Нічні прогулянки

|

Фоггі та Метью вже якийсь час зустрічалися.Чи так здавалося лише Нельсону?

— Ну ми ж спимо разом.Вже якийсь час? — Його брови напружено звелися. — Але він ніколи не залишається на ніч.й до себе не запрошує.Чому? — Годі думати про це під час роботи.Зберися!!
Його роздуми перервала Карен
— Ну що там? — Вона заглянула через двері, як би запитавши дозвіл зайти.
— Гм, ти про що? — Він не навмисно кивнув.Та почав щось шукати.
— Ну, про нову справу? — Пейдж виглядала стурбованою, такою не зрозумілою поведінкою друга.
— Т-так, там все доволі прозоро я думаю що ми її закриємо ще до наступного тижня.Візьми, будь ласка, ці документи на запит — Передавши їй деякі теку, він йшов назад.
— Добре! А що там Мет? — Вона як завжди сяяла ентузіазмом та якоюсь дитячою радістю? — Як вона так тримається ? — Промайнуло у думках адвоката.
— А що з ним? — Його подив був незрозумілим. — Ну він так і не з’являвся в офісі після того, як ви пішли. — Навіть так вона посміхалася — Він наче сказав що йому кудись треба зайти?Не знаю.
Через деякий час розглядання документів та підготовки до суду.За вікном вже темніло.
— Це котра вже година? — Нельсон втомлено глянув на годинник.Його віки вже почали закриватися від напруження — Оу вже сьома. — Він озирнувся за двері, Карен досі сиділа за документами.Зазвичай вони закінчували десь о такій порі. — Зібравши документи у свій портфель. — Закінчу дома — Всі інші папірці й речі, склав за порядком.
— Добре попрацювали сьогодні, Карен.Я вже піду, а ти довго не затримуйся, спати теж потрібно — Виходячи з кабінету Франклін намагався посміхатися, але ніяк не виходило.Вона здавалася йому кривою, чи то навіть бридкою.
— Добре, пане головний адвокат — Дівчина стала у стійку рівно карикатурної зображаючи солдата, що віддає честь. — Навіть зараз вона жартує, хах.., мені б твій ентузіазм — Призупинившись при виході він підіграв дівчині.
— Вільно солдате! — В цей раз його вираз обличчя, здався навіть йому справжнім, мимовільна посмішка. — Все-таки вона прекрасна дівчина.Навіть робітник корисний.
Дійшовши до дверей своєї квартири він нудно зітхнув.
— Дім милий дім — Його зустрічає пуста квартира освітлена місяцем.Він ліниво повісив піджак у гардероб.Приземлившись на старий диван.Він поклав документи на стіл.Заварив собі чай з ромашкою, попри все вій його заспокоював.Та почав працювати.
Він не міг заснути.Скільки б не намагався.Лягав спати.Потім знову сідав за роботу.Потім знову намагався заснути.І так до сьомої ранку.
Тоді він вирішив.
— Мені потрібен відпочинок, хоча б на день — Він встиг написати у їх робочий чат, що погано почувається, тому не зможе прийти, перед тим як відключився на дивані.
День минав, Нельсон дрімав у себе на канапі.Карен та Мет працювали над справою в офісі.В цей день Мет прийшов вчасно, на здивування Пейдж.Вони працювали вже якийсь час.
— Ти не знаєш що з Фоггі?Він в порядку? — Мердок зупинився біля її столу та поклав якісь теки.
— Не впевнена.Вчора він був у порядку, тільки якийсь засмучений, незвичний ніби щось його сильно турбувало. — З нерозумінням вона знизила плечима. Дивлячись на нього своїми великими очима.
— Хм, турбувало? — Пробуркотів він собі під ніс.Його трішки розхвилювали її слова. — Фоггі був незвичним?Напевно це через погане самопочуття. — Запевняв він сам себе. Перевіривши чи точно закрив двері.Хлопець вирішив написати Нельсону.
— Привіт!Ти як? Бачив повідомлення, мені зайти сьогодні, принести якісь ліки ? — Він знову прийнявся за роботу, але вже з якимсь лихим передчуттям.

*******

Любі читачі.Кому цікаве продовження цієї історії?Напишіть як би ви розвивали їхні стосунку?