Щось буває, піде не так

Трапилося це все опівдні, робити справ було безліч, обов’язків не навперейми у Шан Цінхуа. Ну взагалі то, нічого незвичного, зайнят був він завжди вкрай важливими і невідкладними задачами. А конкретно зараз він на величезній швидкості летів на мечі за своїми недолугими адептами, котрі знову не змогли виповнити просту роботу. Середина дня, на небі пара хмаринок які зовсім не планують робити затишок, а сонце пече нещадно. Навіть скрізь обув було гаряче від нагрітого сонячними променями металу під ногами. Заклинач обливався пітом, а багатошарове ханьфу не давало можливості відчути хоча б небагато прохолоди від вітерця. Спідній шар тканини вже як пару годин прилип до тіла і гидко натягувався при кожному русі.
Звісно в голові було багато питань і не пов’язаних з погодою, про які було б бажано подумати. Наприклад, що робити з ще парочкою затримок. Ох, як же невчасно половина його долугих учнів залягли з якоюсь не то хворобою, не то алергією, яка проявляється тільки в подібну жару. Не те щоб подібна жара була нормою, але кілька днів на кілька років приходилася стабільно. І попередні рази йому пощастило більше.
То він був у від’їзді в іншому регіоні, то в північних пустощах, чи на крайній випадок, займався паперовою нудьгою в затишку будівлі. Його щось смикнуло по лінії талії, меч по інерції полетів вперед. “Ох бляяяяя, я що? від спеки галюцинації отримав?”
До голови дійшов тиск з тупим болем, ніби він на всій швидкості врізався у щось схоже на перила, але їх у небі, за логікою, не повинно бути, як і таких товстих гілок дерев. Та й це щось було все ж таки похитне, а не перила. До горла підступила нудота, напевно якщо ще трохи сильніше придавило, то можна було б виплюнути шлунок. До очей з тим самим болем попливли спалахи і темні плями, а земне тяжіння, здається, стало працювати не в тому напрямку. Його тіло потягнуло у протилежний від його початкового польоту бік.
Секунда темного “нічого-не-бачу-бляяяя” прокричав він у думках, а останню частину, не тільки там.
Спиною вниз відчув падіння ще не зрозуміло що пружно м’яке. В очах чорти витанцоьвують темні плями, так що легше їх взагалі закрити ніж намагатися щось розгледіти. Голова стала неможливо важкою від спроби підняти її, паралельно роблячи ще одну спробу поглянути на оточення. Шию обдало такою приємною і довгоочікуваною прохолодою і сили начебто повернулися, але підняти голову все одно не вийшло. Зрозумівши, що потрібно змінювати тактику, тепер у спроби підвестися пішли руки. Права зігнулася в лікті і вже була на позиції, а ліва, скільки не напружувалася, не вистачало сил, лежить уздовж тіла.
Спроба підвестися знову провалилася. Від розчарування у своїй слабкості, шумно видихнув і розслабився, все ще лежачи в тому ж положенні. “Це все через перевтому, треба було, ще давно послати всіх і поспати. Як же дістало все, всім тільки й принеси та організуй. А ту всю документацію треба було ще давно зігнати з робочого місця, папери на полицях замість хентаю по акції, о то не діло …..” Так здоровий глузд почав спливати разом зі свідомістю в заспокійливу далечінь. Напівсвідоме тіло схопили за передпліччя та змінили кут тяжіння землі. “Та да-а-йте поспати, куд-и-и вже треба? нехочу не піду~” Погано пов’язані лайки, заперечення реальності та молитви відпустити назад пролітали по думках але нічого крім хрипу і незадоволеного мичання горло так і не покинуло.
Його знову смикнули за плечі, поставивши на ноги. Свідомості досі не було і коліна підкосилися, його тільце знову схопили вже під руки. Сильний перепад температури буквально обпалював холодом і одяг, що промокнув раніше потом почав твердіти перетворюючись на лід. Гаряче тіло, яке ще кілька секунд тому віддавало всю воду на хоч якесь охолодження, зараз почало стрімко мерзнути. Крапля поту кристалізувалася прямо на обличчі. На це ж обличчя дивилися крижані сині очі, не по-людськи прекрасні, шукали свідомість у рисах і завмерли на губах. На губах такого ж кольору, як і власні, вже посинівших. Такий  рідний собі колір, який він бачив у всіх дзеркальних поверхнях на собі, а на обличчі рідної людини виглядав незвично, але настільки привабливо, що закортілося до них доторкнутися. Спробувати ці губи, будучи однією з ними температурою. Одночасно прийшло й усвідомлення, що це все неправильно, його людина, його кохана людина прямо зараз замерзала у нього ж на руках. Якщо нічого не зробити, то він може і не просто замерзнути, цей холод може стати смертельним. Напевно ці, якою король ділився минулого разу, вичерпалася, з нею зникла і стійкість до холоду. “Потрібно дати! Більше! Швидко!” Далі річ за діями. Швидко впитися в губи навпроти, ніби вони зараз зникнуть, і більше ніколи не буде хоч невеликого шансу їх побачити. Ці, навіть не напружуючись, полилася щедрим потоком в уста коханого, знову даруючи можливість протистояти холоду. Чужі губи здригнулися і почали знову тепліти. Такий потік ворожої енергії швидко допомагає розігнати Цинхуа власну по тілу і нормалізує стан його людини.