Правильний фінал?

Гаррі Поттер, нарешті був щасливий! Після всіх випробувань, знущань від родичів, недовіри від всіх і всього, він добився свого фіналу. Правильного фіналу! Того, якого заслуговує герой, перемігший Темного Лорда.

У Гаррі була омріяна робота, йому запропонували вакансію аврора. Кращі друзі, Герміона і Рон, які завжди підтримають його. У хлопця навіть з’явилася сім’я, про яку він мріяв багато років. Усі Візлі, були для нього як рідні, навіть Персі. А скоро це мало стати офіційно. Все було прекрасно. Іноді навіть здавалося що занадто ідеально.

Джинні. Мерлін, вона була для нього занадто чудовою. Настільки, що Гаррі відчував себе не гідним її. Але обрати дівчину, це був найкращий вибір, який хлопець зробив, у своєму житті. Хоча який вибір? Це його вибрали! Це заставляло серце, битись частіше. Чи це була такіхардія?

Від думки, про рудоволосу, хлопець кожен раз посміхався. Її ластовиння, що мило розкидане по обличчю дівчини, руде, хвилясте волосся, посмішка, яка зігріє навіть у найхолодніший день. А про її очі, можна писати вірші! Світло-коричневі, з вкрапленням золотистого, яке нагадувало листя яблуні восени.

У моменти, коли він як заворожений, спостерігав за її грою в квідич, навіть забував про потребу ловити снітч. Гаррі заворожено милувався нею, її щастям, яке читається в кожному русі і виразах дівчини, яка раз за разом обігрувала його. Хоча лукава усмішка й погляд, казав що Джинні знає, завдяки чому була її перемога.

Поттер ніколи не втомлювався думати про дівчину. З часом він помітив, що молодша Візлі, чимось нагадує йому матір. Настільки, що хотілося тільки захистити дівчину, від усього зла. Хоча юнак її зовсім не пам’ятав, але образ у дзеркалі Ерісед він не зміг викинути з пам’яті. Її манери і зовнішність, нагадали йому про те, що його матір теж колись сміялась, раділа життю, кохала, але в цей момент її більше не існувало.

Так, він згадав, що в його житті, чогось не вистачало. Когось дуже важливого. Його батьки, не зможуть бути з ним, у найважливіший день у його житті. В грудях було тяжко, але його Джині знову змогла зняти цей тягар. У той вечір, Гаррі відчув родинне тепло, яке повністю зняло тривогу. Імбирний чай, смачна випічка, навіть запах зелених яблук. Все це пахло затишком, який він так полюбив.

Поттер знову піддався думкам про наречену.
Так, у якись момент, Гаррі зрозумів, що хоче зробити дівчину – своєю дружиною. Відразу ж зробивши їй пропозицію, як справжній Ґріфіндорець!

Джинні моментально погодилась, здавалося очікуючи цього. Все ж вона була розумною, здогадавшись про це, набагато раніше за нього.

Наступного ранку Гаррі застав усю сім’ю на кухні. Вони здавалося щось обговорювали. Підійшовши ближче, він нарешті зрозумів тему.

Це було їхнє з Джинні весілля?

«Я хочу святкувати в тому модному ресторані!» – крикнула Джинні і мило надула щічки.

«Джинні, люба, це важливий день! Ви маєте святкувати вдома, у родинному колі!» – це був суворий голос матріарха Візлі, яка була готова стояти на своєму.

«Гаррі! Хоча б ти, скажи їй!» – дівчина очікувально глянула на хлопця. І всі, хто здавалося не помічали його, повернулися до нареченого.

«Так. Місіс Візлі, це наше з Джинні весілля, ми будемо святкувати там, де вона захоче» – слова покинули його рот, раніше ніж він встиг подумати.

Кілька довгих моментів тиші, після яких жінка щось вирішивши, мовчки погодилась. Обговорення продовжилось, але Гаррі не приймав в ньому участь. Чомусь йому здавалося, що всі давним давно все запланували, залишивши тільки незначні питання на останок. Але герой швидко відкинув цю думку, і почав вслухатися в розмову.

«Працівник міністерства не зможе прийти відразу. Його потрібно було попередити за кілька днів!» – мовив Персі, з розумним виглядом.

Як це сьогодні? – хотів запитати Поттер, але немов би щось застрягло в горлі, не даючи вимовити й слово.

«Гаррі переміг Волдеморта! Хіба вони не можуть зробити виняток, заради героя?!» – хлопець не думав, що Джинні захоче використати його славу. Але сам бачив, як її губи вимовили ці слова.

Розуміння сказаного, заставило рудоволосу замовкнути, як і всіх, хто намагався говорити. Адже було відомо, що Гаррі це не подобається.

«Друже, я думаю ми маємо піти в міністерство, поки інші все планують!» – Рон втрутився, руйнуючи незручну атмосферу.

Непомітно переглядуючись з іншими, він схопив Гаррі, і потяг з кімнати. Рудоволосий штовхнув юнака до каміну, попередньо кинувши жменю порошку і крикнувши адресу міністерства.

Через мить, хлопця вже зустрічала холодна підлога. І сильна нудота.

«Гаррі, вставай швидше!» – юнак вилетів із каміна, відразу ж допомагаючи Поттеру піднятися.

«Роне! Чому ми маємо так поспішати!?» – Гаррі нарешті видавив, той клубок у горлі, який заважав йому говорити.

«Гаррі… Ти ж сам цього хотів, якнайшвидше стати сім’єю!» – погляд Рональда, блукав, у пошуку чогось.

«Але…» – Зеленоокого знову кудись потягнули.

«Доброго дня, пане, Вінстон! Це ми!» – хлопця затягнули в чийсь кабінет.

«Доброго! Містер Поттер і містер Візлі, я на вас чекав.» – рудоволосий спантеличено засміявся.

«Чекали? Але я не…» – Гаррі не зміг продовжити. Слова не виходили, навіть дихання стало важким.

«Анапне!» – дякуючи Вінстону, Гаррі знову зміг дихати.

«Я думаю зараз трішки не підходящий час. Якщо до того, щоб я прийшов через кілька годин?» – дружелюбна посмішка, з’явилась на обличчі чоловіка.

«Так! Нам підходить!» – Рону кортіло закінчити розмову.

«Гаррі, пішли. Поговоримо про це вдома» – не залишилося нічого, крім як погодитись, і піти за хлопцем.

У Поттера не було що сказати Рональду, тому весь зворотній шлях, вони провели в тиші. Від нього відразу ж втекли, щойно хлопці повернулися додому.

«Гаррі! Ви вже повернулися!» – його відразу ж схопили в теплі обійми.

Це була його Джинні. Вона вже переодяглася в білу сукню, зробила зачіску. Гаррі обійняв її ще кріпче, вдихаючи її парфуми.

«Сьогодні ти пахнеш дуже смачно. Це зелене яблуко?» – позбувшись всіх тривоги, він вдихав аромат дівчини, насолоджуючись ним.

Джинні мовчки відійшла від нього, вдивляючись в очі. Хлопець помітив неприємний вираз обличчя дівчини. Що їй не сподобалося?

«Джинні?..» – вираз нареченої, швидко прийшов у норму.

«Гаррі, ти ще ж не снідав. Поїж, а потім іди перевдягайся!» – вона повернула свій милий вираз обличчя, так швидко, що та мить, здалася міражем.

А потім покинула свого нареченого, вже на кухні, біля м’ясного пирога, з свіжо звареним імбирним чаєм. Взявши шматочок пирога, він насолоджувався смаком, знову викинувши всі тривоги з голови.

Так. Весілля має бути сьогодні! Гаррі не зможе більше чекати. Як добре, що підготовка майже завершена, і хлопцю не доведеться нічого зіпсувати.

Закінчивши свій сніданок, він попрямував до їх спільної з Роном кімнати. Де на Поттера вже чекав друг, який виклав всі костюми для нареченого.

«Червоний, синій чи чорний? Обирай друже!» – Рональд водив поглядом, по трьох найкращих костюмах.

«Червоний, звісно ж!» –Гаррі навіть не подумав, над відповіддю.

«Відповідь справжнього Ґрифіндорця!» – хлопець засміявся.

«Тоді одягайся, я піду пройдусь» – рудоволосий явно не хотів прибирати костюми назад у шафу, і швидко втік.

А Гаррі повільно одягнув червоний костюм. Це був більш винний відтінок червоного, який йому пасував.

Цей день не міг бути кращим!

Хлопець нарешті одружувався, з коханою дівчиною. Його чекає ідеальне життя. Діти. Все, про що він мріяв. Навіть ще тоді, в тій Дурслівській шафі. Сім’я.

Сльози мимоволі пішли з очей. А печіння в грудях, ставало сильнішим.

Щось було не так.

І від цього боліло сильніше, ніж удари Верона. Аніж всі прокляття, які на нього накладали.

Вони знають.

ВОНИ ВСІ ЗНАЮТЬ!

Він подивився на себе в дзеркало. На цей огидно-червоний костюм. Його хотілося здерти з себе. Що він відразу ж зробив. Огидно. Хотілося втекти! Щоб більше не бачити, нікого з них. Ні їхніх облич, ні брехливих посмішок.

Правильний фінал? До біса!