МОЯ АВТОРСЬКА КНИГА, НЕ ВІДПОВІДАЄ НІЯКОМУ ФАНДОМУ

Схоже, це кінець. Тримаючись за перила багатоповерхівки я повернулась лицем до нічного Токіо.

-Як гарно…Гадаю, саме з таким краєвидом я маю померти.

Ніхто з LiMe, стаффу та знайомих мене не врятують. А хоча…Навіщо? Зараз мене ненавидять майже всі, навіщо мене рятувати?)Я цього не заслуговую.

-Шкода, що для мене все закінчиться саме так. Ну, я готова.

Я перелізла через не надто висок, залізну перепону, й вже стояла не на рівному кахлі, а на виступу самої підлоги. Подивившись в очі смерті, страх знову паралізував ноги, намагаючись переконати мене не здійснювати цю безглузду, невідворотню помилку. Чорт, у них вдається…Я намагаючись відтягнути час, подумки прорахувала на якому я поверсі, та чи є в мене шанс вижити. Найменшою частинкою серця я цього хотіла, але звертати немає куди. Виходить, що я приблизно на 18, сумніваюсь що мене можна буде врятувати. Я знову глянула вниз.

-Ну що, бувайте ,,хейтери’’!

Закричала я, та зробила крок вперед.Все що я почула потім, це : Найрін!…

-Найрін! Йди снідати!

Я прокинулася від різкого голосу своєї матері. Схоже, вона вирішила щось приготувати, а не замовити доставку з ,,Glovo“. Шкода, бо завжди її спроби закінчувалися спаленою їжею, а інколи навіть і засмаженою сковорідкою.

Якщо чесно, я не знаю чим думав мій батько, коли обрав собі в дружину її – мою безруку, з скриплячим голосом, злу жінку. Як мій ідеальний батько, мрія всіх жінок, міг вибрати її? Мого прекрасного батька звати Шота – Су Пак, в нього прекрасне чорне волосся яке тільки трошки припорошило сріблом. Також, в мене є брат та сестра – обидва старші. Мій брат, Іоші’ – копія батька, але з більш жорстким характером. Чоловіки нашої сім’ї – ласі шматочки. Проте, мій брат трохи не традиційної оріентації. Він гей, з дуже жорстким характером (ААХАЗАХАВЩАЩЗХ АЛЬФАЧ), чорним волоссям та карими очима, з артеріями на руках…Скажіть, чи не прекрасний він? А моя сестра А’ля – точність моєї матері, але тільки характером, бо зовнішністю ми схожі на близнючок. ЇЇ довге коричнувате волосся до колін та впринцепі риси наших обличь  дуже відрізняються. Ну, і як я вже сказала це характери.Я – мила , скромна та в компанії гамірна та центр, а вона – брутальна, сексуальна, а в компаніїї аутсайдер та пікмі. Для моєї матері вона була ідеалом. Я для мого батька та брата була прекрасною квіткою. А Іоші…Його ніхто не любив крім мене та приблизно мільйона людей. Він БУВ айдолом. Раніше він виступав в группі Band*V , Іоші просто прекрасно співає та танцює. Але він пішов, бо на весь світ моя кохана сестричка озвучила його орієнтацію…Нас запросили на інтерв’ю як його рідню, і вона ніби-то ,,випадково’’ сказала що він гей. Ви б бачили обличчя людей які це почули. А також, вівся прямий ефір. Саме через цей випадок він і став таким жорстоким. Напевно, зараз ви гадаєте що я знаходжусь в мирному містечку Азії, під квітучою сакурою? А фігушки, я в Україні. В деяких читачів зараз з’явиться питання – чому я в Україні, а в мене таке не традиційне для цієї країни ім’я? Все просто, наша сім’я дуже часто переїжджала, саме через цю ситуацію з братом. Після цієї пригоди, стосунки Шоти з Іоші погіршилися, чи можна сказати зовсім ,,рухнули’’. В них почалися часті сварки, і мій братик в віці 20 років не витримав і повернувся в Корею. Ми з ним не бачилися 3 роки, й з того часу я завзято збирала гроші на рейс до місця проживання Іо. По сей день я назбирала важкою працею, й вже придбала квитки, але ось питання : як мені сказати батькам, що я через 3 дня відлітаю? Відлітаю я зі своєю подругою, Мією, вона зовсім не залежна від батьків, вона старша від мене на 4 роки. А мені до моєї ,,незалежності’’ ще рік…Але, паспорт в мене вже давно є, віза також, дороги назад немає!

Я з томним поглядом сіла на край ліжка чухаючи голову й дивлячись у дзеркало.

-Йо…вигляд в мене поганенький…

Не поганенький, а хріновий. Дуже. Білі пасма волосся впали на виснажене обличчя, яке було відображенням ,,корейських стандартів’’. Моє тіло відходило від минулої дієти, якою, я схоже досягла результату фігури ,,піщаних часів’’. Сірі очі стогнали під вагою недосипів та вічного почуття втомленості.

– Мать вашу… чому коли я працювала на декількох роботах, то виглядала я краще ніж зараз? Зла іронія долі.