Вибач

Син Мін підняв брову. Його рука міцно схопила Чоніна за волосся. Відчуття не з самих приємних коли тебе хапають зі всієї сили за волосся. Швидким рухом його лице Чоніна вже було між ніг Мінні.

– я бачу окрім того що ти без мозків ти щей і глухий! – грубим тоном промовив Син Мін.

– я не буду цього робити! ти не на того напав!!

Чонін намагається піднятися з полу, але рука Син Міна схопила його за волосся ще сильніше.

– ай яй яй яй!!! боляче ж що ти робиш?!

На обличчі Мінні вже було легке роздратування. В серединні вже все кипіло. Око злегка посіпувалось. Саме так цього хлопця було дуже легко роздратувати, йому з самого дитинства все легко діставалось, тому він дратувався відразу як тільки чув відмову.

– послухай! якщо ти не хочеш що б твоє життя було зруйноване у школі, на майбутній роботі то краще слухай те що я тобі кажу!! повірь я зможу зруйнувати тобі життя. Грошей у мене достатньо!!

Чонін здригнувся. В ногах він відразу відчув слабкість. Схоже це все, йому доведеться зробити все що він каже. Нащо тільки він сюди прийшов? його гордість постій його підводила, але він все одно наступав на тіж самі граблі. Тепер ось! Рука хлопця повільно потягнулась до ширини того. Той в свою чергу посміхнувся та відпустив його волосся. Пальці які недавно стискали волосся, потягнулись до бутилки з вином та стаканом. Чонін розтягнув ширінку. Звук був не дуже чутний, але для Чоніна це був звук неначе провести нігтями по дошці. Мінні в той час вже наливав собі кисло солодке вино з посмішкою на обличчі. Через мить шорти з трусами були на підлозі. Чонін взявши в руки член неначе завмер, рот був закритий. Страх пробирав його але не зрозуміло від чого, від того що він зараз зробить мінет хлопцеві? Чи може від того, що якщо він цього не зробить то його життя рухне?

– чого застиг? працюй, малюк!

– я…я…я не можу…

– о? справді? – промовив це, Син Мін взяв в руки телефон та почав набирати якийсь номер.

– добре! тільки не роби нічого!

– починай!

Чонін повільно відкрив рота. Голова потихеньку наближалась до члена який лежав у руках. Час ішов занадто швидко для Чоніна, і занадто повільно для Мінні. Нарешті процес почався. Син Мін спокійно попивав вино, Чонін ніжно обсасував член хлопця неначе він вже це робив. Зуби не торкалися, язик був дуже ніжний і правильно виконував свої рухи. Брова Мінні піднялась він був злегка здивований що той так все добре робить. Рум’янець почав з’являтися, в середині відчувалось деяке дражливе, неаначе листя високої берези бистро пробігають по його шкірі. Рот того все прискорювався. Він виконував свою частину дуже добре і Син Міну це подобалось. Рука Мінні впала на голову Чоніна і почала пропихувати голову далі, що б його член був повністю в роті того.Тіло неначе тримтіло. Язик облизав губи на яких було вино. Посмішка освітляла неначе всю кімнату йому подобалось мати владу над таким впертим хлопцем як він. Чонін намагався пропихати весь член того собі в рот, було навіть видно маленькі сльозинки на очах. Мінні в свою чергу погладжував того по голові і продовжував пити вино і деколи класти собі в рота зелений солодкий виноград який стояв у гарній піалочкі на столі не подалік.

– о так! продовжуй малюк! – з насмішкою промовив Мінні.

– ммм…мммм…м…м…м…

– ти так хороший в цьому! У мене навіть склалась думка що ти вже цим займався.

Той підняв очі і побачив як в недавно, що вільній руці був телефон який фотографував його. Невспівши оклкмити як відчув білу рідину у своєму роті під назвою “сперма”. Він відразу відсотронився і почав шукати куди ж виплюнути, але рука лягла на його підборіддя і зімнула щелепу.

– куди це ти зібрався плювати? ковтай!

Чонін розізлився. В животі все бурліло неначе в самому могутнього вулкані, неначе як вода в чайнику яка зараз польється через кришку чайника. Дратівливість підвищувалась, він розумів що йому нікуди не дітися і саме це його так дратувало. Він ковтнув, це було дуже повільно, навіть здалося що звук його ковтка було чути на всю кімнату. Видих задоволення прозвучав з вуст Син Міна.

– ох! який ж рай для вух!

– нащо тобі ці фотки?! ти що шантажувати мною зібрався ними?! – з легким дратування промовив Чонін.

– ого! а я думав, що у тебе зовсім немає мозгів, але дивись додумався! так, я збираюсь ними шантажувати тебе, і що? – із сміхом промовив Мінні спершись спиною об спинку стільця.

– це не чесно!!!

–мені все одно чесно чи не чесно головне, що б я задоволений був! до тебе допирає? А? малюк?

Той взяв його за комір і приблизив своє лице до нього. Їхні носи майже стискались, лише кілька дюймів і їх губи б зіткнулись.

– А тепер провалюй, але пам’ятай! якщо я захочу щось знову з тобою зробити, то ти погодишся! а якщо ні то пиняй на себе!

Чонін бистро біднявся і вийшов швидким кроком майже біг, він  гупнув за собою вхідні двері та пішов до свого домика. Син Мін же спокійно зробив ковток вина.

–Ха…цікаво, де він навчився так сосати?

В одному з бесідок табору сиділи два хлопця в руках у них були цигарки, але не звичайні неначе у одного із запахом банану, а у другого вишні. То були Хьонджін та Мінхо.

– дивись блін чи вожатих немає! – промовив Хьонджін видихаючи вишневий дим з свого роту.

– господи! та дивлюсь я дивлюсь! Так ти говоришь що переспав з другом мого Джисоні?

– ага!

– і що ти збираєшся зробити далі?

– ну як що?! прийду до нього такий весь невинний і нещасний, почну вибачатися типу не хотів і всяке таке. Він мені повірить, як це робили всі такі як він, і я буду з ним дуже добрим що б змусти його закохатися! А коли я це зроблю я почну використовувати його по повній, так що у нього кожен день буде очко горіти! а коли він мені набридне я його кину!

Мінхо кинув цигарку на підлогу і роздавав її. Його очі розширились від подиву. Він підійшов до того і взяв його за плечі.

– ти зглузду з’їхав Хенджін?! ладно там якісь шлюхи з бару! але я не дозволі ображати друзів мого Хана!!

Хенджін сидів навіть не здригнувся в його очах був спокій а на обличчі широка посмішка. Мінхо відпихнув його і підійшов до виходу бесідки.

– я все йому розповім!

Хьонджін зненацька встав та підійшов до того. Розблокував свій телефон, він відкрив відео, де вся їх компанія в якій був він, Мінхо, Чанбін і Син Мін перед від’їздом в табір грали в правду або дію. Було добре чути, що Мінхо задають дію в якій полягалось в тому, що б той знайшов у таборі якогось хлопця і використав його. На що Мінхо погодився. Мінхо був здивований, руки сіпались, а ноги підкашувались. Він навіть такого не пам’ятав поскільки на відео вони дуже п’яні. А Хьонджін посміхався, на його обличчі можна було прочитати який самовдоволений він був зараз.

– це…ні!!! я навіть такого не пам’ятаю! я люблю Хана і мені все одно що ми з ним знайомі декілька днів! Я просто відчуваю що він той кого я шукав! це не правда! – з тривожністью промовив Мінхо, було видно як він сильно переймався.

– справді? як ти думаєшь твій Джисон повірить тобі? ци цьому відео?

Було занадто очевидно, що він повірить відео, не йому. Той довго думав і все ж рішив вибрати мовчати для того що б його коханий Хан не побачив цього відео. Він сильно стиснув кулак і закрив свої очі.

– я буду мовчати.

Хьонджін всміхнувся та пішов. Ноги наступали на маленькі  камінчики, але він зовсім не відчував біль. Звичайно він ж був кросівках, було б дивно якщо б йому б було боляче. Запах сосон які росли не подалік від табору літав у повітрі, цей запах випивався йому в ніс, але його це зовсім не дротувало, а навпаки додавало йому спокою і так в його спокійному стані. Через декілька метрів ходьби він повернув голову на право, його очі відразу помітили гарного хлопця з веснушками. Фелікс, він стояв на дитячому для розваг кораблі який стояв на воді але був міцно прив’язаний до берегу, такий яскравому, але краска була стара тому було видно деякі тріщенки, видно ним ніхто не займається. Не дуже безпечне місце, чим організатори взагалі думала, можна було подумати.Його посмішка зросла. Вільним ходом хлопець наближався до того. Ішовши рука провелась по кущику. Ступивши на доску корабля, доска заскрипіла. Лікс миттєво обернувся. Хьонджін навіть не вспів посміхнутися йому, як той відразу відвернувся. Той підійшов до нього і поклав руки на його плечі. Але той відразу її змахнув з себе.

– Гей! не дуйся ти так! – сказав Хьонджін і зробив наївний погляд.

– відстань! бачити таких як ти не хочу.

Фелікс дивився на озеро. Вітру не було, тому вода майже не рухалась. Але також вода була зеленувата це казало про те ніхто її не чистив. І насправді це було сумно місце таке хороше, а за табором майже не доглядали. Раптом Лікс відчув руку на своєму підборідді, яка раптом повернула його до лиця Хвана. Їх обличчя були в декількох дюймах один від одного, що змусило того майже не помітно почервоніти. На обличчі Хвана було помітний серьйозний вигляд обличчя.

– я вибачаюсь! я не знаю що на мене тоді найшло! Я більше так не зроблю…дозволь зняти камінь з душі. – промовив Хьонджін повільним та низьким голосом, не грубим алей і не ніжним.

– не дозволю. І взагалі відвали.

Фелікс відпихнув того, але не сильно, що б той майже не відчув біль.

– я ж вибачився! я хочу бути друзями! кочешь я на коліна стану? хочеш?

Той не чекавши відповіді опустився на коліна того. Коліна відчували деяке покалування не зрозуміло від облупившої краски чи від самого дерева.

– що ти робиш, ідіот?! Встань. Швидко.

– Не встану поки не вибачишь і поки не станемо друзями.

–я…я подумаю!

– тоді я буду тут стояти поки ти не подумаєш.

Лікс розвернув голову до стажки діти які проходили і пялились на них як не знати на кого. Деякі навіть посміювались. У середині Лікса щось відбувалося, він і не хотів його вибачати, але також в середині нього щось говорило вибачити. Чи відчував він жалість до нього? Так, напевно так. В животі неначе проводили тими ж самими ветками сосни, або ж неначи в його животі бігало мільйони муравїв. Настільки він нервував. Але чому? Він сам і не знав. Він поставив одну руку собі на стегно, а іншу підніс до рота та почав гризти нігті. Простоявши так хвилин так з п’ять точно, його жалість до нього перемогла.

– добре! Я вибачаю і добре ми будемо друзями. – промовив тихим голосом Лікс відвівши свій погляд на тіж самі сосни.

– Ура! я радий, дякую тобі Фелікс.

Той встав з колін та подивився на того посмішкою в 32 зуба. Він поклав руку тому на плече.

– ну що друже пішли перекусимо чогось в столовій, а?

– ну…можна звичайно. – Лікс ніяково посміхнулась.

Хьонджін повів того до столової, але на обличчі Хвана грала дуже хитра посмішка яку Лікс не міг побачити.

****************************

мій тгк:https://t.me/mymymymy_re
буду дуже вдячна за підтримку♡