Старі друзі

З величезної кімнати лунали дитячі повні наснаги голоси, які щосили кричали “Уперед!”.

Хлопчина нарешті зняв свої навушники задоволений тим, що з поміж усіх цих довгих коридорів нарешті знайшов те що йому було потрібно.

Величезні двері із ледь вловимим скрипом відчинилися й із них виглянув юнак, дещо напружений та втомлений. Він тільки прилетів сюди, а уже повинен стільки всього зробити.

Сірі очі вловили знайому пучку синього волосся, а вуха сміх сповнений перемоги. За стільки часу він зовсім не змінився, що якось навіть радувало хлопця.

— Орочі? – його помітили, — БОЖЕ ОРОЧІ!! Я очам своїм не вірю!!

Моторчик — так його прозвали і схоже не помилилися, хоча він всього на всього Волт Аой, який тепер безупинну задавав іншому хлопцю питання на які він сам не мав відповіді, або ж просто не міг зрозуміти.

— Волт, досить. Поглянь на нього, він зараз лусне, – Рантаро не витримав цього рявкання і просто не міг не втрутитися, — Привіт Орочі, давно не бачилися

Сіроокий був готовий уже молитися за свій порятунок Рантаро, але все таки зміг опанувати себе прислухаючись до чужого перешіптування: “вони його знають?”, “невже старий друг?”, “що в нього з обличчям, виглядає таким втомленим…”

— Ага, майже рік

— Так що ти тут забув і ти коли останній раз спав, виглядаєш просто жахливо

— Ти як завжди у своєму репертуарі, Кіяма, – у відповідь хлопчина тільки схрестив руки скептично зиркаючи на новоприбулого, — Я тільки із літака і подорож була не дуже приємною, але Зак як завжди. Він сказав що у команді Бі Сі Сол наші старі знайомі, тож послав мене сюди зразу ж після посадки, а сам пішов бронювати кімнати в готелі

— Типовий Зак, – тільки додав Рантаро.

— Так ти не будеш змагатися? – цього малого хвилювало тільки одне.

— Волт де твоє почуття такту?!

— Ми можемо зустрітися на районних командних турнірах через тиждень, я ж у команді Зака, а поки я можу поспостерігати

— “Можу поспостерігати”? – схоже хтось встиг підслухати їхню розмову, — Хлопці ви ж розумієте, що він просто винюхує інформацію

— Сайласе, не будь таким категоричним, він мій друг тож поводься чемно

— Малий, те що він твій друг не дає йому ніякого права залишатися, тут не прохідний двір

Від таких слів моторчик тільки нахмурився. Звісно він знав, що Орочі розкаже багато чого після Заку, але все таки він не якийсь там поганець.

Збоку почувся тихий кашель.

— Взагалі-то я ще тут і якщо ти, Сайласе, так не хочеш щоб я тут залишався то я піду, без проблем

Слова Орочі були правдою — він не хотів щоб цей так званий “друг” Волта тут залишився, але якщо вони будуть грати проти його команди, то це чудова нагода дізнатися хоч щось проти нових суперників.

— Стій, буде тобі бій. Тільки між мною і тобою

— А як же я? – здавалося синенький зараз розплачеться.

— Волт, краще він щось дізнається про мене ніж про того, хто чарівним чином завжди перемагає

— Ну і добре, – по-дитячому фиркнув моторчик, — і взагалі я не постійно перемагаю

— Ага, так я і повірив

Сайлас поправив свої окуляри саркастично припіднімаючи брову, а після поглянув на цього горе-прибулого, який ще більше розкис із-за цього всього галасу навколо нього.