Глава XIV

Вовчата були менші за свого батька та спритнішими, тому обирали складніші стежки, для того, щоб йому було складніше їх наздогнати та він відстав. Але той, зносив усі перепони на своєму шляху і з кожним кроком був усе ближче та ближче. Краєм ока Сінінен помітив, що паралельно йому біжить ще один вовк. Біла шерсть постійно мелькала поміж дерев. Він біг трохи швидше, але й так було зрозуміло, що це не його максимальна швидкість, до якої він може розігнатись. «Аарон, щоб тебе! Як невчасно!» – подумав Нені і різко повернув вліво. Фархад трохи забарився і продовжив погоню за Жераром. Той, скористався помилкою батька і трохи відірвався.

Плямистий вовк вів Сінінена все глибше в ліс, постійно виляючи. Намагався сховати своє вовченя від переслідування. Аарон зупинився лише біля гавані, яка була дуже далеко від печери Нені. Молодий вовк втомлено впав на землю, важко дихаючи. Аарон перекинувся людиною і відчував себе прекрасно. Начебто і не пробіг він цієї купи кілометрів. Він сів біля молодого вовка і потріпав його за потилицю. Той лише скосив на нього погляд  блакитних очей. Його язик вивалився з пащі та лежав на землі.

– Слабенький ти, малий, – зробив висновок Аарон.

У той час, Фархад за волосся затягнув Жерара в печеру. Олівер перелякано схопився, збираючи чорних вовчат. Він взяв їх на руки і завмер посеред печери, спостерігаючи за альфою. Фархад розлючено жбурнув Жеже всередину печери і знову, прикинувшись вовком, помчав у ліс. Не встиг він спитати, що сталося, зеленоокий лиш крикнув хриплим голосом:

– Нені!

Блазіус одразу все зрозумів і швидко вискочив із печери. Він не уявляв, як обігнати батька, але потрібно було хоч якось допомогти Нені. Олівер не витримав і як тільки побачив, що Жеже намагається вискочити назад, крикнув:

– Стояти! – вовчата на його руках перелякано смикнулися. Жерар зупинився. Він повільно розвернувся до тата і соромно опустив очі. Олівер насупився. Тепер, до інших ушкоджень його сина, приєднався свіженький синець під оком і зчесана рана на вилиці.

– Вдарив тебе батько. Хто зробив усе інше? – абсолютно спокійним тоном спитав Олівер. Жерар зменшився під нищівним поглядом, таких самих зелених очей, як і його.

– Тато, татко… Нені він… якщо батько його знайде, йому кінець, – тремтячим голосом сказав Жеже. Олівер ще більше насупився. Він обережно розклав чорних вовчат на лежанці. Наказав спостерігати за ними Жерару. Вже біля виходу із печери сказав:

– Гукай батька і Блаза.

Жеже слухняно виконав прохання і вже через деякий час обидва бурих вовки стояли біля печери. Фархад кидав розлючені погляди на Блаза, Олівера і Жеже, який сидів, забившись у куток батьківської лежанки і притискав до себе трьох вовченят, ховаючи обличчя в їх шерсті. Олівер прикрив очі, заспокоюючись. Перевертні нетерпляче топталися на місті, не перекидаючись в людей.

– Фархад, – тихо сказав Олівер, – стримай себе. Покупайся в озері. Тобі допоможе. А Блаз піде зі мною. Не перекидайся. Ми трохи прогуляємося.

Фархад розлючено рикнув, але послухався Олівера і пішов у сторону озера. Він не смів ослухатися свого омегу. А раптом, він правий і Фархад занадто різко відреагував? Альфа втомлено занурився у прохолодну воду і закрив одне єдине око.

Коли Олівер відійшов із Блазом на достатню відстань, омега зупинився.

– Ти знаєш, де Нені? – спитав Олівер. Блаз кивнув. Омега ніжно провів по спині свого сина-перевертня і заліз на нього. Він міцно стиснув в кулаках густу шерсть.

– Поїхали, – прошепотів омега і вовк зірвався з місця.

Вже вечоріло, коли Аарон відчув солодкий запах чужого омеги. Омеги, який хвилював його свідомість. Це був єдиний омега, який йому сподобався, але він був зайнятий. Він любив свого альфу і дітей. Плямистий вовк не міг зруйнувати сім’ю цієї гордої людини.

Аарон побачив між худими стовбурами сосен витончене тіло омеги. Він плавно йшов до нього, наче олень. М’яко ступав на пожовклі голки хвойних дерев. Альфа посміхнувся. Він відчував запах ще одного альфи, але той не показував себе. Коли чорноволосий омега підійшов на достатню відстань, щоб можна було роздивитися його обличчя, Аарон, нарешті, відізвався.

– Олівер, – його голос був тихим і м’яким, – що привело тебе в таку далечінь?

Омега трохи здивувався. Звідки цей незвичний альфа знає його ім’я? Олівер зупинився на безпечній відстані. Аарон подолав відстань, що розділяла їх і підійшов зовсім близько. Омега підняв на нього зосереджений погляд.

– Аарон? – від піщаного берега піднімався Сінінен. – Що ти там копошишся? Я приготував вечерю.

Альфа посміхнувся. В його очах блиснула ніжність від чого по тілу Олівера поповзли мурашки.

– До тебе татусь прийшов, – буденно сказав Аарон. Нені підняв погляд і помітив, за плямистим альфою, що стояв до нього спиною, свого тата. Від несподіванки він затремтів усім тілом. Тікати нікуди. Вони й так були дуже далеко від найближчої вовчої сім’ї.

– Аарон значить, – сказав Олівер, – приємно познайомитися.

Омега посміхнувся самими куточками губ. Він протягнув руку плямистому вовку в знак привітання. Той якийсь час стояв приголомшеним, потім отямився і підніс руку омеги до вуст. Він легенько торкнувся шкіри Олівера.

– Запросиш свого тата до нас на вечерю? – спитав Аарон, не зводячи очей з омеги. Продовжував стискати його руку.

– Так, звичайно, – перелякано смикнувся Нені. – Ходімо на берег. А Блаз?

– Йому ти сам віднесеш їжу, – сказав Олівер, плавно йдучи за плямистим альфою. – Блазу не обов’язково чути нашу розмову.

Нені важко зітхнув, взяв трохи їжі і пішов шукати Блаза серед сосен. Вже зовсім стемніло. Світло від багаття дивовижними фарбами розливалося по воді. Гавань, у якій вирішив облаштуватися Аарон, була тихою і дуже гарною. Як тільки Нені зник з поля зору Олівер подав голос.

– Чому саме мій син? – спитав він, п’ючи смачну юшку.

– Чому саме Фархад? – парирував Аарон. Олівер підняв погляд на чужого альфу. Плямистий вовк розслаблено лежав на піску. Він вже встиг спробувати те, що приготувало його вовча.

– Ти знаєш чому, – м’яко посміхнувся омега.

– Ось тобі і відповідь.

– А ти впевнений, що Нені відчуває те ж саме, що й ти? Він молодий і дурний. У нього все життя попереду. Чи не боїшся ти, що він зустріне прекрасного омегу і закохається в нього усім серцем, а ти залишишся самим?

Альфа помітно засмутився, але потім струснув головою, проганяючи наслання.

– Якщо він захоче піти, я підтримаю його вибір. Ти правий, кому хочеться провести усе життя зі старим, нікому не потрібним, альфою?

– Чому ти не заведеш сім’ю? – спитав омега, відставляючи пусту тарілку.

– Тому що мене не приваблюють омеги, – відповів Аарон. Хотів додати: «Окрім тебе», – але вирішив, що це зайве.

– Чи в цьому причина? – посміхнувся Олівер. Він встав, збираючись йти.

«Далеко не в цьому», – подумав альфа. Аарон теж піднявся і був готовий провести омегу до його синів. Вони вже підходили до Блаза і Нені, коли Аарон притримав омегу за лікоть.

– А що батько? – було чути із-за величезного валуна.

– Врізав Жерару по морді, – відповідав Блаз, чавкаючи. Був страшно голодним. Одне діло бігти самому і зовсім інше нести когось на спині.

– І як він? – питав схвильований Нені.

– Залишився вдома з вовчатами. Сподіваюся, батько заспокоївся і більше не буде його бити.

– Боги, – Нені запустив пальці у волосся, – не уявляю, що було б, якби він побіг за мною і Аароном. Сподіваюсь, він його не помітив. Якщо він дізнається, що альфа, який залишив на мені сліди саме Аарон, а не хтось інший, він точно вб’є мене. На шматочки розірве.

– Чому він так не любить його?

– Я точно не знаю, – Нені злодійкувато озирнувся по сторонам, – але мені здається це через те що Аарону подобається наш татусь.

У цей час, Олівер котрий стояв за валуном, здивовано подивився на плямистого альфу. Той, мабуть, вперше у своєму житті почервонів.

– А звідки ти знаєш? – продовжував розпитувати Блаз.

– Я часто спостерігав з якою заздрістю Аарон дивиться на батька і з якою жадібністю на тата. Прямо слину на нього пускає! – Сінінен засміявся.

– А він добре тебе знає, – прошепотів Олівер. Альфа ще більше зніяковів. Цей малий негідник повністю вивертав його душу! Здається, він заслуговує на покарання.

– А ти ще веселишся! – обурився Блаз. – Ну точно збоченець. Страшно уявити, що ти мій брат!

– Да прямо таки! – Нені штовхнув Блазіуса і той впав на землю. Вони якийсь час билися, розважаючись. Олівер скосив погляд і помітив с яким сумом дивиться на них плямистий альфа. Омега стиснув його чорно-білу долоню. Аарон здивовано глянув на нього.

– Якщо захочеш поговорити – приходь. Тільки не попадися Фархаду, – Олівер вийшов із-за валуна, і брати відразу заспокоїлись.

– Блаз, ходімо додому, – сказав омега і пішов вглиб лісу. Брати здивовано переглянулися.

– Татко! Тато! А я? – розгублено загаласував Нені. Олівер зупинився. Омега почув, як засміявся Аарон.

– Прийдеш, коли захочеш, – сказав Олівер, розвернувшись. Блаз вже стояв біля нього у подобі вовка, готовий бігти в любий момент.

– Що? – невпевнено перепитав Нені, все ще сидячи на піску. Аарон непомітно підійшов до нього і сів поруч обіймаючи за плечі. Олівер вже залазив на вовка, коли почув голос Аарона.

– Дякую, – сказав він. Олівер сліпуче посміхнувся.

– Дрібниці! – кинув він і зник у темряві, міцно стикаючи боки вовка, що ніс його на собі.

– І це все? – розгублено спитав Нені.

– А ти що думав? Він приїде і поб’є тебе? – відповів Аарон.

– Якщо чесно, то так, – ніяково відповіло вовча.

– Дурник ти! – засміявся Аарон. – Твій татусь прекрасний!

– А про що ви говорили? – спитав Сінінен. Коли вони повернулися на пляж, вже всі зірки танцювали на небі. Вода тихенько хлюпотіла, б’ючись об берег.

– А тобі яке діло? – оскалився плямистий альфа. – Ти мені краще скажи звідки ти знаєш стільки подробиць із мого життя?

– Що? Яких подробиць? – здивовано спитав Нені.

– Не придурюйся, я все чув.

– Ви, що підслуховували, про що ми балакали?! Увесь цей час?! – підвелося вовченя. Аарон кивнув.

– Боги! І тато все чув?! – загаласував Сінінен. Аарон розсміявся.

– Так, – відповів альфа.

– Який жах! Краще тут на місці і померти! Від сорому! – журилося вовча.

– Але ти розумієш, що я повинен тебе покарати?

– За що?! – змучено протягнув Нені . Аарон повалив вовченя на землю, придавив своєю вагою і навіть не думав злазити.

– А навіщо ти сказав брату, що мені подобається ваш татусь? – зовсім буденно спитав Аарон. Сінінен навіть дихати перестав. Він розширеними очима подивився на альфу.

– Так це правда? – тихо спитав Нені, прикриваючи очі. Він відчував вправну руку альфи, яка ненав’язливо блукала його оголеним тілом.

– Правда.

– Що він на це сказав?

– Тобі не зрозуміти, – відповів Аарон і жадібно припав до губ вовченяти, відволікаючи його вмілим і приємним поцілунком.

Олівер і Блаз повернулися додому глибоко вночі. В печері було темно. Вовчим зором Блазіус озирнувся і сказав татові, що вдома лише троє вовчат і Жеже. Фархада не було. Олівер страшно вилаявся. Блаз на хвилину застиг, не очікуючи такого потоку слів. Невже його ніжний і спокійний татусь міг плюватися такими словами?

– Блаз, залишайся вдома, я піду його шукати. Ще не вистачало, щоб він наробив якихось дурниць, – втомлено прошелестів Олівер, зникаючи в лісових хащах.