Незалежна

I torture you Take my hand through the flames
I torture you I’m a slave to your games
I’m just a sucker for pain
I wanna chain you up, I wanna tie you down
I’m just a sucker for pain

Правда в тому, що боляче тільки в перший час. Потім біль затихає, залишаючи гіркий осад, і знову з’являється, коли його найменше очікуєш. Він приходить спомином, сном, мимоволі. Саме він спонукає полювати більше, ходити на лезі цього клинка, ризикуючи щомиті впасти в глибоке провалля, з якого не буде виходу. Її рятує кава, в той час, як Дін Вінчестер вливає в себе алкоголь. Вони сидять одне напроти одного з чашкою та склянкою в руках, відповідно. Якби це бачив Михаїл, їй прийшлось би несолодко. Та він не бачив. Ще одне, нікому не потрібне, нагадування. З них тільки один Сем тримається на плаву, однак провалля болю розкриває свої обійми й для нього.

У Вінчестерів своє горе, у неї – інше. Доля грає з ними, кидаючи в найскладніші ситуації. Ними є смерті. Всі їхні друзі мертві. Вони й самі не раз помирали. Це частина життя мисливців, якими цікавляться вищі сили, або які мають друзів серед відьом. Їй набридло грати зі Смертю в хованки.

Коли Сем опиняється в лікарні, Фель довго наважується: чи варто їй робити вибір? Вона хоче допомогти братові, але й Кастіелю варто відповідати за свої вчинки, тож Фель перебирає на себе тільки частину спогадів Сема про Клітку. Незабаром образ Люцифера з’являється в її голові. Не перший, кого вона старанно ігнорує.

Він не намагається довести її до божевілля. Не наспівує одні й ті самі пісні, не будить її вигуками посеред ночі. Навпаки, для неї він такий самий, яким і був до Печатки. Це ранить навіть більше, ніж її шрами на руках. По смерті Рафаїла Фель вирішила “випробувати себе на міцність” і розрізала собі руки від зап’ястків до ліктів. Врешті-решт вона таки втратила свідомість, встигнувши випити перед цим декілька чашок кави, а коли поверталась назад, бачила силует когось, настільки схожого на батька. Отямившись до кінця, Фель нікого перед собою не бачила. У велетенській вітальні їхнього з батьком Раю вона лежала самотою.

Несправжній Люцифер продовжує говорити. Вона намагається зосередитися на поточній справі, але істота, яку бачать тільки п’яні, викликає з його боку нові насмішки та жарти. І це змушує її замислитися. Зараз Фель хотіла віддати своє життя, щоб знову побачити свою сім’ю. Але цього не станеться. Нарешті вона звертає увагу на Люцифера. У цій історії добро не перемагає зло. Та й не те щоб вона є абсолютним добром, а її дядько – абсолютним злом. У Бога своє почуття гумору.

Після цієї справи вона покидає братів і повертається на Небеса. Не може дивитися на спроби Боббі докричатися до них і вдавати, що вона теж його не помічає. Фель не може покинути Небеса у цей важкий для них період. Розгублені, янголи тиняються туди-сюди в очікуванні, що знову заявиться Кастіель, але той наразі займає місце Сема в психіатричній лікарні. Його вчинки та її безпосередній вплив на його свідомість зламали янгола. Їй потрібно лише зібратись з силами перед вирішальною та грандіозною партією, яку доведеться зіграти з Метатроном. Фель це відомо. Вона бачить майбутнє і робить з цього правильні висновки. Михаїл би пишався.

Михаїл би пишався її витримкою, хоча вглибині свого єства Фель бажає кричати, до крові кусати губи, бити кулаками об стіни, щоб крізь кров бачити кісточки пальців, але вона тримається. Не тому, що наявність почуттів для янголів є чимось забороненим, Фель в цьому плані “бракована”, а тому, що тінь Михаїла у такі моменти нависає над нею і вона практично чує його розгніваний голос. Хоча, певно це Люцифер імітує голос старшого брата, щоб тримати племінницю в такому тонусі.

Тепер їй все одно. Вона байдуже спостерігає у фургоні за дівчиною, на ім’я Чарлі Бредбері, яка повинна всередині будівлі компанії Діка Романа викрасти інформацію, яку вдалось нарити Френку на левіафанів. Ніби Фель не знає, що ці істоти шукають. Скрижаль. Холод пробирає її шкіру. На мить бубніння Люцифера позаду неї перериває тихе зітхання. Фель кліпає і знову повертається до братів, включаючись в розмову.

– Ох, він вчиться за поглибленою програмою, – перекривлює Кевіна Люцифер. За пророком приходять янголи, але їй вдається вмовити їх не відправляти малого в пустелю. Вони погоджуються повернути пророка матері. В будинку на них чекає левіафан Едгар.

– Камінь сильніший за ножиці, левіафан сильніший за янгола, – в цьому новому для неї амплуа Едгар не вчуває архангела. Він підходить до неї, але вона перехоплює його руку.

– Так, а архангел сильніший за левіафана. – її образ вкривається брижами й незабаром перед Едгаром, пророком та його матір’ю, янголами постає Михаїл. Він клацає пальцями й від левіафана залишається тільки чорна жижа на кухні. – Більше не збереться.

– Мілорде! – янголи опускаються на коліно, виставивши вперед одне плече. Людському оку не помітно, але вона бачить їхні крила, які вони стелять перед нею.

Далі все відбувається наче у прискореному режимі. Мить і вони стоять перед Діком Романом. Дін встромляє левіафану в горло кістку монашки й все охоплює дивна пульсація. Всупереч її проханню забратися звідси якомога далі, Дін з Касом продовжують дивитися на Діка в очікуванні, коли вже той нарешті помре.

– Діне, нам слід забратися. – вона востаннє смикає його за рукав, але тут Дік вибухає і вони втрьох опиняються в невідомому місці. Фель роззирається і за запахом розуміє, куди вони втрапили. Кастіель зникає майже одразу. Вони з Діном залишаються наодинці в оточенні монстрів, які прагнуть їхньої крові. Заслужили.