Перша зустріч в школі

18 січня 12:45, звичайний день в школі, у учнів другої зміни почався перший урок, в коридорі мертва тиша, точніше у деяких коридорах. По третьому поверсі біжать двоє учнів десь одного віку, судячи по крикам або сваряться, або просто грають, другий варіант підходить більше. Ці учні Вельзевул і Кроулі, рідні брат і сестра. Навіть якщо вони не були родичами, всі б вважали саме так, їх стиль одежи майже однаковий, риси обличчя трохи схожі а характери майже однакові, єдина річ з-за якої можно сумніватися в цій інформації–так це волосся. Вельзевул має чорне коротко стрижане волосся, одягнута в чорну сорочку з смугастим піджаком, чорні смугасті штани і туфлі з великим підйомом, вона носить рукавички без палець, або замість їх надягає каблучки. Кроулі модник, тому іноді він ходить в чорному світері, а іноді в дуже відкритому одязі. Його волосся коротке, червоного кольору, зачіска трохи дивитися уверх, створюючи асоціацію з вогнищем, іноді його так і звали–вогник. А його очей не видно з-за темних окуляр.

Вони біжать по коридору і щось кричать одне одному, з-за чого з деяких кабінетів виглядивают вчителі або старости класа і кричать їм заспокоїтись бо вже почався урок, але вони нікого не чують, і просто продовжують бігти. Цю гру зупиняє учень який щойно вийшов з кабінету Англійської мови. Вельзевул встигла пробігти скрізь нього, тому що вона біжала впереди, а вот Кроулі не встиг ні зупинитись перед хлопцем що вийшов з кабінету, ні пробігти скрізь нього, як це зробила його сестра, тому він не знайшов кращого варіанту аніж просто збити хлопця з ніг.
Вони впали на підлогу і трохи витерли її своєю одежою, а точніше одежою учня на якого накинулись. Хлопець сів на підлогу і вже хотів встати але вогник сидів на ньому, з-за чого хлопцю прийшлося сидіти.
Кроулі вже через секунду встав і допоміг його однолітку встати теж. Він бачив цього школяра вперше, тому він запитав як його звати.
–Мене звати Азірафаель–відповів хлопець який струшував з себе бруд.
Він був одягнений в білу сорочку з метеликом і чорними штатами з шкіряним поясом, ця одежа добре підкреслювала його талію, сідниці, великі руки і сильну шию. Його колір волосся був молочно-медовий, а очі блакитні, як небо, його ніс був гарний, мав маленьку горбинку а кінчик носа дивився уверх. Очі трохи падали униз з-за чого бачилися маленьки зморшки. Коротко пострижений, але волоссю якось вийшло закрутитися.
З Азірафаелем все було добре, Кроулі вспів опхватити його голову руками перед падінням, з-за чого Азі не вдарився головою, а вага Кроулі невелика тому він не занадто сильно прижав його до підлоги, єдине що не сподобалось Азірафаелю, так це те що його біла сорочка трохи пом’ялась і забруднилась.
–А ви як я зрозумів Кроулі?–запитує Азірафаель
Кроулі з округлими очами підтверджує цю інформацію.
–А ти це звідкіля знаешь?–запитує Кроулі нервно посміхаясь
–Мене попросили знайти тебе, вчительці вашій по англійській мові мабуть байдуже що я новенький і майже нічого не знаю де що знаходиться, але байдуже, мені ще потрібно дізнатися де знаходиться Вельзевул, тому я просто відведу вас в клас і пійду її шукати–
Його рука вже тягнулася до його предпліччя щоб відвести хлопця в клас, але Кроулі увернулся.
–Я якраз таки з нею бачився, думаю я знаю де вона може бути, давай я допоможу тобі її знайти щоб побистріше пійди в клас, як тобі ідея?–запропонував йому Кроулі
Він просто не хотів ідти на урок, і намагався якось його зупинити.
Одноліток дійсно замислився над його запропануванням, він подивився своїми блакитними очами в темні окуляри, за якими майже нічого не видно. Школяр в окулярах трохи почервонів від цього погляду, цей погляд був наповнений надіею на правду, настільки гарні очі що Кроулі навіть хотів переосмислити свої наміри. Його особисті думки лякали, він ніколи не поводився так з новенькими, та що там з новенькими, зі своїми однокласниками навіть так не поводився, але цей школяр… він був якимось не таким як інші.

За цей час Вельзевул мабуть обійшла всю школу, вона повернулася на місце де загубила брата. Вона побачила його на сходах трохи червого з тим самим хлопцем…