intrusive thoughts

Cuz some days I’m angry

Stressed out but I could care less

Please be patient I’m a whole damn mess

(«Intrusive Thoughts» by Katana)

* * *

– Лікарю..

   – Так, Феліксе? – здивано поглянув Чан на хлопця, який раптово перебив його.

   – Що Ви думаєте про соулмейтів?

   – Соулмейтів..? – перепитав Чан.

   – Так! Про споріднені душі.

   Лікар мовчав декілька хвилин і не міг відійти від ступору. Зазвичай Лікс уважно слухав його та завжди підтримував розмову, проте сьогодні хлопець сам не свій. Весь сеанс Він літає в думках та ігнорує все, що каже Чан. А зараз взагалі різко перебиває його та ставить таке дивне питання.

   – Ну.. Усім відомо, що соулмейти – це ті, які відчувають схожість інтересів, кохання, дружбу, сексуальну привабли…

   – Ні-ні, – знову перебиває лікаря Лікс. – Я знаю, що це означає. Мені цікава саме Ваша думка стосовно цього.

   – Хм.. Ну я вважаю, що соулмейти дійсно існують. Ти можеш називати їх спорідненими душами, половинками, закоханими, будь-як. Але суть одна й та сама. Це люди, які відчувають глибоку близькість. Які завжди будуть поруч, сприйматимуть тебе таким, як ти є, допоможуть чи навіть просто посидять у тиші, коли це необхідно. Ось.. А чому Ви так раптово зацікавилися цим?

   – Нічого особливого, просто прочитав про це в книжці, – швидко відмахнувся Лікс.

   «Лікар говорить так само як і той дурнуватий Незнайомець. А я очікував почути об’єктивну думку, що могла би збавити мої емоції..» – розчаровано видихнув хлопець.

   Про які емоції йде мова, якщо сам Фелікс уже більше місяця відвідує сеанси Чана саме через апатію? Про такі, які зародилися після тієї самої розмови з Незнайомцем.

   Від того часу Лікс сам не свій.

   Все, про що Він може думати, – це споріднені душі. Раніше хлопцеві було абсолютно плювати на такі дурниці. Лікс не звертав увагу на «милі» парочки на кожному кроці, любовні сцени в дорамах чи освідчення в коханні у піснях. Проте зараз.. зараз йому здається, ніби Всесвіт знущається з нього. Лікс не може заспокоїтися, коли бачить, як поряд закохані тримаються за руки чи просто фліртують один із одним. Його вивертає від цього.

   Чи може Він просто заздрить? Заздрить, що до сих пір не зміг зустріти «свою» людину. Але ж раніше його таке не цікавило, а тепер, після слів Незнайомця, хлопець не викидує з голови ці дивні та незвичні думки.

* * *

   Дочекавшись наступного сеансу, Фелікс спішив до лікаря з надією зустріти там дурня-незнайомця. Цього разу Він точно все йому вискаже. І як на диво, піднявшись на потрібний поверх, хлопець помітив об’єкт свого страждання, тому різко зірвався з місця. На Лікса нахлинули емоції, про існування яких Він взагалі забув за останні місяці:

   – Що Ви зробили зі мною?! Кажіть! – різко зупинившись перед Незнайомцем, крикнув Лікс.

   Хьонджін підняв голову та здивовано вилупився на хлопця:

   – Перепрошую?…

   – Я питаю, що Ви зробили зі мною?! Ваші безглузді розповіді про соулмейтів засіли в моїх думках, а ще мене всюди переслідують парочки. Чому до зустрічі з Вами такого ніколи не було?!

   Хьонджін ще декілька секунд із відкритим ротом дивився на хлопця, а потім голосно засміявся:

   – Що ж, давно я так не веселився. Тобто все ж я змусив Вас повірити в існування соулмейтів?

   – Та про що Ви говорите! Я й надалі не вірю в такі нісенітниці, просто не розумію, чому навколо мене всі ніби змовилися! – знову викрикнув Лікс і нарешті усвідомив, що інші відвідувачі косо споглядають на нього.

   – Кхм, може продовжимо розмову на вулиці? – запропонував Хьонджін і пройшов вперед.

   Вийшли обидва на задній двір офісів та зайняли найвіддаленішу лавку біля невеличкої ялини. Декілька хвилин жоден із них не наважувався заговорити. Хлопці просто сиділи поруч та дивились у небо. Все ж не витримавши, Лікс знову випалив:

   – Розумієте, мене ніколи не цікаво з ким і як я проведу своє майбутнє. Я не задумувався чи справді десь у світі існує людина, з якою мені необхідно повʼязати своє життя. Я навіть ніколи не закохувався по-справжньому. Тому все це для мене звучало смішно і неправдоподібно. Однак тепер я чомусь злюсь через те, що всі навколо мило проводять час із своїми половинками, а я самотньо зависаю цілими днями в ліжку. А якщо я так і не зустріну «свою» людину.. І це не означає, що я свято вірю в споріднені душі, просто… Я сам не знаю як це пояснити, але все відбувається саме через Вас! І це мене дуже дратує!

   – Хм.. Насправді в цьому немає нічого поганого. Думаю, кожен проходив через таке. А це Ви ще навіть не відчували симпатію, закоханість і привʼязаність, ха-ха. Тому, звісно, щось нове буде лякати Вас. Але знаєте, з іншого боку, це не так вже й погано. Наскільки мені відомо, Ви відвідуєте сеанси Чана саме через апатію.. До речі, попередьте його про запізнення. Отож, раніше Ви відчували лише апатію, але тепер поступово проявляються деякі старі емоції: злість, переживання, дратівливість. Так, краще б це були радість та щастя, проте.. це теж прогрес! Думаю варто про все розповісти лікарю, – з усмішкою поглянув на хлопця Хьонджін.

   – Що… Ви серйозно?

   – Так, цілком. Повірте, я точно знаю про що говорю. Для мене ця тема є досить близькою.

   – Ха, та хіба такий легковажний мрійник, як Ви може зрозуміти мене, – фиркнув Лікс.

   На хвилину настала важка тиша, яку перервав низьким та злим тоном Незнайомець.

   – Легковажний мрійник?.. Та що Ви взагалі можете знати про мене... Я просто намагався підтримати Вас, тому пора би навчитися приймати допомогу, коли її пропонують. І перестаньте бути такою холодною сукою, бо не всі завжди будуть ігнорувати Ваші колючі висловлювання, – виплюнув той та швидким кроком забрався геть.

   «Образився чи що.. Бляха, здається, я знову перегнув палку..» – ніяково зітхнув Лікс.

.. to be continued 🙂

   P.S: Всім привіт! Трошки випала з Інтернету через сесію, але все одно написала декілька чернеток ! Сподіваюсь Вам сподобається, очікуйте на продовження. Також було би цікаво прочитати Ваші враження:) Всім любові <3