початок

Це був ще один сонячний та безтурботний день. Звичайна парижська неділя. Натаніель сидить в парку та чекає на свого напарника- Марка Анселя. Сидячи на лавочці біля мальовничих дерев він розглядав перехожих які кудись поспішали. Серед випадкових людей Натаніель намагається розглянути Марка…
Раптом юнак відчув що до його плечей доторкнулись ніжні та великі руки. Глянувши назад Куртцберг побачив свого найкращого друга Марка. Його усміхнене обличчя можна впізнати з тисячі людей. Хлопець розглядав обличчя Марка, яке здається було радісним та милим. Натаніель деякий час ніяково мовчав та дивився на свого друга. Він навіть не помітив як його щоки повільно набували рожевого кольору.
– Хей Натан! Ти довго мовчатимеш? – сміється Марк і сідає біля Ната. А той і далі мовчить. Сьогодні щось дивне ставалось з ним. Його думки були переповнені цим хлопцем! Але… чому? Вони наче друзі.. нічого більше…
-Тож… -перервав думки Натана Марк. – про що робитимемо комікс? Про супергероїв, життєві історії чи….
– Любовний роман! -голосно мовив хлопець. Та що на нього найшло?! Він ще раз почервонів. У нього був невеликий досвід щодо написання коміксу про любов, але тоді він створював його сам… а зараз у нього є чудовий напарник який допоможе йому. Натан думає що це гарна ідея.
Марк деякий час подумав та намалювавши декілька каракуль ручкою на полях блокнота сказав.
-хм… ідея цікава! Я ніколи не створював щось подібне…. мабудь варто спробувати!
І Натаніель з Марком почали створювати їх новий комікс. Художник почав створювати персонажів…
Намалювавши персонажів Натан вирішив показати їх своєму напарнику. Марк оглянувши малюнок трохи здивувався…
– ти хочеш… щоб головними героями були ми..? – ніяково запитується Марк.
– Чорт чорт чорт?! Та що зі мною коїться?! Невже…. ні ні ні я не закохався…- переконував себе Нат. Він не вмів брехати, навіть самому собі…
– Ну…як забажаєш.. Натан..  – усміхнувся Марк і почав щось писати, періодично малюючи каракулі від нестачі ідей.
Ці двоє сиділи в тиші та працювали над їхнім новим творінням. Натаніель злегла притулився до Марка та легко проводячи олівцем товщини HB по паперу створюючи нові кадри до коміксу. Ансель від втоми вирішив глянути на роботи свого напарника. Перевівши погляд на тонкий папір на якому було багато ліній та кружечків він побачив дуже цікавий кадр…. Марк розглянувши малюнок побачив як він і Натаніель… поцілувались! Це змусило його сильно червоніти. Коли Курцберг Натан побачив це він також почервонів і притиснув альбом до грудей, щоб ніхто нічого не побачив.
–  ти забув..? Я ж просив тебе щоб ти не дивився без мого дозволу! – сказав Натаніель, що старався заховати своє червоне наче суниця обличчя від чарівних зелених очей його напарника. Та Марк не міг ігнорувати це, і поклавши свої руки на плечі Ната щоб обернути його. Юнак почав говорити схвильованим голосом.
– Натан… скажи чесно…. ти… маєш почуття до мене?
Натан звичайно ж намагався збрехати…
– Ні! Я… жодних почуттів до тебе! – незграбно говорив хлопець. Було видно що він відверто бреше, і Марк розсміявся. Трохи наблизившись до свого товариша Марк лагідно мовив.
– Нужбоо Натт..  хехех…- грайливим голосом мовив він – я знаю ти відверто брешеш….
І Натаніель видихнувши мовив.
– так так…. я відвертий брехун…- сміється Натан. Він притулився до Марка та обійняв його. – так…. я тебе люблю Марку…
Марк почервонів та погладив Ната по голові поцілувавши його в щоку.
– більше не бреши мені гаразд?
Натаніель кивнув. Після цього вони ще довго обіймались та говорили щось миле одне одному….