Чи це дійсно кохання?

Кроулі і не помітив як пройшов тиждень і вже був час їхати додому. З Мірюєль він подружився, вона навіть подобалась йому більше аніж Азірафаель, звісно ж це були просто жарти, але в деяких випадках можно було бачити ревнощі від Янгола, чи до кузіни, чи до Кроулі.

На вулиці було холодно, а в машині не краще, Кроулі вже тремтів і цокал зубами, хоча і був тепло одягнутий. На голові була темно-сіра шапка а наверх ще і теплі навушники, а горло прикривав ніжно-коричневий клітчястий шарф який йому подарував Азірафаель на цьому тижні і привітав з майбутнім Новим роком.

Тепла тяжка куртка і такі ж самі штані ніяк не рятували від холоду. В цей раз Гавріїл був на передньому місці, інші передні були всі в кульках з їжею і подарунками, тому школяри сіли на задні.

Помітивши тремтіння свого Демона, Янгол почав думати що зробити для нього.

–Якщо вже занадто холодно то іди сюди–Азірафаель розтебнув свою куртку нібито запрошуючи

Було видно великі стегна в теплих ніжно-блакитних штанях і тулуб на якому був білий светр з візерунками. Азірафаель тримав свою білу куртку руками так, щоб коли Вогник прийняв його “запрошення” сісти на нього, Азірафаель міг би його вкрити.

–Ти що, з г-глузду з’їх-хав?–Кроулі повернувся до заднього місця де сидів Азірафель, і тремтів вже від збентеження
–Чому? Це має сенс–подивившись на свого брата Янгол вирішив говорити тихіше, а щоб його почули він наклонився до голови Кроулі–тіло людини може зігріти інше тіло, я так зігривав руки своєї матері, і ще я тебе прикрию своєю курткою тому в будь якому разі це буде краще–

Азірафаель поставив Кроулі перед фактом, залишилось тільки бажання самого Демона. Подивившись на Гавріїла, який знову розмовляв з кимось по телефону, Кроулі послав все до 3 чортів і сів на ноги Азірафаеля обличчям до нього, але Вогник поклав свою голову на плече Янгола, а руками обійняв талію однокласника, не звертаючи уваги що ноги були в різні боки йому було комфортно. Як тільки Демон зручно сів, Азірафаель прикрив його спину своєю курткою.

Обидва були червоні як помідори, хоча не бачили одне одного. Азірафаель відчував збудження тільки від цієї пози, а стояк, який точно будуть відчувати, він не міг дозволити. Янгол вже пошкодував за свій вибір, але в той же час він був задоволений цим.

Через час коли Азірафаель вже заспокоївся він почув як Демон сопить. Невже сидіти на його ногах так комфортно? Поки Кроулі спав, Азірафаель замислився, чому й нього виникла така сильна реакція? Хоча зараз це не так важливо, він знайде відповідь під час перерви після читання ще однієї книжки, а поки що він теж почав засинати.

Азірафаель прокинувся і побачивши у вікні знайомі вулички почав будить Кроулі, бо якщо батьки побачать їх в такій позі певно що виникнуть питання, звісно якщо вже не побачили.

Кроулі не сподобалось те що його почали товкати, але приємний голос який кликав його по імені заспокоює. Незабаром Вогник все ж таки підняв голову, подивившись на людину-сидіння він знову згадав на чому сидить. Кроулі трохи збентежився, він встав з ніг друга і сів вже на своє місце, в місті було тепліше аніж в селі, тому Демон впорається з цим холодом, хоча дуже сильно хотілося повернутися в обійми Янгола, та і сам Азірафаель хотів цього.

Коли всі вийшли з машини Кроулі зустріла мачуха, яка приїхала з комондерування.

–Мамо!–Кроулі підбіг і обійняв свою мачуху, яку він не бачив десь місяців 5
–Привіт любий, піди поки що до свого друга, хочу поговорити з його батьками–говорить мачуха також обіймаючи Вогника

Кроулі підійшов до Азірафаеля і почав шукати тему для розмови.

–Твоя мати гарна–трохи більш подумаши над цими словами Азірафаель зрозумів як це виглядає–точніше… ти не думай що я якось залицяюся чи ще щось, просто…. гхг.. забудь…–зніяковів Янгол
–До поки ти не сказав про залицяння я навіть не думав про це–посміхнувся Кроулі

Коли Люсі, мачуха Вогника, закінчила розмову всі розійшлись по домівкам.

Кроулі все ще почувався дивно із-за ситуації в машині, це ж дивно хотіти чогось подібного з другом, а то і більше? Саме так і почувався Демон, чи це означає що він закоханий?