поезія
від linariiiniти смієшся так дзвінко,
над тим, що знову один.
і часом виє десь вітер,
та заспокоює твої думки.
а море буде шумно нити,
і невгамовно вириватись.
проте не зможе воно нікуди втекти,
але буде намагатись.
у вирію часу безмежно холодно,
чи допоможеш ти мені?
чи будеш ти тримати своє слово,
поки там чекають мої думи:
до неможливості сумні?
0 Коментарів