Початок

Глава 1 

Було вже доволі пізно Микола забіг у гуртожиток. 

— Цсссс, знову це все поглинає мене. Чорт! 

Він набрав Тараса, але той не відповів. Той запер двері. Він ліг на ліжко і роздягнувся, і розслабився. Він почав перетворюватися в істоту, невідому нікому. Його шкіра побіліла, він витягнувся, став заввишки 2 метри, виросли невеличкі ріжки, такі як корали, але пухнасті. Він глянув на свої руки на яких відросли довгі нігті. І перевернувся на живіт. Він лежав і дригав хвостом, що щойно виріс, але вже доволі великий, десь метр. Ноги збільшились на декілька розмірів. Він заплющив очі. 

— Чорт! 

Тарас почав відчиняти двері, говорячи з кимось. Микола крикнув. 

— Тільки не заводь нікого! Мені погано! 

Тарас попрощався і зайшов сам і закрив. Він поклав поруч з ним лаванду Микола, побачивши лаванду, накинувся і почав їсти. Глянувши у кімнату, рудий зітхнув, це було вже не вперше. 

— Як ти почуваєшся? Просив без мене не перетворюватися. 

— Погано, вибач, я тебе набрав, ти не взяв трубку. Просто інколи складно утримувати людський вигляд. 

Тарас сів поруч на стілець і погладив його по спині. 

— Води тобі? 

— Мгм. 

Він подав води, той випив і сів. Він накрився. 

— Подай більший одяг. 

Тарас дістав і подав толстовку і штани, які Микола спеціально купив і вже переробив під перетворення. Він вдягнувся. 

— Стало значно краще, може це лаванда подіяла. 

Тарас задумався. 

— Може це якось повʼязано з тією планетою, з Плутоном. 

— Можливо. 

Він сів і обійняв його хвостом. Тарас взяв його за руки і роздивлявся, все ще було незвично. Він виліз йому на руки всівся і обійняв його ногами і руками, прижався до грудей. Микола погладив його по голові. 

— Є щось поїсти? 

Тарас зліз, відкрив холодильник. 

— Хммм, у нас є мівіна. Квас який ми вчора купили, мʼясо, яке моя мама передала і пиріг. Треба мʼясо і пиріг доїсти. 

Микола кивнув. Тарас дістав все з холодильника і поставив на стіл. Поклав у мікрохвильовку. І назад виліз Миколі на руки. 

— На тобі зручно. 

— Хто б сумнівався. 

Микола пригорнув до себе і дивився на мікрохвильовку. Рудий прощупував його груди. 

— І що ти в них знайшов? Цікаво? 

— Агась, прикольні такі пружні, цікаво, а засоси лишаються, коли ти трансформуєшся. 

— Постав і дізнаєшся. 

Тарас заліз під толстовку і почав ставити на грудях засос. 

— Мгх, гаряче. 

Микола закусив губу. Мікрохвильовка пікнула, що готово. Тарас далі ставив засоси на Миколі. 

— Ти вампір? 

— Мгх. 

Він накінець відпустив і посміхнувся. Виліз з під кофти і ухопився за Миколу. Той встав з ним на руках дістав їжу з мікрохвильової і поставив на стіл. Він сів і почав їсти, Тарас теж розвернувся і почав їсти. Точніше він відкривав рот, коли його годував Микола.

— Смачного. 

— І тобі. 

Тарас почував себе так затишно нібито в халабуді, яку ми самі робили в дитинстві. Це його дім. Він відчував себе захищеним. А Микола навпаки, задивився у стінку, бо знову почалося видіння, знову це марення. Тарас помітив, що той кудись дивиться взяв його за обличчя і зазирнув йому у вічі. 

— Любчику, все гаразд? 

Микола дивився повз нього і їв. 

— Ні, дивись на мене. 

Він зазирнув у вічі Миколи. Микола посміхнувся і зміг переключитися. Він дивився в очі Тарасу. 

— Як добре, що ти в мене є, сам би було б дуже погано, вони знову хотять мене забрати на Плутон. 

Тарас взяв його за обличчя. 

— Не віддам. 

Він поцілував його в носик. Він почав йому масувати голову і думати як повернути Миколу до реальності. 

— Може в карти чи в шашки? 

— Шашки. 

Тарас дістав Шашки і розставив. Микола відволікся від своїх видінь і виграв у Тараса. 

— Оу, молодець. 

Вони доїли, Миколу хилило в сон. Тарас поцілував його і вклав, спи коханий. Він заснув одразу, а Тарас, ще довго лежав на животі у Миколи і роздивлявся його.