Як здати сесію, не здаючи сесію

Фанфік заснований на сцені з пілотної серії, де Рома не хотів здавати сесію, тому давав викладачам хабарі. Мурштейко в той час був непридатний для пар, тому Ості та Лютецій створили його клона, щоб той провів пару. І коли Руденко почав давати хабар клону, той не розумів нічого, тому просто йшов в кабінет, куди згодом потрапив Руденко та зрозумів, що це клон. Цей фф в основному версі, де Рома таки ходить в університет. І тут Рома не дізнається, що то був клон Мурштейка.

Everybody dance now

Everybody dance now 

Give me the music 

Give me the music…

 

 

— … лекція закінчена.

 

Дочекавшись, доки з авдиторії один за одним виповзуть всі студенти, Рома Руденко різко встав зі свого місця, шкрябнувши стільцем по підлозі й підійшов до професора Мурштейка.

 

— Слухайте, тут таке діло, я реально не хочу складати цю вашу сесію. Давайте не будемо мучити один одного? Крім того, її взагалі можливо скласти? Так ось. — Руденко дістав з кишені кілька Вернадських та простягнув професору.

 

— Некоректний діалог.

 

— Хочете більше?! А ви знаєте собі ціну! — він посміхнувся, але одна з брів зрадницьки підлетіла вгору.

 

— Завдання відсутні. Повертаюсь на місце. — Мурштейко пішов не дочекавшись відповіді. Це спантеличило Рому.

 

— Що за-… то ми домовились чи як? — професор продовжив йти. Руденко пішов слідом.

 

Перебравши з десяток сум та послуг, які можна було б виконати відносно без проблем, Рома майже вичерпався у варіантах. Почало з’являтись враження, ніби розмова зі стіною була б більш продуктивним заняттям в цей момент, але професор продовжував ігнорувати кожне слово, аж доки вони не зупинились прямо під особистим кабінетом Мурштейка.

 

— Це все. Остання пропозиція! Як щодо-  — Грюк!

 

Перед його носом зачинились двері.

 

— Якого біса… Що з ним не так?!

 

Рома продовжував лаятися в пустоту ще деякий час.

 

 

***

 

Будинок Руденків так і випромінював слова: гроші, багатство, понти. Здавалось, тут мають жити культурні люди, але атмосфера братів та сестер у більшості сімей залишається незмінною. Це саме той випадок.

 

— Так забери!

 

— Це твоя шкарпетка валяється, а не моя!

 

— Та у печінках вже ці шкарпетки, попроси дворецького чи покоївок! — Рома грюкнув дверима, підібрав ноутбук з тумбочки й завалився на ліжко.

 

Він дійсно мав багато варіантів хабарництва та запропонував їх усі. З більшістю викладачів це працює, деякі, особливо правильні, починають засуджувати, але таке відверте ігнорування — це було вперше. Не маючи більше ідей, що варто визнати, трохи вдарило по його его, було прийняте тактичне рішення скористатися чуґлом.

 

Як здати сесію, не здаючи сесію?

 

Так вийшло, що першим сайтом був чуфікшн. Руденко не звернув на це уваги й перейшов за посиланням. Чим далі він гортав сторінку, тим більше витягувалось його обличчя в здивуванні.

 

…дістав до горла. Він відчув блювотний рефлекс, але професор продовжував…

 

— Це взагалі можливо?

 

Воу.

 

Воу.

 

Рома не помітив, як сам почав надрочувати читаючи це. Що ж, здається, він має новий план.

 

***

 

 

Виявилось, що блювотний рефлекс дійсно супер заважає і він не проходить через хвилину смоктання чогось, у випадку Руденка — фалоімітатора, який він купив в елітному секс-шопі для багатіїв. Спочатку були думки звернутися до Лютеція, але враховуючи те, що він збирався смоктати у його ж батька, то… Щоб позбутися цього клятого рефлексу, довелося знову звернутися до інтернету, щоб знайти розв’язання проблеми.

 

Декілька хороших порад таки було. І тепер він був повністю озброєний та готовий до складання іспиту, маючи презерватив у правій кишені піджака та мʼятні цукерки в лівій.

 

Професор Мурштейко зараз вів останню пару в цей день, яка ось-ось закінчиться, тому його кабінет був вільний і, як завжди відкритий, на щастя, для всіх охочих зайти.

 

Рома думав про те, як краще підвести розмову до смоктання, але розумів, що вірогідно професор й далі ігноруватиме його, тому варто було діяти рішуче. Довго не вагаючись, він одразу сів під стіл та почав чекати Мурштейка, паралельно розсмоктуючи мʼятний льодяник.

 

І ось він, скрип відчинених дверей. Кроки. Чомусь кроків було більше. Хтось ще був із професором?

 

— Андрюха, що це в біса таке?

 

Рома прикрив рот рукою, щоб його не помітили, але йому було цікаво, якого біса тут роблять ці два телепні.

 

— Я й сам не знаю, але Лютецій згадав про цю штукенцію. Беремо та валимо.

 

— Ти впевнений, що ми можемо взяти це? Як воно взагалі працює?

 

— Та похуй. Пішли.

 

Двері зачинились. І як тільки Руденко почав розслаблятись, він знову почув скрип дверей. І на цей раз було чути кроки лише однієї людини, яка підходить все ближче, сідає за стіл і відкидається на спинку крісла.

 

Рома зрозумів. Час діяти. Повільно та трохи незграбно, він поставив руки на коліна Мурштейка, що змусило чоловіка здригнутися та випрямитись. Руденко подивився на нього в очікуванні й побачив здивування на чужому обличчі, але через хвилину той, здавалось, здався та нерішуче знову розслабився, дозволяючи студенту діяти на свій розсуд.

 

Рома повільно проводить руками вгору, рухаючись по ногах, спеціально пропускає пах, знаходить ґудзик й розстібає його. Професор трохи піднявся, щоб допомогти штанам впасти. Наступними впали труси з формулою тринітротолуолу*. Перше, що побачив Руденко було світле, блондинисте лобкове волосся, а потім погляд змістився трохи нижче і…

 

Він сковтнув слину. Навіть без ерекції було помітно, що член великий. У самого Руденка був немалий – в 15 сантиметрів довжини, але цей, очевидно, був більшим не тільки у висоту, а й діаметр теж помітно відрізнявся. Втім Рома похвалив свою передбачуваність – фалоімітатор, на якому він тренувався, був приблизно такого ж розміру.

 

Мурштейко хмикнув. Напевне, від того, що студент так пристрасно розглядав його член. Рома не приховував свого враження, тому нахабно глянув в очі професору, розтягнувши губи в посмішці й підповз ближче.

 

— Щоб ви знали – я помив руки перед цим. Все ж таки на грошах багато мікробів. — мимохіть додав Руденко, що змусило Мурштейка тупо подивитись на нього й усміхаючись похитати головою, певне, він відмовлявся вірити, що це реально.

— Це дуже добре, Руденко, але не затягуй час. Декан збирається скликати викладачів через — він глянув на годинник, — через 10 хвилин.

 

— Не переживайте, за мить у вас буде божественний мінет, і оскільки бога та іншої чортівні не існує, то за бога буду я — Рома Руденко.

 

Професор зітхнув. Відкинув голову назад та пробурмотів:

 

— Роби, що хочеш.

Попри мляві слова, було видно, що остання фраза сподобалась Мурштейку – його член почав потрохи підійматися. Руденко взяв член в одну з рук та почав ритмічно погладжувати, повільно ковзаючи пальцями знизу до й до голівки. Член відчувався на шкірі теплим, досі трохи мʼяким та гладким. На кінчику почали виступати перші краплини передеякулянта. Ще декілька більш впевнених рухів і професорський член «розцвів». Нарешті можна було спостерігати його в повну красу: трохи похилий та з кількома випуклими венами ближче до основи.

 

Десь вгорі було чутно важке дихання професора Мурштейка, Рома вирішив, що цього звуку йому замало, тому нахилив голову та поцілував кінчик. Це викликало перший приглушений стогін професора. Потім він лизнув, один раз, другий і, на диво, член не мав жахливого запаху чи смаку. Він був чистий і мав ледь відчутний солонуватий присмак. Нічого смачного, але й нічого жахливого. І тепер, коли він трохи звик до смаку, рухи стали активнішими.

 

Спочатку він взяв у рот голівку, присмоктуючи її з вологим звуком, паралельно граючи руками з яєчками.

 

— Зуби, — прошепотів Мурштейко, — обережно з зубами.

 

А от це вже можна розцінювати як виклик. Рома звільнив рот та ніби ненароком клацнув зубами в повітрі, спостерігаючи за чужими розширеними очима, а потім без попередження опустив голову вниз, легенько зачіпаючи плоть зубами. Це викликало болісний стогін від професора, він різко взяв Руденка за волосся своєю металевою рукою, змусивши дивитися прямо на себе. Тепер болісний стогін вирвався з Роми. Мурштейко повторив:

 

— Без зубів.

 

— Та добре, добре, відпустіть. Я ж просто жартую.

 

— Ні. Тепер я буду тебе контролювати, щоб ти знову не подумав жартувати.

 

Руденко відчував, як ще більше збуджується від руки професора у своєму волоссі. Його члену було так тісно в штанах, він так прагнув уваги, але що ж, на жаль, сьогодні збирався бути проігнорованим. Рома обережно почав насаджувати свій рот на член Мурштейка, а запхавши його в себе наполовину, він палко провів пласкою частиною язика по рельєфу вен.

 

З тим, як член занурювався глибше, хватка у волоссі відчутно розтискалася, а стогони професора ставали частішими.

 

Рома зрадів, що тренувався перед реальною практикою. Тепер йому було набагато легше стримати блювотні пориви, й він міг зробити глибокий мінет, так само як і в тій “статті” з інтернету.

 

Поволі, жар наростав, в голові розливався кип’яток, так само як і десь знизу в його штанах. У Роми почало зносити дах. Тепер він почав смоктати член так, наче це був льодяник. Ні професор, ні Руденко не могли стримати стогонів, але на відміну від Руденка, горло якого затикав масивний член, у Мурштейка була свобода стогнати та лаятись скільки завгодно від того, наскільки це було добре. Ніхто не переживав, що вони можуть бути почутими, кабінет мав чудову звукоізоляцію.

 

Рома прийняв член настільки глибоко, наскільки це взагалі було можливо, загубившись в власному божевіллі, він майже пропустив невелику пульсацію в роті, списавши її на оніміння щелепи, але пульсація збільшилась. Його очі розширились. Він хотів було відсторонитися, але рука повертається на потилицю, голову Роми притискають назад до паху.

 

У вухах шумить, а він захлинається від нестачі повітря, сперма вдаряє в його горло та стікає по стінках вниз. Спина вигинається в власному оргазмі. Це було нереально, приємно і дивно, а потім він повертається у реальність, де закашлюється на чужому члені. Так пройшла секунда, коли нарешті свідомість Мурштейка знаходить мозок і професор дозволяє Ромі зняти себе з члена, щоб відкашлятись.

 

— Вибач, я не стримався, це було занадто- — він хотів було сказати «добре», Руденко був у цьому впевнений, але різко двері кабінету відчиняються і хтось кричить.

 

— Професоре Мурштейко, декан кличе, каже, що це терміново!

 

Це був голос Аліси. Ромі закортіло відкашлятись ще дужче, але він заткнув собі рота рукою, чекаючи, коли дівчина піде.

 

— Так, так, я вже йду, можеш йти. Дякую, що нагадала.

 

І коли двері нарешті зачиняються, Рома робить різкий ковток повітря та закінчує, нарешті, натужно кашляти. Він хотів було щось сказати, але горло зраджувало не пропускаючи ні слова. В цей час Мурштейко почав приводити себе в лад.

 

— У мене в шафі є солодкий сік, він розмʼякшить горло. Має зробити легше.

 

Професор сказав це, підходячи до дверей, тому Рома змусив себе вичавити одне слово:

 

— П’ять?

 

— Ні.

 

Одразу ж згадався односторонній діалог з грошима. Торгуватися було варто, тому…

 

— Чотири?

 

Професор лише фиркає на це, все ще удаючи, що поправляє штани біля виходу.

 

— Якщо це було для здачі сесії, то я не приймаю мінети замість реальної здачі.

 

Очі Роми розширились.

 

— Але це було доволі непогано.

 

Двері зачиняються, підживлюючи відчуття паршивого дежавю, і тільки зараз Рома усвідомив, що кінчив не доторкнувшись до власного члена.

 

Що ж, тепер у нього брудна білизна. І він досі не здав сесію.

 

 Він не здав сесію.

 

 Чорт.

 

  Клята сесія. 

 

* Тринітротолуол – хімічна речовина з формулою C6H2(NO2)3CH3. Також відома, як ТНТ. Використовується як реактив, але більш знана як потужний вибуховий матеріал.

Оскільки фф з боку Роми, то думки й причини Мурштейка залишаються невідомими. Для більшого розуміння, ось декілька речей про нього з цього фф:

1. Мурштейко ніколи не спить зі студентами чи студентками, але цього разу був настільки задовбаним, що вирішив просто плисти по течії.
2. Мурштейко був здивований більше тим, що це був Рома Руденко, ніж самими діями.
3. Руденко був не першою людиною, яка намагалася відсмоктати Мурштейку за сесію, але він перша людина, якій це вдалося, хоча й без здачі сесії :ʼ)
4. Мурштейко не знав про ситуацію з клоном, але здогадався.
5. У Мурштейка є якийсь супер крутий пристрій, який тримає його агрегат в чистоті 24/7.

P.s. Подяка моїй любій Дружині за допомогу з редагуванням та Королю II за допомогу з деякими помилками.

Ах, я така щаслива, що люди малюють арти по фф. Дякую ❤️
Посилання на арти:
https://x.com/idontneedsleep2/status/1778874591055634497?s=61&t=21U_wTtV3Yl_JhYQu_0vzA

https://t.me/asya_draws/3975

https://t.me/williort/253