замок.
— Вже все гаразд, не знаю чому, але голова тріщала як скажена. — Спантеличений запитанням не по справі, хлопець почав наводити лад на столі. Мердок спокійно накрив своєю долонею його. Намагаючись заспокоїти.
— В цей раз вдам що повірив тобі.Ти змінив парфуми? — Раніше такі жести заспокоювали його, але тепер його серце почало ще шаленіше битися.
— Та ні, наче ті що завжди — Нельсон навіть не звернув уваги що одягнув той самий костюм що й вчора. Напевно ще запах Марсі не вивітрився.
— Мені не подобаються. Більше ними не користуйся, — Тільки зараз він відпустив його долонь.Зупинившись при виході, він повернувся.
— Ти вільний сьогодні після роботи?

— Так, ще трішки й закінчу.А що? — Мет якось таємниче посміхнувся, прислуховуючись до годинника.

— Потрібно поговорити…- Ця його посмішка не означала нічого хорошого для нього.Це точно поганий знак.

— Про що в трясцю його матері, він хоче зі мною поговорити?Ще й ця гримаса, що вона взагалі означає? — Документи все закінчувались.Пейзаж за вікно тлів із часом.Цокання годинника стало його молитвою, про порятунок.
— Я все.До завтра.Не засиджуйтесь допізна — На прощання вигукнула Карен.Не минуло й пів години як до нього зайшов Мердок.
— Ти вже все?Вже 19:30, робочий час закінчено — Хлопець обперся об двірний отвір, схрестивши руки в очікуванні.
— Гаразд, куди йдемо? — Нельсон не хотів розуміти про що піде розмова, тому віддав владу у цьому питанні йому.На останок склавши все по місця.Вони вийшли з офісу та попрямували у…
— Йдемо в бар, тут не далеко є непогане місце — Мет сказав це з такою впевненістю, адвокату не залишилося інших варіантів як погодитись.У звичні манері Мердок взяв його під руку.

— Знову щось таке дрібне, а ти вже трусишся від нервів.Заспокойся Франкліне! він робить так з усіма, ти не особливий. — Різні думки спотворювали цей вечір.Йти й справді було не далеко.Не прийшли й 20-ти хвилин як вони вже були на місті.
— Що ти будеш? — Трішки заголосно запитав Мет його прям у вухо.
— Подвійне віскі, два, будьте ласкаві — Побачивши як задумався Фоггі, замовив адвокат.Вони обрали столик віддалений від музики, щоб нічого не заважало.Нельсон не міг більше витримувати цієї тиші, тому вирішив почати першим.
— І так, про що ти хотів поговорити? — Хильнувши віскі, кружляючи келихом, слухаючи цей шелест льоду, запитав Нельсон.

1 Коментар