Прощальний подарунок (Дадзай/Морі)

Дазай ішов довгим коридором до дверей, за якими сидів його бос – голова Портової Мафії Огай Морі. Після смерті свого друга, Сакуноске Оди, Осаму прийняв тверде рішення – покинути цю злочинну організацію й перейти на бік добра. І прямо зараз хлопець ішов, аби повідомити начальника про своє бажання. Легке хвилювання супроводжувало Дазая. Але тривожно йому було не через майбутню розмову з Морі про залишення Портової Мафії. Юнак хотів сказати своєму керівникові ще одну річ, яка явно виходила за рамки відносин начальника й підлеглого.

Підійшовши до кабінету, в якому Огай Морі, напевне, робив якісь важливі справи, й кинувши швидкий погляд на двох охоронців, Дазай постукав у масивні двері й увійшов у кімнату. Вартові зробили те ж саме, що не зовсім порадувало Осаму. На подив хлопця, бос не працював, а сидів у кріслі й пив чай, насолоджуючись заходом сонця над Йокогамою.

̶ Дазай? – повернув голову на свого підлеглого Морі. – Останнім часом ти часто навідуєш мене.

– Цей раз, напевно, буде останнім, – твердо сказав юнак, чим змусив Огая здивовано підняв брови. – Я покидаю Портову Мафію.

– Зажди, – Морі встав зі свого крісла. – Претендент на моє місце йде з нашої організації на піку своєї кар’єри? Я, звісно, здогадуюся, в чому причина, але не хочеш сам її озвучити?

– Як скажете, – відповів Дазай. – Мене спонукнула на це рішення смерть друга. Я пообіцяв Одасаку, що перейду на бік добра. Мені-то все одно, але Ода сказав, що це зробить мене трішки кращим. І тим більше, я не зможу бути вашим підлеглим і спокійно дивитися вам у очі, знаючи, що ви опосередковано причетні до загибелі мого друга. Тому вибачте, але я йду з мафії.

Морі лиш поблажливо усміхнувся у відповідь на цю промову.

– Не розумію я всі ці категорії – добро, зло, дружба. Але ж і не можу тримати тебе на прив’язі. Звісно, тяжко буде втратити такого цінного співробітника, як ти, Дазай. Впевнений у своєму виборі?

– Абсолютно, – як відрізав Осаму. – Я багато думав про це останнім часом і прийшов до висновку, що маю покинути Портову Мафію.

– Як бажаєш, – сказав Огай і підійшов до панорамного вікна. – Сподіваюсь, що ти про це не пожалкуєш. Спасибі за сумлінну роботу і знай, що в разі, якщо ти передумаєш, я прийму тебе назад в організацію.

– Дуже дякую, – поклонився Дазай. – Не думав, що підти з мафії так легко. На всякий випадок уточню: мій понівечений труп не знайдуть завтра в якій-небудь канаві?

– Ти поки що ніяк не нашкодив діяльності мафії тим, що покинув нас, – навіть не повернувся Морі, дивлячись на захід сонця. – Тому мені немає різниці, живий ти будеш чи мертвий. Тим більше, я все ще маю надію, що колись ти повернешся в Портову Мафію.

Може, Огай і намагався звучати безпосередньо, але в його голосі відчувався якийсь смуток. Було таке враження, наче він не хотів відпускати молодого мафіозі. Й це було пов’язано не з його блискучою кар’єрою, а з чимось іншим, більш особистим.

– У такому разі ще раз дякую вам за все, – сказав Дазай і на декілька секунд замовчав, ніби обдумуючи щось. – Я хотів би зробити вам, так би мовити, прощальний подарунок, – з хитрою посмішкою сказав юнак. – Але бажано, щоби це було наодинці, – Осаму кинув на охоронців погляд, яким натякав, що вони тут зайві. Бос повернувся до свого підлеглого, зацікавлено піднявши брову.

– Залиште нас, – сказав він вартовим, і після того, як вони покинули кабінет, звернувся вже до Дазая: – То що таке ти хочеш подарувати, що довелося навіть охоронців вигнати? Чи не вбити мене зібрався? – усміхнувся Морі.

Хлопець підійшов до свого керівника так близько, наскільки це дозволяли норми пристойності, і з трішки хижою посмішкою глянув на Огая.

– Ваша смерть поки що не входить у мої плани. А подарувати я вам хочу себе, – вимовив Дазай хриплуватим голосом, дивуючись, як у нього вистачило сміливості сказати таке вже колишньому керівникові.

– В якому сенсі? – перепитав Морі.

– Не прикидайтеся, що ви нічого не зрозуміли й не хочете цього, – напівшепотом сказав Дазай, владно подивившись згори вниз на свого боса.

Хлопець перебинтованою рукою підняв підборіддя начальника й доторкнувся своїми губами до його. Спочатку поцілунок був обережним. Осаму ніби перевіряв, чи його прощальний подарунок приймуть, чи відштовхнуть юнака. Дазая не зовсім дивувало те, що Морі відповідав на поцілунок без жодних нарікань, але все ж таки було приємно впевнитися, що він не помилився щодо бажань боса. Згодом Осаму став більш владно проникати язиком у рот Огая та іноді кусати його губи, грубо хапаючи за волосся, так, що резинка з хвоста Морі злетіла й упала кудись на підлогу.

Через деякий час, коли дихання керівника стало більш тяжким, Дазай відсторонився.

– Іноді ж вам хочеться повністю віддатися своєму молодому підлеглому? – немовби дражнячи, усміхнувся Осаму, дивлячись в очі Морі. – Передати йому контроль, а самому відпустити ситуацію та просто насолоджуватися тим, що відбувається.

– Як ти про це дізнався? – спитав голова Портової Мафії з легким здивуванням і вже відчутним збудженням у голосі.

– Це доволі розповсюджене явище, коли люди на керівних посадах хочуть у своєму сексуальному житті розслабитися й підкоритися партнерові, – пояснив мафіозі. – Тим більше, я бачив, як ви на мене дивитесь. Ви часто говорите, що голова організації – це також і її раб. А чи не бажаєте ви наостанок побути моїм рабом, Морі-сан? – прижмуривши очі, сказав Осаму.

– Ти не занадто нахабно розмовляєш зі своїм босом? – запитав Огай із поблажливою усмішкою, за звичкою намагаючись не відпускати останні нитки контролю.

– Колишнім босом, – виправив його Дазай.

Морі відвів погляд кудись убік, деякий час обдумуючи пропозицію Осаму.

– Добре, я приймаю твій подарунок, – відповів чоловік й подивився прямо в очі свого підлеглого. Цей погляд знизу вгору був покірним через їхню різницю в зрості, а, може, й сам по собі.

– Хороший хлопчик, – млосним голосом сказав Дазай і ніжно провів пальцями по щоці свого боса, на що отримав сором’язливу посмішку у відповідь, адже це була зовсім незвична роль для Морі. – Давайте тільки трішки змінимо локацію, – хлопець схопив Огая за його червоний шарф і пішов у напрямку крісла, ведучи керівника Портової Мафії за собою.

– Я, звісно, розумію, що зараз ти контролюєш ситуацію, – почав Морі, – але, може, ти не будеш розтягувати мій шарф? Він дорогий усе-таки.

Дазай повернувся, кинув на свого боса розсерджений погляд і дав йому дзвінкого ляпаса. Огай скрикнув від болю і схопився за щоку, на якій тепер красувався відбиток долоні його підлеглого.

– Я не дозволяв вам говорити і, тим більше, віддавати накази, – строго сказав Осаму. – Але є в мене альтернативний варіант.

Юнак зняв свій ремінь і затягнув його на шиї Морі, залишивши довгий кінець так, щоб він імітував нашийник із повідцем, і потягнув свого керівника до крісла вже за цей ремінь. Дазай зайняв місце, де зазвичай його бос так любив милуватися Йокогамою за чашкою чаю, а іноді й за алкогольними напоями.

– Сідайте сюди, – Осаму декілька разів поплескав по своєму стегнові. Морі розмістився на колінах підлеглого обличчям до нього й відразу був затягнутий у пристрасний поцілунок.

Руки Дазая досліджували все тіло чоловіка, іноді залазили під сорочку й залишали подряпини на спині, повзли вниз, погладжували підтягнуті сідниці й цим самим змушували керівника Портової Мафії тихо стогнати. Потім юнак відтягнув Огая за волосся від себе. Очі боса блищали хтивим бажанням, а від акуратної зачіски не залишилося й сліду. Дазай окреслив контур вологих, підпухлих від укусів губ Морі великим пальцем. Той провів по ньому язиком, дивлячись на Осаму запитливим поглядом, який ніби означав прохання дозволу на таку нахабну вільність, адже керівник не горів бажанням отримати ляпас другий раз. Юнак задоволено хмикнув. Він поклав два свої пальці в рот Огая й почав рухати ними, спочатку повільно, а потім все інтенсивніше. Морі слухняно обхопив губами пальці хлопця й отримував задоволення від відчуття, що над ним домінують.

– Дивіться мені в очі, – наказав Дазай. Хоч і підтримувати зоровий контакт під час такого інтимного процесу було ніяково і якоюсь мірою принизливо для Огая, але саме ці відчуття він і хотів отримати від Осаму. Тому чоловік покірно перевів погляд прямо на свого підлеглого.

Дазай різко витягнув пальці, цією ж рукою схопив свого боса за волосся і брутально відтягнув його голову назад.

– Ніколи б не подумав, що керівник Портової Мафії може виявитися такою шльондрою, – гаряче й немовби з насмішкою прошепотів хлопець на вухо своєму босу й провів язиком по його шиї, залишивши вологу доріжку. Огай не зміг стримати стогін. Осаму задоволено посміхнувся, поцілував керівника десь за вухом і спустився нижче, досліджуючи своїми губами всю шию Морі й насолоджуючись його тяжким диханням. Дазай легенько прикусив чутливу шкіру й спробував залишити засос, але керівник мафії відхилився вбік. Ще б пак, він не хотів, аби підлеглі бачили на ньому сліди його Vita Sexualis (і мова зараз не про назву здібності).

– Не відсторонюйтесь, – грубо схопив Огая за щелепу молодий мафіозі й притягнув назад до себе. – Я хочу, щоб кожен член Портової Мафії знав, що ви мій.

У Морі не залишилось вибору: він підкорився наказу підлеглого й дозволив тому цілувати свою шию й залишати на ній яскраво-фіолетові відмітини. Бос мафії намагався не бути занадто голосним, але коли рука Дазая поповзла вгору по його стегнові, він вирішив не стримувати стогони, хоч і знав, що за дверима стоїть варта. Звуки, які видавав начальник, неймовірно тішили самолюбство Осаму. Він хотів вірити, що не кожен здатний заставити голову Портової Мафії стогнати.

Розуміючи, що сам уже достатньо збудився, Дазай відсторонився від шиї свого керівника.

– А тепер – на коліна, – строгим тоном продовжив хлопець. Морі слухняно опустився перед своїм підлеглим. Осаму насолоджувався цим видом із вдоволеною усмішкою, адже він давно мріяв підкорити собі боса й змусити його виконувати найбрудніші бажання.

Юнак притягнув Морі за довгий кінець ременя на його шиї ближче до себе, а сам нахилився, наблизивши своє обличчя до його.

– Вам подобається, коли над вами домінує майже вдвічі молодший хлопець? – без краплі сором’язливості запитав Дазай, примружившись і заглядаючи керівникові прямо в очі.

– Ще й як, – з хтивою посмішкою відповів Огай.

– У такому разі, – Осаму взяв Морі за волосся й притис обличчям до свого паху, – ви знаєте, що робити.

***

Після того, як Дазай покинув Портову Мафію і почав працювати в Озброєному Детективному Агентстві, вони з Морі все одно часто зустрічалися по робочих питаннях. Обидва робили вигляд, що цієї маленької історії між ними не було. Але кожен із них таємно мріяв її повторити.