Глава 2

Ситуація з розподіленням на факультети закінчилася тим, що на кота надягли нашийник, через який він не міг користуватися магією, а Алексіс заселили в старий гуртожиток – він мав вигляд старої будівлі та виглядав набагато гірше, ніж приміщення, в якому мала жити Айлі в її світі. Всередині ситуація була жахлива: дошки були прогнилі, стеля з дірками, по кутках було дуже багато павутиння та пилу, дихати в ньому було неможливо через затхлість повітря. Через такий стан будівлі, всередині було дуже холодно та сиро. Кроулі дав їй можливість жити в цьому гуртожитку, поки він буде шукати спосіб повернення її додому та залишив їй одну умову: дівчина має доглядати за гуртожитком та коледжом, допомагати утримувати ці приміщення в чистоті. Айві була досі в шоці, тому вона на все погодилася, аби її тільки залишили в спокої і не турбували якийсь час. Алі вибрала найбільш придатну для життя кімнату та сіла на велике ліжко, яке знаходилося посеред приміщення.

Залишившись на одинці, на дівчину нахлинуло багато думок. Вона почала розуміти, що це далеко не її світ і вона дійсно потрапила до паралельної реальності. Спочатку Айві охопила ейфорія, бо їй прийшло розуміння того, що батько до неї не добереться і всі проблеми, пов’язані з ним, залишилися у минулому. Але з іншої сторони цей світ був для неї зовсім чужий та незрозумілий, тут жили не близькі для неї люди та панували свої закони. Ця ситуація для неї була лячною, бо Алі вже розуміла, що тут всім керує магія, а так як в неї немає ніяких магічних здібностей, вона боялася, що не зможе тут прижитися. З однієї сторони Алексіс хотілося повернутися додому, але з іншої – дівчина хотіла спробувати почати нове життя, бо в своєму реальному світі вона не могла жити на повну через утиски аб’юзивного батька. Також її не відпускали питання про те, як вона все-таки сюди потрапила, тому що директор казав, що потрапити сюди дівчина могла за допомогою магічної карети, але її останній спогад – це те, як вона бігла по лісу від батька та впала в якусь яму, можливо, саме це місце було порталом до цього світу, але тут з’являлося інше питання: хто її доставив до коледжу? Перший хто спав на думку – той дивний кіт, тому що вона його побачила першим, як тільки змогла вийти з домовини. Тварина здавалася їй підозрілою, бо Алексіс добре пам’ятала слова кота про те, що він хотів тут навчатися замість неї.

Довго побути на одинці зі своїми думками дівчині не вийшло, тому що до її кімнаті несподівано заявився кіт.

— Нарешті я вибрався з під нагляду директора, можна трохи відпочити! — задоволено сказав кіт.

— По-перше, як ти знайшов це місце? — злим тоном спитала дівчина. — По-друге, як ти зміг утекти?

— Для великого Грімма-сама це не проблема! – гордо промуркотав кіт.

Дівчина не дуже була рада гостю, бо він і так здавався їй найбільш підозрілим, а тут ще й заявився без дозволу до її кімнати та влаштував галас. Як тільки Алі хотіла накричати на Грімма та вигнати його, як тут почула, що в коридорі пролунав якийсь дивний звук: ніби щось розбилося. Це налякало їх обох, тому що знаходитися в гуртожитку зараз мали лише вони.

— Що це за звук? Йди перевір, що там сталося! — наказовим тоном сказав кіт.

— А чому я? Це ж ти в нас такий сміливий та сильний! – саркастично промовила дівчина.

Кіт забився в куток та навіть не хотів її слухати. У Айві не залишалося вибору, тому вона все-таки вирішила перевірити, що там сталося.

Вийшовши в коридор, дівчина помітила, що вікно було відкрите, а на підлозі лежало скло від розбитої вази, яка стояла на підвіконні. До лиця дівчини прилинуло холодне повітря, від якого вона покрилася “мурашками”. Спочатку Алі закрила вікно та почала оглядатися. В коридорі було доволі темно, тому дівчина мало що могла роздивитися, але тут вона відчула знову хвилю холодного повітря і це її налякало. Далі біля вуха пролунав моторошний шепіт:

— Бу!

Дівчина різко обернулася та побачила напівпрозорих літаючих істот, які були схожі на привидів з дитячих казок. І тут один з них заговорив:

— Яка радість! Нарешті до нас завітали гості за стільки часу, — сказав привид, який був найбільшим з усіх трьох.

— Так-так! Треба зробити для наших любих гостів теплий прийом, — підтвердив привид, який був найвищим.

А третій, найменший з них, тихо сміявся над цією ситуацією.

Дівчину окував страх. Першою її думкою було тікати, але через сильний переляк вона не могла навіть поворухнутися. І в цей момент з кімнати вийшов кіт.

— Чому ти так довго? А це хто такі!? — здивовано спитав він.

Алексіс подивилася на кота переляканим поглядом та надіялася, що він їй якось допоможе, але кіт сам дуже налякався. Та Грімм не заціпенів на місці і почав пускати в невідомих істот вогняні кулі. Але привиди були швидші, тому швидко відскакували від куль та з’являлися в іншому місці. Це почало дратувати кота та він створював все більше і більше вогню, але нічого не допомагало. Через деякий час Алексіс вже зрозуміла, що безглуздо так з ними боротися, бо можна спалити гуртожиток, тому вони з котом вирішили утекти та сховатися в іншому місці. Дівчина з котом швиденько побігли до сходів, які вели на третій поверх будівлі, але привиди не відставали і пливли за ними, вигукуючи різні фрази. Несподівано біля них з’явився директор Кроулі і строгим голосом сказав:

—  А ну швидко відчепилися від них!

Привиди вмить зникли. Алексіс та Грімму зразу стало ясно, що директор був для них авторитетом та вони боялися його.

—  А тепер інше питання, — Кроулі звернувся до кота, — Що ти тут робиш? Тобі ще досі не дійшло, що в моїй школі ти навчатися не будеш?

—  Мені нема куди йти, директоре, — жалібно проговорив Грімм, — дозвольте мені залишитися з Алексіс, я буду допомагати йому робити тут його роботу.

Директор декілька хвилин задумливо дивився на тварину та все ж сказав:

—  Добре, залишайся, але як тільки натвориш щось погане — в мить зроблю так, що ти сюди більше не потрапиш!

Кроулі ще раз розказав Алексіс про її роботу та наказав завтра прийти до коледжу, щоб прибрати територію там. Коли чоловік йшов з гуртожку, він говорив у весь голос, який він хороший та дбайливий директор!

Алексіс зі злістю в очах глянула на кота, та, навіть не попрощавшись з ним, пішла до своєї кімнати готуватися до сну. Кіт щось кричав їй у спину, та вона не звертала уваги і йшла по запланованому шляху.

Наступив ранок. Алексіс з не дуже хорошим настроєм збиралася до коледжу. По-перше, вона не хотіла йти з котом, а по-друге, дівчина ніколи не любила прибирати, а тут прекрасно розуміла, шо об’єм роботи буде непростим. Коли Айві жила у батьківському домі, в її кімнаті панував безлад, тому що всі сили йшли на виконання домашнього завдання та заробіток грошей. В напіврозваленій будівлі гуртожитку важко було щось зробити, але вона змогли привести себе до ладу. Зібравшись, Алі з котом направилися до подвір’я коледжу.

Біля входу до приміщення навчального закладу їх вже чекав директор. Вони привіталися з чоловіком та він сказав їм:

—  Ваше завдання на сьогодні: поприбирати подвір’я, підмести все сміття, а найголовніше — статуї гуртожитків мають бути вимиті до блиску, як виконаєте —  приходьте до мого кабінету на другому поверсі, — чоловік розвернувся та пішов в напрямку сходів.

Подвір’я мало досить велику територію, воно було просторе, у ньому були гарно викладені доріжки. Вдалині було видно розмиту будівлю коледжу, який ніби здіймався над ними. Посередині території знаходилася головна дорога, обабіч якої розташовувалось 7 статуй, які символізували різні гуртожитки коледжу. Алексіс, придивившись до статуй, зрозуміла, що вони схожі на персонажів різних казок з її дитинства, але спогади про цих героїв були негативними і вона не розуміла, чому ці  постаті були представлені на одній території, хоча виходили вони з різних казок. Алі хотілось би спитати у директора, що ці персонажі символізують у цьому навчальному закладі. Також на території були висаджено багато кущів та дерев, які були ідеально доглянуті, а газон був ідеально підстрижений.

Грімм з Алексіс зайнялися роботою. Вони ідеально підмели територію, передивилися в якому стані знаходяться рослини і, нарешті, дійшли до статуй, які вони вирішили залишити наостанок, щоб приділити найбільше уваги. Як тільки почали протирати статую Червоної Королеви, вони почули за своїми спинами хлопчачий голос:

—  Ой, а хто це тут такий прибирає? Невже ви ті самі призваний Зеркалом Пітьм, але не здібний використовувати магію, та прониклий на територію коледжу монстр, про яких вчора гудів весь гуртожиток?

Дівчина з котом обернулися та побачили хлопця з рудим волоссям, червоними приплющеними очима, навколо одного з яких знаходилося червоне серце. Хлопець єхидно посміхався їм, чекаючи відповіді.

—  Тобі яка різниця? Йди, куди йшов! — агресивно сказав Грімм.

—  Ой, а хто це мені тут муркає? Ніколи б не подумав, що таке миле створіння пробувало спалити коледж.

—  Можу повторити, якщо хочеш, — з кожним словом хлопця кіт роздратовувався все сильніше, внаслідок чого його милі вушка почали палахкотіти все сильніше.

Алексіс розуміла, що кіт зараз вибухне і вирішила втрутитися, бо розуміла, що погані наслідки зачеплять не тільки тварину, а її саму.

—  Грімме, заспокойся! — Дівчина відштовхнула кота від хлопця. — А ти, — звернулася вона до рудоволосого, — дійсно йди, куди йшов. Не створюй проблеми ні собі, ні іншим.

— Ну добре, я піду, але ще побачимося, — підморгнувши, хлопець розвернувся і пішов.

—  Грімме, старайся стримувати свій гнів, — проговорила Алі, — Ти розумієш, що якщо щось станеться, то виженуть і тебе, і мене. Будь ласка, в першу чергу не підставляй себе.

Роботу Алексіс з Гріммом закінчили ближче до вечора та піднялися до кабінету Кроулі:

—  Ви вже закінчили? — спитав директор, відірвавшись від робочих паперів.

—  Так, — відповіла Алі.

—  Добре, тепер скажу вам новину: я можу дозволити вам обом проживати на територію коледжу, поки я не знайду способу як Айві повернутися додому.

Алексіс були задоволена таким розподілом подій, на відміну від Грімма, який розумів, що його викинуть звідси, як тільки Айві знайде шлях повернення додому.

***

Повернувшись до гуртожитку, Алексіс приготувала собі невеликий обід з продуктів, якими забезпечив їх директор на перший час, апетиту особливого не було, але дівчина розуміла, що поїсти їй життєво необхідно. Після трапези їй різко заболіла голова і вона вирішила прилягти відпочити. Але розслабитися Айві не вийшло, в її голові  з’являлося безліч думок. Але найбільше їх було про сутичку з тим хлопцем на подвір’ї, дівчина почала прокручувати діалог та її думки зафіксувалися на котові. В голові Алексіс чітко зафіксувався образ Грімма в момент, коли вона відштовхнула його від хлопця. Тіло Айві пронизали відчуття, які в неї з’явилися при доторку до кота: його текстура шерсті, м’якість. Її тіло з кожною секундою ніби стискалося та зменшувалося. Дихати стало важко. Від нестачі повітря Алі схопилася за груди та вмить зрозуміла, що під пальцями відчуває не одяг, а щось м’яке, схоже на шерсть. Підірвавшись з ліжка, Алексіс пробіглася очима по своєму тілу і зрозуміла, що вона перетворилася на кота. Паніка остаточно охопила розум дівчини, тому вона вибігла з кімнати та її тіло несвідомо направило Айві до будівлі коледжу. Айі бігла, наче скажена. Всі, хто зустрічався на її шляху, перелякано оглядалися на неї. Вона зі швидкістю світла забігла до приміщення навчального закладу та почала просто бігати по поверхах, не знаючи, що їй тепер робити. Зрозуміло, що про це дізнався директор:

—  Ей, Грімме, ти що твориш? Тобі не ясно було сказано, що ти тепер маєш бути тихіше травинки, якщо хочеш залишитися, — строго проговорив Кроулі.

—  Я не Грімм! Я не Грімм! — істерично закричала Алі.

Раптово в очах дівчини потемніло та вона відчула як втрачає свідомість.

Прийшла до тями Алексіс на ліжку у своїй кімнаті, в батьківському домі. Як тільки дівчина хотіла зрадіти, що все це було звичайним кошмарним сном, як тут почула голос своєї мами і радість вмить зникла, адже вона померла вже багато років назад, коли Алексіс була ще маленькою.

—  Не чіпай мене! — Крик мами гучно продзвенів у вухах дівчини.

Айві швидко вибігла в коридор та пішла на крик жінки, який лунав з кухні. Зайшовши туди, вона побачила жахливу картину: її мама лежала вся в крові на підлозі, а над нею стояв батько та тягнув руки до шиї жінки.

—  Ні, тату, не чіпай її! — Щосили закричала Алексіс, але її ніби не чули. Складалося відчуття, що дівчини в цій кімнаті не було.

Як тільки вона хотіла ступити крок до батька, щоб якось допомогти мамі, її ноги стали ніби ватні та дівчина почала провалюватися в сон, паралельно намагаючись щось кричати.

Вдруге прокинулась  вже в якомусь великому кабінеті. Він був огорнутий напівтемрявою. Як тільки дівчина розплющила очі, їй було важко щось побачити, але згодом зір звик до такого освітлення. Піднявшись на ліктях, вона зрозуміла, що лежить на дивані, а біля вікна стоїть Кроулі спиною до дівчини.

— О, нарешті ти прокинувся! — сказав директор, ніби відчувши, що Алі отямилася. — Ти спав доволі довго. Не хочеш пояснити, що це було?

— Я б сама хотіла знати, що сталося, — втомлено промовила Алексіс.

— Перепрошую, «сама»? Ти дівчина? — здивовано спитав директор.

— Ой. Ну якщо я вже себе розкрила, то якраз прийшла нагода роз’яснити Вам деякі моменти, — сказала Айві, морально готуючи себе до важкої розмови. — Так, я дівчина, але мені довелося видавати себе за хлопця, поки вирішується ситуація з поверненням мене додому, так як я зрозуміла, що цьому коледжі навчаються тільки хлопці, тому так робити було безпечніше для себе. Прошу вибачення за те, що я брехала, але у мене не було вибору. А на рахунок мого перетворення на кота: я сама не знаю, як це сталося. Таке зі мною відбувалося вперше, тому я би хотіла з вами обговорити цю ситуацію.

В цю мить директор хитро посміхнувся, але Алексіс не помітила цього.

— Ой, як же мені боляче від твоєї брехні, — сказав чоловік в своїй звичній манері. — І що ж мені тепер з тобою робити? Ти ж розумієш, що не можеш залишитися в цьому коледжі.

— Будь ласка, дозвольте мені бути тут, поки я не розберуся з цією ситуацією!

— Дай мені договорити! — строго сказав чаклун. — Оскільки в тебе все-таки є магічні здібності, то я можу дозволити тобі залишитися на деякий час, але ти повинна далі видавати себе за хлопця, щоб ніхто зі студентів не дізнався про твою справжню стать. Ти будеш повноцінним студентом та станеш старостою гуртожитку, в якому я поселив тебе з Гріммом.

І тут несподівано в кабінет вривається кіт, який весь цей час шукав Алі.

— А, ось ти де! А я тебе шукав по всій території, — промовив захеканий кіт. — А що ти тут робиш?

— О, ти якраз вчасно, я вже думав тебе кликати. Хотів повідомити, що Алексіс став старостою вашого гуртожитку, тому ти маєш його слухатися і якщо будеш гарно себе поводити, то я дозволю тобі навчатися разом з ним!

Кіт був в шоці від такого потоку інформації, але все ж погодився, бо вибору у нього не було.

Айві теж була вражена від такого швидкого плину подій та змін у її житті.

— А тепер я даю вам камінці, які підтверджують те, що ви є студентами “Нічного Ворону”, — знову заговорив Кроулі і люб’язно протянув їм самоцвіти.

https://t.me/rabbitsholee – наш телеграм-канал по фанфіку. Вас там будуть чекати різні цікавинки, спойлери, події та в майбутньому конкурси. Підписуйтеся!