Повторюй за мною

Вони лежать на ліжку.

Стомлені, заклопотані. Фантомне відчуття незавершеного завдання забиває усі їхні думки. Ну, принаймні, думки Чюї.

Дадзай думає ризикнути. Ідея сиділа в нього у підсвідомості довгий час. Момент краще нікуди — він помітив, як штани Чюї випирають, ще на дорозі додому. Це нормальне явище, зовсім не аномалія, але саме це підштовхує Дадзая. Вони вже робили подібні речі. Чюя ніколи не відмовлявся від взаємної мастурбації. Нічого страшного у тому, що напарники час від часу допомагають одне одному. Дадзай хоче вірити, що цим вдасться прикрити його невпинне бажання робити це. Сподівається, що Чюя вважає, ніби для Дадзая це теж — не більше, ніж дружня солідарність. Як би не хотілося зворотнього.

Як і очікувалося, Чюя з готовністю підстрибує стегнами, жадаючи контакту, коли Дадзай перериває розмову й обережно торкається його крізь тканину. Головне не помилитися. Допоможи йому Бог. Чюя грайливо дивиться йому в очі. Дадзай враз змінює свою думку про бажане. Ось те, чого він хоче. Так близько, що забирати від нього руки фізично боляче. Дадзай допомагає Чюї позбутися штанів із білизною. В рухах хлопця — нетерплячість. Невже він чекав, доки Дадзай почне? Не хотів, аби його не так зрозуміли?

Свої джинси Дадзай знімає самотужки. Чомусь хочеться довести Чюї, що він добровільно це робить. Добровільно йому відкривається. Зіниці Чюї розширяються, завбачивши, який Дадзай збуджений. Це змушує задуматись, а чи Чюю взагалі турбувала робота з моменту, як вони зайшли до себе? Хіть у блакитних очах дозвояє Дадзаю розслабитись. Він у цьому не один, і уже гаразд.

Пальці Чюї вміло охоплюють його, знаючи, де саме треба натиснути. Зосередитись на меті неймовірно важко. Декілька секунд займає в Дадзая лише перевести подих. Не хочеться зупиняти Чюю. Не лише тому що нестерпною здається думка обірвати довгоочікуване, таке потрібне тертя. Чюю не варто відволікати. Не треба давати підказок, що буде далі. Краще поставити його перед фактом.

Він пару разів приходиться усією довжиною, не відмовляє собі зупинитися на чутливих венах в деяких місцях, на що радо зустрічається з боку Чюї. І Дадзаю дуже хочеться розтягнути момент, аби всотати в себе усі вигини тіла поряд з собою, усі слабкі зітхання, що завжди були на вагу золота, але він не планує відступати. Тільки не тоді, коли майже досяг місця призначення.

Його пальці ковзають донизу лише на дюйм, але цього достатньо, аби Чюя збагнув чужі наміри.

— Дадзай…

В його голосі немає страху, ні. Лише спантеличення й… Допитливість?

— Просто довірся мені, — каже Дадзай заспокійливо на випадок, якщо Чюя таки не готовий.

Він ніби вагається. Повертається пальцями на член, щоб зібрати більше в’язкої рідини, й Чюя від несподіванки видає гортанний звук — один з небагатьох за увесь процес. Дадзай упивається ним, хапається, мов за життя. Йому потрібно почути ще. Бодай один такий самий.

Він знову пірнає рукою між пружних сідниць. Розум веде від них. Не віриться, що раніше не дозволяв собі спробувати. Але на це були причини. З Чюєю, врешті, все трохи інакше, ніж з рештою хлопців. Дадзай сподівається, що він про нього такої ж думки.

— Повторюй за мною, — тихо каже він. Брови зведені разом, наче Дадзай дуже старається чогось не зробити.

— Що?

— Повторюй мої рухи, — каже ще раз.

Його коліна розходяться в німому запрошенні. Він досі не дивиться на Чюю. Не знає, як це зробити. Чюя ж, на диво швидко, погоджується й багатообіцяюче кладе руку на живіт. Дадзай ніби читає його думки: це теж мастурбація. Нічого надзвичайного, правда? Правда, відповідає Дадзай подумки. Тої ж миті Чюя, ніби зрозумівши його, припиняє баритися. Він так само, як це раніше зробив Дадзай, набирає на пальці природню змазку і без попереджень зупиняється недалеко від входу.

Чути рване зітхання. Дадзай настільки багато сил приклав до того, аби підступитися до Чюї, що зовсім не усвідомлював свого власного становища. Він не уявляє, як Чюя це робитиме. Йому моторошно, що це буде надто приємно, і захочеться ще.

Чюю це не обхдить. Він вичікувально заглядає в очі Дадзая, що лише зараз зважились відліпитись від стелі. Що ж, він сам повісив на себе обов’язок вести. Хоча вже шкодує про це. Ой як шкодує.

— Це боляче?

Стороннє запитання відволікає Дадзая. Йому вдається повернути своє самовладання.

— І так, і ні, — каже він, — На початку — звісно, що неприємно. Потім — майже завжди гаразд.

Чюю турбує формулювання, він невпевнено питає очима, мовляв, що значить — майже завжди? Дадзай знає, що не обов’язково було додавати цю деталь, адже це лише ймовірність, що йому не сподобається, або сподобається в сумнівних кількостях, але не це важливо. Та Боже, він в будь-якому разі зробить Чюї приємно. Його інтерес не в тому, щоб досягти цього виключно цим способом.

— Я обіцяю, що буде добре, — Хіба Чюя не розуміє?

Але хай там як, хлопець м’якшає під словами Дадзая. Той почувається врятованим. Нарешті починає потроху обводити анус кільцевими рухами. Поза незручна, але змінити її неможливо. Не до цього зараз. Та і не знає Дадзай, які ефективніші.

В ньому зароджується звикання до ледь вловимих реакцій Чюї. Хочеться навіки закарбувати в пам’яті ту мить, коли йому перехопило дихання, бо Дадзай занурився всередину. Він мало не забуває рухати власною рукою, й згадуючи, роздратовано глипає на Дадзая. Дадзай зовсім не переймається тим, що він стрімко набирає швидкості, занурюючись куди глибше, ніж зараз у ньому чужі пальці. Дадзай прикриває очі, лише коли чує шипіння Чюї. Він з усіх сил намагається не здатися.

— Потерпи, Чюя, — Фальшива впевненість. Але що вдієш?

Він цілеспрямовано входить далі, відчуваючи, як пальці Чюї небезпечно наближаються до його простати. Він натискає на неї, й Дадзай смикається, напевне, завдаючи болю Чюї, проте той не реагує. Натомість із тваринним голодом у очах розглядає Дадзая, те, як його брови звелись будиночком. Дадзай молиться, аби відчуття, наче він почервонів, було оманливим.

— Це та стадія? “Добре”? — задихано питає Чюя.

— Так, — крізь зуби видихає Дадзай. Ентузіазм, з яким хлопець стимулює його, вбиває. — Добре.

Якось стається, що вони синхронно випускають свій перший стогін. Забувшись у чужому задоволенні, Чюя, видно, не сподівався, що його “добре” теж не за горами. А тепер забувається у чужому задоволенні Дадзай. Чюя красиво відкинув голову на простирадла, відчайдушно хапаючи ротом повітря. Він кліпає декілька разів, аби прочистити зір. Шок на його обличчі змушує Дадзая переможно посміхнутися. “Бачиш, Чюя? Я обіцяв, що не буде погано”, — думається йому.

Звідти їм обом не треба багато, аби дійти до оргазму. Чюї — тому що для нього це вперше й відчуття занадто сильні. Дадзаю — тому що це Чюя. Він змикає пальці на члені того, намагаючись не рухатись вкрай нерозбірливо. Жахливо, що він дає слабину. Але Чюя, Господи, Чюя, що так непристойно стогне на своєму піку, що не в змозі навіть помститися Дадзаю й стиснути його перезбуджений член, намертво чіпляючись за край ліжка…

Все, що він може — взяти нещадний ритм іншою рукою. Дадзаю, втім, вистачило одного побіжного дотику ліктя Чюї, що випадково шарпнув його член.

Забравши одне від одного руки, вони оновлюють дихання. Чюя майже одразу переходить до запитань:

— Чому ти взагалі… — Він супиться. Розуміє, що не те хотів сказати. — Тобто, я приблизно прикидав, як це, але не думав, що буде саме так.

Дадзай довго розмірковує, перш ніж відповісти. Очевидно, способом, яким вони це зробили, мало хто користується. Не те щоб дивні позиції під час сексу — рідкість, але Дадзай розуміє, що в очікування до першого разу наврядчи входить щось подібне.

— Я просто не знаю, як інакше, — й додає, ніби навмисне хоче підвисити градус сорому в кімнаті: — Це робити. Я маю на увазі, знаю, але не… не пробував. Інакше.

— Господи…

Чюя проводить руками по обличчю. Неясно, яка емоція на ньому зараз. Але він продовжує:

— І з якого часу ти на мене заглядаєшся? Відколи мрієш таке зробити?

— Я був з іншими, Чюя, — посміхається Дадзай в зневірі, що його викрили так швидко.

— Я зрозумів.

Звідки Чюї відомо, що варто йому було заплющити очі, Дадзай завжди бачив перед собою його? Чортівня якась.

— Ні, не зрозумів. Якщо ти думаєш, що моє статеве дозрівання почалося завдяки тобі, то…

— Скоріше, завдяки мені ти про нього дізнався, — виправляє Чюя, не заперечуючи.

Він лягає на бік, аби зухвало дивитись на напарника, і Дадзаю хочеться вибити з нього цю впевненість. Проблема в тому, що ця риса Чюї і є однією з причин, чому сьогоднішній вечір стався.

Ця риса подобається Дадзаю. Ця риса змушує його досягати оргазму, з ким би він не був. Достатньо уявити, як Чюя підіймає на нього голос, аби посварити, або розглядає в усі очі без тіні провини, наче йому усе дозволено. Другу картину кортіло побачити наживо найбільше.

— То що далі?

— В сенсі?

— Що як я дійсно зациклений на тобі? — Він перебільшує, щоб не видаватись надто вразливим. Чюя, може, відчуває це, проте нічого не завважує.

Його погляд, як Дадзай і здогадувався, не порівняти з жодним з відчуттів. Це вперше Чюя дивиться на нього таким чином. У дрібних змінах його виразу хочеться бачити здивування. Приємне. Він не знав, що йому подобається Дадзай. Для нього це справжнє відкриття. А на дотик його настрій — рішучий.

Це правильно. Ані абсурдно захаращений одягом верх Чюї, що досі лишився недоторканним, ані тремтіння на місці, де Дадзай влаштував на чужих стегнах долоні, не переконають його в зворотньому. Чюя дивиться на нього, наче усвідомлює свою владу над кожною часточкою Дадзая. Це дивовижно, але заворожує. Настільки, що він жертвує шаленим поцілунком, в якому Чюя дозволив собі зірватися й до якого неодмінно треба буде повернутися згодом. Зараз йому хочеться віддячити Чюї за його відвертість. Хочеться вибачитись за затримку.

Поклоніння. Ось і усе, що треба сказати, щоб описати те, як охоче Дадзай падає на коліна, попередньо злізши з ліжка. Ноги Чюї негайно, мов за інстинктом, обвиваються навколо його шиї. Досі він реагував точно, як усі хлопці — сприймав це за належне. Та на те, що Дадзай збирається зробити, відповісти Чюя має не так. Не відсахнутись, обізвавши ідіотом. Не злякатися, не кидатися в Дадзая образами, мовляв, навіть у нетрадиційному сексі є межа. Чомусь він впевнений, що Чюя не відмовить.

Він не помиляється. Чюя не до кінця розуміє, що відбувається, по ньому видно. Проте він довіряє своєму тілу й підставляється під язик Дадзая, як тільки може, в погоні за задоволенням. Вхід досі блищить змазкою, коли він занурюється всередину. Чюя втрачає самовладання. Його волосся розлізлося, не зникаючи більше з місць, де Чюї лоскотно, його очі прикуті до темної маківки між ногами, а дихання, здається, зовсім зникає між стогонами і скавчанням, що тепер не зупинялись ані на мить.

Хтозна, чи з цього варто було починати, чи на Чюю магічно вплинуло зізнання Дадзая. Однаково, добре, — дуже, в біса, добре, — що Дадзай спробував. Жалів би про це до останнього подиху, та і є підозри, що Чюя навіть за повної невзаємності не був би проти. Хлопець гадки не мав, а виявляється, неймовірно чутливий до таких пестощів. Як же Дадзаю з ним пощастило.

Коли його язик поступово переходить на ерекцію, Чюя не стримується. Бере його за волосся. Направляє. Дадзай тільки цього й хоче, від цього тільки більше збуджується, тож не помічає, як член ковзає у саму горлянку. Перед очима темніє, але це комфортна темрява. Це — його призначення, що не раз змушувало божеволіти й ставити під питання сенс свого життя. Це те, що він шукав. Що він шукає і що завжди шукатиме. Задихатися на члені Чюї, віддалено більше відчуваючи, ніж чуючи, як той лається — доля Дадзая.

Разом із жадібним вдихом, що виривається з його грудей, щойно Дадзая відпускають, сперма бризкає з його власного члена. Він мимоволі цікавиться, чи вона така ж смачна, як в Чюї. Він ніколи досі не дозволяв партнерам взяти над ним верх. Можливо, в тому, що Чюя кінчив йому у рот, не значило багато, адже хлопець міг банально не зміркувати, куди себе подіти, але справа не лише в цьому. В погладжуваннях голови Дадзая. В погляді, вогонь у яких не вщухав, попри абсолютну вдоволеність.

— Про що ти думаєш? Збираєшся доводити, що тобі не сподобалось? — хитро усміхається Дадзай. Останній поцілунок у коліно, перш ніж Дадзай підведеться, ще більше драконить Чюю.

— Я збираюсь змінити твоє уявлення про твою улюблену позу, вискочко. Одягайся, — каже він звичним знущальним тоном, але Дадзай чує ще й німе питання. Чи дозволить він Чюї?

З огляду на те, що разом з усвідомленням, що таким чином Чюя намагається показати свою повагу й не зазіхнути ненароком на заборонене, тілом Дадзая проходяться табун мурашок, ну…

Це беззаперечне “так”.

— Слухаюсь, — і Дадзай справді починає натягати свої джинси у ту ж секунду.

Чюя ледве помітно киває.

Між ними укладено угоду.

Чудово.

Він проводжає Чюю поглядом, коли той одягається сам. Вже не ховає своєї прихильності. Дадзаю завжди подобалось спостерігати, як він займається буденними справами. В цьому є щось чарівливе, невід’ємно живе. Безумовно, Чюя робив все особливим. Дадзай не пригадує, коли востаннє мирився з такими ситуаціями. Віддатись потенційно не тій людині, втаємничити її у свої найтемніші секрети без гарантій нерозголосу — все ще необачне, дурне рішення.

Проте Дадзай не думає, що Чюя входить у список “не тих” людей. Більше ні.