Будешь моїм

Хван розтягував Лікса. Було чути тихі, томні стогони. Хьонджін зітхнув, він сам не зрозумів як прикусив свою нижню губу. Відчуття наче всі приємні відчуття поглинули його. Збудження? Напевно…чи ні, сам не знаю. Ліксі звивася. без смазки відчуття в середині було у нього не самі приемні. Так гаряче чи то від пальців Хьонджіна так чи можливо тому, що з ним ніколи ще такого не траплялось. Кожен рух пальців змушував стогнати Лікса наче маленька цуценя під дощем якого покинули. Коротше говорячи не дуже приємне відчуття. Але що він міг тоді зробити? рівним рахунком нічого, лише терпіти більше нічого. Інша рука Хьонджін потягнулась то свого кармана кофти. Як тільки Хван дістав свою руку показалась смазка. Лікс був повернути тому нічого не бачив та толком сказати нічого не міг. Боявся. його очі впадали в дерев’яну спинку ліжка. Трищини, від лаку. Старе напевно що ж зробити. тендітні ручки Ліксі стиснули подушку, білу з цим блядскими маленькими квітками. Боляче неначе ріже, чи буде так боляче якщо він увійде? може у нього є смазка? Так страшно, блін ладно.

–можна я розвернусь…?

–ні!

Ліксу навіть здалося що у нього пробіг легкий вітерець від його холодної та грубої відповіді. В голосі Хвана чулась байдужість як так сильно засмучувала Лікса.Одним різким рухом пальці вийшли з дупці.

– ах…– простогнав Лікс з легким тремтінням в тілі.

Хван хлопнув по тендітній дупці хлопця. Той наніс на свої пальці смазку. Рідина розтікалась по пальцях. Він знову всунув пальці в дупу Лікса від чого той тихо застогнав.

– м…вже не можу дочекатися, що б увійти в цю солоденьку дупцю!

Лікс прикушував свою губу. Пальці тримтіли, наче в епілепсії, але невже це збудження? У голові не могло зійтися те що його тіло реагує на хлопця таким чином. Чому? Лікс нічого не міг вдіяти. Холодний погляд та різка зміна відношення Хьонджіна до нього лякала його, що б щось зробити. Висунувши пальці Хван зняв з себе шорти рази із трусами. Презерватив він дістав з іншої кишені. Міцні як сталь розірвали упаковку презервативів. Одним рухом він надягнув на свій член контрацепцір. Лікс намагається не думати що з ним зараз станеться. Всі думки він намагався заполонити всім окрім цього. Хван всунув свій член в ніжну дупцю Хлопця. Товчок був дуже різкий і неприємний.

– АХ!– Лікс сильно застогнав, але це все було не від приємних відчуттів а від болю.

– Ти такий вузький.

Хван зкривив обличчя. Він хотів все і відразу, але це був перший раз Лікса тому його дупа була дуже вузька що не подобалося Хьонджіну.

Той почав рухатися. Подвиги були швидкі та приємні тільки для Хьонджіна. Для Лікса це було неймовірно боляче, його руки тряслися, тай впринципі все тіло. З роту видавалися вже не тихі а гучні стогони. Наче вітер здійнявся посеред гір настільки був гучний голос Йонбока. Здається Хвану все одно він отримував задоволення і це було для нього достатньо. На те що Лікс тримтів від болі його не хвилювало ні краплі. З кожним рухом Хвана Лікс починав відчувати задоволення. Обличчя стало червоне, наче те саме яблуко яке висіло на дереві у літку. Чи Злість це що його використовують? Чи може збентеженість? Він і Сам не міг зрозуміти. Руки Хьонджіна почали гратися з сосочками Йонбона які вже були дуже чутливі. Стогони збуджували Хвана все сильніше. Лікс закотив очі від того що Хван прискорював свій темп, також він прикусив одну із своїх губ та нарешті кончив.

–так швидко? – з смішком сказав Хван.

Минуло кілька хвилин. Темп прискорювався з кожним товчком все більше. Лікс відчував що зараз лопне. Як раптом Хван кінчив. Той вийняв свій член з вже рочервонівшої дупи Лікса та облизав свої губи.

– ти такий гарячий! як я і очікував!

Лікс мовчав. Тіло тремтіло наче бешане. Слова наче застрягли у нього в горлі. Хван надягнув на себе весь свій низ та посміхаючись без жодних слів вийшов з їх будиночку.

– Чорт!!!

Лікс заплакав. Який він беззахесний, це його непокоїло. Він був наче вітер в ночі який здійняв шторм. Але це не дало йому сил протистояти Хвану. Його наче розперало від дратування що його використали але він нічого не міг вдіяти тому що боявся.

– чому я такий!?!?

Він знову натягнув на себе шорти та витер сльози.

– Хьонджін…так не чесно…– прошепотів він.

У кімнату зайшов Джисон. Його посмішка була наче сонце. Світило в очі Лікса так що аж сліпило. заздрю.

–Лікс ти не захворів? ти проспав зарядку…

–все добре…просто пізно заснув…ми ж практично цілу ніч у карти грали. – з сміхом промовив Лікс вдаючи вигляд що все добре.

– ну да, тоді ти програв всі раунди…навдаха!

– гей! кого ти невдахою назвав?!!

Лікс засміявся та кинув подушку в Джисона.

–Доречі а де Чонін? –спитав Лікс.

– Він кудись пішов до старших отрядів. Він щось говорив що з кимось поговорити моє серьйозно, але я так і не зрозумів нічого.

– ясно, але по його історія можна сказати що хтось на нього не так подивився.– насміявся

– ну це ж Чонін.

Джисон теж засміявся та пройшов до свого ліжка що б поставити телефон на зарядку.

Чонін стоїть перед дверима у будиночок Син Міна. Будівля розміщувалась на самому красивому місці в лагері на думку вожатих та дітей. Очі його розглядали свіжі та темно зелені дерева. Червоні квіти які виглядали з кущів лісу розвіювались на вітру.Краса.

–я зможу!

Той стукає в двері. Його тіло відразу зжалось. Пальці рук склалися в кулак. Він неначе відчував тисячі голок які коляться йому в тіло. Здається серце пропустило один удар. Страх? та ні не може бути. Раптом двері відчиняє Чанбін, посмішка наче показувала всі 32 зуба.

–ну привіт, загубився? – спитав Чанбін, оглядуючи Чоніна з всіх сторін.

–я…ну я…я до Си…Си…

і тут Чонін розуміє що не пам’ятає імені.

– Син Міна чи що?

–о, так!

– ну проходь раз прийшов, я якраз іду так що не скучайте в будиночку більше нікого немає.

Чонін кивнув. Пройшовши в будиночок він зайшов у кімнату де був Син Мін. Його нога стала на холодну та дерев’яну підлогу. Шкіра тіла хлопця відчула легкий вітер з сторони вікна. Відчинене вікно. Очі впали на різноманітні картина. З кіньми та іншими диким тваринам. Мда. Скоріше всього у тих хто робив інтерьєр цієї кімнати точно немає смаку. Його охопив подиви коли побачив що у кімнаті неймовірно чисто. Такої чистоти у нього з хлопцями з самого початку не було. Тут точно хлопці живуть? Погляд Чоніна впав на Син Міна який мовчки читав книгу та здається зовсім не зважає уваги на того.

– що встав вся?! – промовив Син Мін.

в голосі звучалась якась злість. Але байдужусті була більше.

–я прийшов мстити!

–Серьойозно? ну давай спробуй, ха, хотя я дуже сумніваюсь що ти це зробишь.

Чонін підійшов до того та замахнув кулака. Але Син Мін не похитнувся, наоборот він встав та схопив того за руку.

– А…–від несподіваності акнув Чонін.

– силачем себе возомнив?!

Син Мін повалив одним легким махом Чоніна на підлогу. Віль

на рука притягнула до нього стілець на який він сів.

– соси! наглий маленький слабкий хлопчик!

– що?!! – промовив Чонін з сильним здивуванням.

*****************************

мій тгк:https://t.me/mymymymy_re
буду дуже вдячна за підтримку♡

P.S вибачте мене будь ласка за довгу відсутність! Всіх з новим роком!