Проклята дівчина

Сьогодні мій перший день у Магічній школі. За тим що розказував мій брат Тоге, однокурсники в мене трохи дивні. Містилище Сукуни, Мегумі Фушіґуро , просто якийсь дивний, і дівчина. Нібито вона нормальна. Володіє технікою Вуду.

Що ж особливого в мене? Для початку, я народилася без магічних здібностей. Як я можу іти в Магічну школу без магії? Просто коли моєму брату було 5 років, а мені 3 , він мене випадково прокляв. Це не подіяло на моє фізичне чи моральне здоров’я , зате дало нову здібність. Повністю нове джицу. Воно дозволяє копіювати техніки будь якого супротивника. Це джицу навіть сильніше за Шарінґан. Я могла копіювати різні техніки навіть не знаючи про їхнє існування. 

Попри всі мої техніки, здібності, навички і прокляту енергію батьки не хотіли віддавати мене в школу магії. Але коли я підросла, то записалася в цю школу. Сьогодні, як я вже й сказала, мій перший день. 

Що ж до мого характеру? Я повна протилежність брату. Ми з ним лише зовнішністю схожі. Так от, я і впевненіша в собі. Також всі кажуть що я геній. Не через математику, а через моє вміння доходити висновків дуже швидко, логічно мислити, знаходити вихід з ситуації де його немає. І в цей список потрібно додати вміння ідеально брехати і хитрість.

Багато якостей мені дало те ж прокляття Тоге. 

Що ж, за словами брата «Сушений тунець з майонезом, водорості, лосось, гірчиця» я зрозуміла що я і той Мегумі схожі за характерами.  

Вже час іти.

***

-Кажуть в нас хтось новий в школі з’явився.-сказав Юджі.

-Цікаво хто це.-додала Куґісакі.

-Взагалі не цікаво, тільки щоб той новенький не був таким як ви.-заперечив усе сказане Меґумі.

-На скільки я знаю , це дівчина. Сестра Тоге.-сказав Юта.

-Лосось лосось.-додав Тоге.

-Тоге, а як вона виглядає?-відразу запитала Куґісакі.

-Тоге, вона теж говорить інградієнтами для суші?-додав Юджі.

-Сушений тунець.-тільки встиг відповісти на питання від Юджі Тоге.

Допит Тоге закінчився тим , що Сенсей відчинив двері зі словами:

-В нас нова учениця!

-Ми вже про це знаємо.-відповіла Макі.

-А, так?-сказав Годжо- Заходь, Наоко!

Наоко видихнула. Відкрила двері. Увійшла.

Уявлення Юджі і Куґісакі про неї перевернулося. Її форма була повністю чорною, лише окремі елементи були білими. Під очима виднілися ледь помітні чорні кола. Її волосся сягало плечей, було зв’язане резинкою. Вона справді була схожою на Тоге. Вона була того ж зросту, очі були такі ж самі, волосся того ж коліру… Але на шиї чітко вимальовувалося татуювання. Це був набір якихось незрозумілих ієрогліфів. За мить всі дізналися звідки вони взялися, тому що Годжо почав розказувати про минуле Наоко. Цими ієрогліфами було записане коротке заклинання яке давало їй магічну силу.

-Що ж, привіт.-сказала Наоко і сіла на своє місце.