***

Обкладинка:

https://drive.google.com/file/d/1zZpNN3j5NkPlh2Hk0NfVZbjQLs4yb4yD/view

Свіжий вечірній вітер вдарив в ніс хлопцю, що прогулювався вулицями невеликого містечка. Ідеальний вересневий захід. Тепло променів, що світили просто в обличчя, змінювала прохолода, яка сунула з-за спини. Перед очима юнака відкрився неймовірний передзахідний пейзаж: зліва і справа височіють багатоповерхівки, а двополюсна дорога, посеред якої йде, впирається прямо в червоно-синій захід.

Ще один квартал і він опиниться біля підніжжя пагорба, з якого відкривається вид на вогні нічного міста. Він розстелив плед на, вже прохолодну, землю, дістав невелику коробочку і пляшку шампанського. Коли сонце остаточно зайшло, а місто засяяло вогнями з вікон, вітрин і стовпів, хлопець відкрив коробку, в якій був бенто-торт з написом З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ! До кришки контейнера, яскравим скотчем, приклеєна свічка і ложка.

Його силует в чорній куртці, чорних брюках і важких чорних черевиках підсвітила запалена свічка.

– З Днем Народження мене. – Сказав Чонгук. Після того, як із закритими очима беззвучно прошепотів своє бажання, він задув єдине джерело світла, що знаходиться біля нього.

З посмішкою вдихнув запах цього вечора: дим що звивався над фітілем свічки, осіння прим’ята трава, легкий запах ванільного крему і власних парфумів. Всі ці запахи перебивав і доповнював свіжий аромат осені.

Він вправно відкрив ігристе. Сьогодні йому 24. Хлопець зробив ковток вина, яке обійшлось йому досить дорого, враховуючи, що він був ще студентом. Напій вдарив в ніс, коли Чонгук перехилив пляшку, щоб відпити з неї ковток святкового алкоголю. Бульбашки лоскотали в носі, а смак розлився прохолодою та солодко-кислим пощіпуванням. В карих райдужках заграли вогні нічного міста, яких з кожною секундою ставало все більше.

– Ідеально!… – Закривши очі і закинувши голову до неба, іменник глибоко вдихнув, а коли він їх відкрив, то перед ним розстелилась небесна гладь з купою зірк і яскравим місяцем червоного кольору. Він так сидів, насолоджуючись вечором, музикою в навушниках і своїм святковим столом, доки пляшка і торт не закінчились.

Хлопець спускався з пагорба орієнтуючись на світло і, зрештою, вигулькульнув, весь у чорному, ніби демон, з темрями в світло ліхтаря на обочині.

– Бля. – Аж підскочив юнак, що стояв під цим ліхтарем. – Ти хто? – Він зробив пару кроків від незнайомця, що з’явився ніби нізвідки.

– Ох. Перепрошую, я не хотів тебе налякати. – З милою посмішкою, сказав Чонгук. – Я був на пагорбі, там прекрасний вид на вечірній місто. Мені здалось, що це чудове місце, щоб відсвяткувати День Народження. 

– А вдень не можна було оглянути те місце? – Так само з недовірою спитав переляканий блондин.
– Оглянути? Я там святкував.

– А де всі гості? – Хлопець все ще був спантеличений.

– А! – Хіхікнув Гук – Я був один. Я був занадто зайнятий, щоб щось планувати з друзями, а дома сидіти не хотілося. Хоч 24 і не така і важлива дата.
Між ними повисла мовчанка. Блондин уважно оглядав іменинника, поки переминався з ноги на ногу. Судячи з того, як він ховав руки в рукави, його одяг явно не був для вечірньої прогулянки.

– Правда? Тоді, З Днем Народження! – Чонгук нарешті побачив милу посмішку, замість страху на обличчі співрозмовника. – Невже ти навіть в бар сьогодні не підеш?! – Нарешті хлопець трохи звик і розслабився.

– Не планував. Та й самому в бар іти не дуже хочеться. Думаю, буду відчувати себе самотньо серед компаній, що веселяться.– Чонгук широко всміхнувся, так що показались його верхні зуби. – Дякую за привітання. Я вже піду. – Він вже зробив крок, як повернувся й додав – Було приємно поговорити. – Він вже збирався йти, як почув звертання.

– Гей, іменник! – Чонгук розвернувся. На нього, з посмішкою, яка зачепила тільки кутики губ, примружено дивився хлопець з обочини. – Поїдеш зі мною в клуб? – Побачивши перелякані оленячі очі, хлопчина додав. – Чи може ти боїшся мене? – Хмикнув той.

Чонгук зробив кілька кроків вперед, залишившись всього в парі кроків від сміливця.

– Може тобі б варто було? – Він пильно вглядався в ляльково-ідеальний розріз очей хлопця навпроти. То був досить високий, але при цьому дуже стрункий хлопець, з тонкою талією, яку підкреслювали високі чорні джинси і біла широка сорочка, заправлена в них. Зверху на ньому була чорна шкіряна куртка, якої явно було не достатньо, щоб зігрітись.

Чонгук дістав плед і протягнув його майбутньому знайомому.

– Я Чон Чонгук.

– Угу. – Юнак вкутався в плет, який злегка пах травою і своїм власником. – Хьонджин – Він підняв голову і додав. – Хван Хьонджин.

Через десять хвилин нові знайомі вже сідали в машину до друзів Хьонджина.

– Це Мінсони. – Водій несхвально глянув на друга. – Та добре… Це Лі Мінхо, – сказав той, пильно дивлячись на водія, через дзеркало заднього виду, – А це – Хан Джисон. – Привітний хлопець помахав новому знайомому з пасажирського сидіння.

– А чому Мінсони?

– Ім’я парочки. Вони зустрічаються. – Після невеликої паузи додав. – Якщо це тебе напрягає, то виходить відразу.

– А мало напрягти? – Здивувався Чонгук.

– От і добре.

За годину вся компанія була доставлена в сусіднє місто. Це було одне з найсучасніших міст країни, в рази більше за рідне місто Чонгука. Машина зупинилась на парковковці біля клубу, в який нарешті завалитись їх компанія.

Всередині було яскраво, гучно і не проштовхнутися. Гук розсіяно озирнувся на все біч. Це був його не перший похід у клуб, але все ж обстановка, місце і компанія були для нього новими.

– Не губись. – Хьонджин взяв розгубленого хлопця за руку і потягнув вглиб натовпу. Це було неочікувано для Чонгука. Він не думав, що інший хлопець може так просто і невимушено взяти його за руку на очах у всього клубу. Всередині у нього щось стрепенулось, він міцно охопив запропоновану кисть і пішов за компанію нових друзів. Про таке святкування він не міг і мріяти сьогодні зранку. 

– З Днем Народження! – Всі за столом підняли келихи з шампанським, доки ще не настала північ. Чим більше коктейлів змінилося за столом, тим ближче сиділи парочки, на які розбилась їх компанія, коли всідалась за столик.

Всередині було жарко і зрештою, всі зняли свої куртки. Хлопці зайняли кутовий диванчик, і щоб звільнити місце для курток,довелося сісти щільніше. Ліно закинув руку на спинку, Чонгук теж послідував його прикладу, але коли перевів погляд, зрозумів, що сидить впритул до стрункого тіла блондина. Він був настільки близько, що Гук зміг розгледіти через розстебнутий комір сорочки, як тонкий ланцюжок, що спускався з шиї, не закінчувався на грудях хлопця, а спускався далі, до талії і обивав її. Він засоромився, підняв очі і зустрів погляд з легким прищуром на, по-неземному прекрасному, обличчі.

– Гарно? – Хьонджин мило всміхнувся зашарівшомуся Чонгуку. Той глибоко вдихнув і, зібравши сміливість, відповів, заглядаючи в обсидіанові очі:

– Прекрасно.

Фліртуючу парочку прервав Джисон, який запропонував Чону сходити до вбиральні, на що той миттєво погодився. 

Нарешті Мінхо, зміг задати пару питань своєму пришелепкуватому, як виявилось, другу.

– Звідки на тебе звалився цей Чонгук?

– З пагорба. – Засміявся друг.
– Я зараз не в настрої для жартів. – Серйозно продовжив друг.

– Реально з пагорба. Він там святкував на самоті, а коли спускався, то натрапив на мене.

– Ну то хай би й гріб своєю дорогою. Якого вчепився? Я бачив всі ці його погляди на тебе, ще б хвилину, і він би увесь клуб слиною затопив.

– Це не він вчепився, а я його покликав.  Я його знаю.

– Звідки?

Розмову перервали хлопці, які повернулись за стіл, а питання так і залишився без відповіді.

Не довга прогулянка злегка освіжила голову Чонгука. Поки він дихав повітрям на балконі біля вбиральні, то пригадав, як, будучи старшокласником, він зрозумів що йому цікаві не тільки дівчата. Приблизно тоді він вперше зізнався в коханні. Він зізнався хлопцю, і замість очікуваного «дякую, але я не можу відповісти тим же» він отримав кулаком в морду. Так Чонгук зрозумів, що кохати дівчат “безпечніше”. Цей страх переслідував його всі ці роки і увесь цей вечір, але яскрава посмішка неймовірної краси юнака, якою той його зустрів і те, як він запрошуючи злегка відсунувся, звільнивши місце біля себе зі словами: «Сідай вже», додавали впевненості.

Чон сів поруч, але тепер його рука була не на спинці дивану, а тримала руку сусіда, переплівши пальці, просто на коліні в хлопця.

– Ти не проти? – спитав Тихо Чонгук. Хьонджин, не розплітаючи пальців, закинув руку хлопця собі на плече, а сам зручно вмостився, обпершись на сусіда.

– Думаю, так буде навіть краще. – Тихо відповів юнак.

Сьогодні вночі вони були парою. Вони не думали ні про те хто і як на них дивився, ні про те чи побачаться ще колись. Пара насолоджувались один одним і галасливим клубом, де всім було на всіх начхати.
Вони танцювали серед цього шумного, п’яного, як і самі хлопці, натовпу. Руки Чонгука зі спини обвивали талію партнера, відчуваючи під пальцями, через тонку тканину сорочки, той самий ланцюжок, який вибив з нього дух ще за столом. Хьонджин відчував на собі гаряче і часте дихання, він повернувся, щоб побачити вираз обличчя того, хто був його парою сьогодні вночі. Він очікував побачити в очах пристрасть, можливо, хіть або веселість, але його дуже вразило те що він побачив.

Ніжність.

Така, ніби той боявся, що від зайвого подиху чи дотику хлопець в його руках розтане. Чонгук дивився на Хьонджина, як на найдорогоцінніший скарб. Він трохи вагаючись поправив випавше з високого хвоста пасмо і після секунди несміливості, легенько чмокнув юнака в губи. Такая ніжність підкупала, а легкі дотикии змушували слідувати за ним, благаючи про більше. Тепер вже Хьонджин взяв на себе ініціативу і поцілував у відповідь, але вже більш пристрасно і жадібно.

Світ завмер і стиснувся до двох людей, які не хотіли помічати будь-що навколо себе.

– Підемо? – Запропонував Чонгук, сам від себе не очікуючи такої сміливості.

– Так.

Як тільки двері квартири зачинились, Чонгук потягнув до себе хлопця, щоб насолодитися його губами, після нестерпно довгої поїздки в таксі. Не відриваючись один від одного, вони занурювались вглиб квартири. Як тільки двері спальні клацнули за їх спинами, футболка Чонгука полетіла кудись в темряву. 

Відірвавшись ненадовго від поцілунку, він нарешті побачив той самий ланцюжок, який обвивав шию, схрещувався в районі грудей, спадаючи прямо вниз і знову розходився трохи вище пупка, спадаючи по талії. 

Слідуючи її лініями, він пройшов губами від шиї до нижньої частини живота, опинившись внизу, він допоміг звільнитись від зайвого одягу цьому прекрасному і такому еротичному хлопцю.

Через секунду Чонгук уже сидів на ліжку, а його брюки і все зайве летіло вслід за його футболкою. Хьонджин сів на коліна хлопцю, зводячи з розуму своєю сексуальностью, залишаючись в розстебнутій сорочці. Чонгук піднявся поцілунком від ключиці по шиї до вуст партнера. Коли вони зупинились, щоб перевести подих від глибокого й затяжного поцілунку, Хьонджин запитав:

– Ти розумієш, що ми зараз робимо?

– Чудово розумію.

– Якщо є хоч найменша ймовірність, що ти завтра скажеш, що це помилка, то краще зупинись зараз.

– Тобі не про це варто турбуватись. – Чонгук потянув на себе сидячого зверху хлопця, цілуючи його і знімаючи останню одежину. Їх гарячі збуджені тіла торкались один одного, сил терпіти це напруження не лишалось. Кількасекундний набіг на шугляду, де лежали лубриканти й презервативи, і ось нарешті перший поштовх. Повільний поштовх стегнами викликав орду мурах по тілу. 

В себе над вухом Хьонджин чув важке збуджене дихання, яке розбивалось об подушку, накоючись легкими хвилями тепла на шию і вухо. Як тільки Чонгук поскорив темп, він не міг, та й не бажав, себе стримувати. Його стони виривались самі собою, ще більш розпалюючи між ними пристрасть. Чонгук насолоджувався виглядом свого партнера, і тим самим хтивим поглядом, який можна побачити тільки тоді, коли ви настільки близькі, як зараз.

Простирадло під спиною у Хьонджина було злегка вологе від поту, а його руки міцно вчепилася в тканину, він був близький до фіналу, як і його коханець. За ті  секунди, коли його погляд падав на хлопця перед ним, він помітив, як поблискує його мокре від поту тіло, як його безладне волосся промокло і злегка почало завиватись і як плавно, але сильно похитувались його стегна. Ця картина і впевнені рухи змусили його дійти до кінця за секунди, а слідом за ним закінчив і Чонгук.

Знесилені від довгої ночі і її яскравою кульмінацією, обидва хлопці відразу ж занурились в сон, зручненько умостившись в обіймах один одного.

Зранку їх розбудив дзвінок у двері. Це Мінсони привезли речі, які парочка залишила в клубі.

– Ми вас потревожили? – Хан тицьнув пальцем у свіжий засос на шиї Хьонджина.

– Потривожили. – Злегка червоніючи, але дужче від обурення, а не сорому, відповів той.

– Я розумію, що приспічило, але могли хоч речі забрати. Чого це я повинен з ними возитись?! – Бурчав Мінхо.

На звуки дружнього буркотіння вийшов сонний Чонгук, завбачливо вдягнувши свої штани. Після великої кількості алкоголю і не довгого сну, голова юнака працювала ще не до кінця. Як тільки він побачив свого вчорашнього коханця, він підійшов до нього і обійняв зі спини, не до кінця усвідомлюючи, що вони зараз не самі, п потім поцілував його в щоку. Злегка захриплим голосом додавши:

– Доброго ранку.

– Я так бачу, у вас і ніч доброю видалась. – Підколов Джесон, дивлячись цю солодку картину. Чонгук аж прокинувся від розуміння, що на них дивляться.

– Привіт. – Привітався він.

– Твої лахи. – Мінхо кинув в Чонгука купою його барахла, яке той лишив в машині і в клубі.

– Ох, дякую. Я не хотів завдати незручностей.

– Хану скажи спасибі. Я б їх виселив біля першого ж смітника. – Хані осмикнув Ліно і щось сказав на вухо. Парочку майже миттєво здуло. Тільки слова Хана долинули від вхідних дверей.

– Ми поїхали. А ви тут розважайтесь.

Мінсони зникли за дверима про щось сперечаючись і палко обговорюючи дорогою.

На самоті Хьонджин і Чонгук постали перед реальність і тверезістю. В квартирі повисла ніякова тиша, яку прервав господар дому:

– Каву будеш? Я зварю. – Хлопець метнувся на кухню і почав возитися з кавоваркою.

Раптом він здригнувся від неочікуваного дотику. Руки гостя обвили його талію, а голову він поклав підборіддям на плече блондина.

– Ти ж не скажеш, що це помилка? – Спитав Чонгук.

 Хлопець повернувся, впершись руками в стільницю:

– Це була нездійсненна мрія, що все-таки здійснилась.

– Мрія? Ти мріяв прокинутися з незнайомцем в ліжку? – Запитав Чонгук.

– А ти не незнайомець. Ми бачились два роки тому. – Чонгук підняв брову. – Ти бігав біля мого дому кожен день. Я заглядався на тебе з вікна. Одного разу я ввечері повертався з навчання, в мене тоді ще й рука була зламана до всього. Ти зупинився біля мене і опустився на коліно. В мене аж дух перехопило. Але ти просто допоміг зав’язати шнурівку на кросівку. Тоді я й захотів не тільки спостерігати за тобою. Я трохи порозпитував, місто ж в нас невелике. Мені розповіли, що у тебе є дівчина, після чого я вирішив, що не варто мучати себе знайомством з тобою. А потім просто поїхав вчитися. 

Вчора я теж не відразу тебе впізнав. Точніше, ти здався мені знайомим, але я не міг згадати, де я тебе бачив. А потім зрозумів, що ти той самий бігун, тому і покликав з собою.

– Навіть не знаю, добре чи погано, що ти тоді зі мною не познайомився. – Чонгук потягнувся вперед, щоб вимкнути кавоварку, при цьому підтягуючись ближче до красунчика напроти. А той вивернувшись з-під напираючого тіла, поцікавився:

– І давно ти по-хлопцях? Чи це я настільки неймовірний, що зміг тебе звабити?

– По-хлопцях? Хммм… З народженння. Але дівчата мені теж подобались. А ще вони не були кулаком в обличчя, коли відмовили. – Посміхнувся Чонгук, відпиваючи свіжозвареної кави.

– Якщо я пообіцяю не бити по обличчю, то можу розраховувати на зізнання?

– Нууу – Чон потер підборіддя, а потім митнувся до Хьонджина, затиснувши його між собою і стільницею. – Думаю, перед зізнанням варто сходити на парочку побачень. – Він злегка потігся вперед за поцілунком.

– Ну це можна. – Прошепотів юнак і подолав свою відстань до поцілунку, який смакував як кава і здійснення мрій.