Частина 2. Маньяки і красуня

— Наші обидві жертви працювали над науковим проєктом, що нібито мав допомогти людям з раком. Але натомість їх експерименти лиш пришвидшили смерть деяких хворих, — сказала Ден, протягуючи звіти, що їй передали мафіозі. — Ось список тих, хто помер. Але нікого хто мав якісь проблеми з серцем, або партнера. Вони всі були самотні. Цього вимагав проєкт, щоб про нього ніхто не дізнався.

— Колишні з кримінальним минулим? Звичайна людина не змогла б так гарно спланувати вбивство, — спитався Джостен і Ден посміхнулась йому. 

— Прошу. Різлі Честер, працює в мафії вченим. Працював з нашими мертвими над цим проєктом. Деякі кажуть, що мав роман з Джулією Кларк. Так, вона одна з мертвих, — вона простягнула їм папку з міні досьє на цього Різлі.

— Він мав мотив підозрювати їх в смерті своєї коханої через те, що знав як все влаштовано, — припустив рудий, зітхнувши. — А де, до речі, Метт?

— О… Кхм. В нього особливе доручення від мене, тому він прийде трохи пізніше. Не переживай, я передам йому все. А ти поки з’їздь до цього Різлі. Тільки, благаю, акуратніше, — поблагала Ден і буквально втекла. Ніл припідняв брову, а потім хитнув головою та пішов до машини.

Честер жив в передмісті, біля нього майже й не було сусідів. Тому нікого з них Джостен не встиг розпитати до того, як постукав до Різлі. Але двері тут же відкрились і тільки зараз Ніл зрозумів, що замок відкритий. Провіривши чи на місці пістолет, хлопець увійшов в будинок.

— Ох, блять…

На стіні великими літерами було написано “MY GIRL, CHESTER”. Різлі мерто-білосніжний лежав під надписом. Його серце було при ньому. Труп тримав в руці своє ж серце з ножем в серці. Ніл викликав поліцію та швидку.

***

— Цей наш маньяк й справді якийсь… психопат? Зате, ми точно можемо сказати, що він і Джулія пов’язані, — зітхнув Метт, постукуючи пальцями по дивану.

— Так. А це значить, що нам треба шукати когось близького до Джулії. Легко сказати, важко зробити. Вона й справді здається самотньою, — сказала Ден, ховаючи якусь волосину в зіп-пакет. Метью знову ж зітхнув, дивлячись на Ніла. 

Дивний хлопчина цей Джостен. Побачив труп і хоть б хни, але ж ні. Він не здавався ні засмученим, ні шокованим. Згадуючи свої перші дні на роботі Метт точно був би дуже шокований побаченим і напевно після цього ще кілька днів відходив. 

“Можливо просто тактику навчання змінили в поліцейській академії?” — подумав Бойд, а потім став в голос думати ким міг бути цей маньяк.

Джостен вийшов на вулицю, дістаючи цигарки. Дивлячись на те, як попіл розвіюється від прихоті вітру, Ніл думав. Джулія Кларк. В неї занадто чиста біографія. Батьків немає, як і сім’ї. Ніколи ні з ким не зустрічалась. В університеті, як вони встигли дізнатись з допомогою Рене, в неї друзів не було. І поводилась вона завжди дивно.

— А що якщо… — хлопець викинув цигарку і зайшов в дім. — Ви впевнені, що Джулію звати Джулія? Можливо це несправжня особистість.

Бойд похлопав очима, піднімаючи брову і задумався.

— Це… можливо. Я подивлюсь, хоча й звучить дико.

Ніл слабо посміхнувся, подивився на стіну і передригнувся. Це ж наскільки неадекватом треба бути, щоб вбивати нового хлопця своєї колишньої? Чи можливо вони не були колишніми, а Честер і Джулія не зустрічались?

Голова вже боліла від загадок і відпросившись, Джостен поспішив додому, щоб привести думки в порядок.

Мовчки дивлячись в зеркало, Ніл розглядав себе. Волосся ще не відросло, а значить його ще не треба було фарбувати. Очі… Джостен зняв лінзи і зітхнув. Цей погляд… Чому він був настільки схожим з батьком? Хлопець посміхнувся і здригнувся, швидко вдягаючи лінзи.

Телефон його задзвонив і хлопець глянув хто це був. Метью Бойд.

— Ало? 

“Ти був правий!” — тут же оголосив Метт. “Справжнє ім’я Джулії Кларк – Марта Малкольм!”

В Ніла все всередині ніби обірвалося. Марта Малкольм. Джостен не пам’ятав її дуже добре, адже вони познайомились майже перед їх з мамою втечею, але все таки. Марта Кларк тоді була просто дівчиною Ромеро Малкольма. Одного з найвіданніших собак його батька. 

Нічого не пояснюючи Ніл скинув трубку і миттю опинився перед туалетом. Його нудило довго, паніка все ніяк не хотіла проходити.

Він його знайде. Вони його знайдуть. Вони його вб’ють.

Напевне, Марта втекла від Малькольма. Коли він її знайшов дізнався, що вона вмерла через рак. Але звісно ж, звинуватив в цьому тих, хто ці експерименти придумав. Він почав мститися і до нього дійшли чутки, що Марта була разом з Честером.

Але як його здати і при цьому не викрити себе? Можливо варто просто втекти куди подалі?

Ні. Ніл набігався. Він вирішив, що залишиться як тільки зайшов у відділок. 

Тому він просто надіслав Метью повідомлення: “Провірте її колишнього – Ромеро Малькольма”, і став думати. Так, його затримають. Але докази? Їх майже не було. Ромеро завжди працював грязно, але в цей раз видно постарався.

— Як би я був Ромеро, де б я сховав знаряддя вбивства? — прошепотів хлопець, задумавшись. — В домі Веснінські. Ніхто майже не знає, що вони з батьком співпрацюють та й до дому дібратися важко.

Значить цей доказ відмітався. Посилати відділок туди те саме, що посилати їх на вірну смерть. Раптом йому прийшло сповіщення: “На Честері Ден знайшла волосину Малькольма”

“Це добре?” — поцікавився Ніл і Метт надіслав щасливий смайлик. 

“Так. Можливо зможемо отримати ордер на обшук його майна, щоб знайти серця або те, чим він їх вбивав. Якщо звісно це він”

Джостен зітхнув і написав, що захворів і хоче взяти лікарняний на деякий час. Метт відписав, що розуміє і що йому варто відпочити. Цим Ніл нарешті зайнявся.