2021 діскотека медляк журбинка
від Троян АнасВін чув цю пісню безліч разів. Вона розфарбовувала його депресивні будні ще більшим смутком. І от неочікувано, саме під цю пісню він танцював. Щей з чоловіком до якого так і тягнуло.
Ще навіть не почалися співати слова, але він знав! Знав що буде далі..і це з’їдало його з середині. Адже так добре зараз, в обіймах Петра.
Цей чоловік був як м’яке сонце, що огортало теплом, і також цілковитою гей іконою на танцполі. Він чомусь забув, що це якби підлітковий табір. І на них дивляться десь 200 підлітків. Макс поглядував у сторону де були люди. Ніяково бути таким “собою” перед ними. Хлопці зустрілись поглядами. Петро зачаровано рухався, ховаючи голову партнера в обіймах.
Повільний танець..вдвох.. проте в середині хлопець відчуває пустоту. Намагається схопити іншого в обіймах, але не відчуває..душевно. Макс все ж вирішує насолодитися моментом вслуховуючись в лагідні слова
spend some time alone
Опис його рутини, існування, часу, ментальності, недосипу, життя на теперішній момент. Скільки він живе вже так? Ну добре хоч живе..але і справді.. Самотність поглинала завжди: у тиші, в компанії, в метро і на прогулянці. Тому він намагався бути найгучнішим, найсаркастичнішим у компанії. Ховав свою натуру за багатьма масками, та шаблонними поведінками. Інколи ( часто) був токсичним, проте завжди приділяв час відстороненим підліткам. Допомагав їм розкритися, позбутись самотності. Як колись і йому допоміг табір… теплі обійми, надія та спокій огорнули його.
understand that soon
you’ll run with better men
Макс так не хотів чути саме ці слова. Не боявся їх ні..бо це було правдою.. цей танець не вічний, ці обійми скоро минуть.
Закінчиться остання зміна і він поїде додому. Де буде шум, але не від сміху підлітків чи якоїсь вечірки, а шум міста. Він був безсенсовим, порожнім і таким дратуючим. Сіра маса нудних людей буде оточувати кожен ранок знову і знову…
Петро піде..і явно до кращого чоловіка або жінки… бо нашо йому по факту травмований підліток ( виглядаючий на всі 30 через стрес, але все ж підліток) “Яка ж я погана людина..” розносилось в голові у Макса вже в котрий раз. Хоча тепло обіймаючого тіла казало зворотнє..
alone again again
Як же була нестерпною думка, що його покинуть. І правильно зроблять. Нащо калічити собі нерви? Краще самому всіх відштовхнути. Не допустити близькості. Хоча от вона.
Він занадто втомлений щоб відштовхувати це лучисте сонце. Занадто втомлений щоб страждати. Занадто.. насолоджується цим моментом, щоб його полишити.
0 Коментарів